У суботу, 18 листопада, Львів проведе в останню путь Тараса Сивенького, Івана Равлінка та Андрія Пилипіва, які загинули у боротьбі з російськими окупантами. Про це Львівському порталу повідомили у пресслужбі мерії.
Чин похорону усіх трьох захисників розпочнеться об 11:00 у Гарнізонному храмі свв. апп. Петра і Павла, об 11:30 відбудеться міська церемонія прощання на площі Ринок.
О 09:45 також можна буде попрощатись із Тарасом Сивеньким у храмі священномученика Клементія Шептицького (вул. Кривоноса, 1).
Поховають військовослужбовців на Личаківському кладовищі.
Біографічні довідки воїнів
Львів’янин Тарас Сивенький (10.03.1996 – 13.11.2023) закінчив ліцей №93, після 9 класу вступив до колишнього Львівського державного училища фізичної культури, оскільки з дитинства займався легкою атлетикою.
Згодом вступив до Львівської політехніки за спеціальністю «інженерна механіка». У 2017 році завершив військову підготовку у Національній академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного.
Працював інженером-конструктором у ТзОВ «Біскотті» та Науково-виробничому підприємстві «Спаринг-Віст Центр». Мав безліч хобі та захоплень: протягом усього життя займався спортом, любив їздити на велосипеді, грати у футбол, мандрувати горами. З дитинства цікавився історією, мав винятково хорошу здатність запам’ятовувати дати і події, володів ґрунтовними знаннями із науки і техніки. Тарас Сивенький завжди був душею компанії, умів зорганізувати людей.
Старший лейтенант. У перший день повномасштабного вторгнення РФ добровольцем став на захист Батьківщини до лав 45 окремої артилерійської бригади Корпусу резерву Сухопутних військ ЗСУ. Обіймав посаду командира взводу, брав участь у боях за звільнення Херсонщини, Харківщини та Донеччини. За особисту мужність був нагороджений численними відзнаками, зокрема, Почесним нагрудним знаком Головнокомандувача ЗСУ «Сталевий хрест» та нагрудним знаком «Срібний хрест». Героїчно загинув під час виконання бойового завдання.
У Тараса Сивенького залишилися батьки та сестра.
Львів’янин Іван Равлінко (12.04.1989 – 14.11.2023) навчався у ліцеї №18, після здобуття середньої освіти одразу почав працювати. Протягом останнього часу працював у мʼясному відділі у ТзОВ «Торгова мережа «Арсен». У вільний час цікавився комп’ютерними технологіями.
Із початком повномасштабного вторгнення Росії став на захист Батьківщини від загарбників. Боронив суверенітет та територіальну цілісність держави у складі 42 окремої механізованої бригади оперативного командування «Захід» Сухопутних військ ЗСУ. Виконував бойові завдання на території Донецької області.
У Івана Равлінка залишилися мама, сестра, брат, наречена і шваґро.
Андрій Пилипів (06.06.1982 – 05.11.2023) був уродженцем селища Вигода Івано-Франківської області.
Протягом 1988-1997 років навчався у Рожнятівському ліцеї Івано-Франківської області (тоді – СЗШ I-III ступенів). Здобув освіту у колишньому Косівському коледжі та інституті декоративно-прикладного мистецтва імені В. Касіяна за фахом «майстер художньої ковки», а згодом вступив до Львівської національної академії мистецтв на заочну форму навчання.
Після здобуття освіти спершу працював за спеціальністю у Чернівцях, далі – на приватному підприємстві у Львові. Як художник, фаховий майстер із металу і ковки, постійно вдосконалював свою майстерність та бездоганно володів художньою обробкою деревини. Є автором памʼятника заробітчанам в Івано-Франківську.
Із початком повномасштабного вторгнення РФ став на захист України до складу військової частини А4740. У подальшому виконував бойові завдання у лавах 47 окремої механізованої бригади «Маґура» Сухопутних військ ЗСУ. Під час боїв у найгарячіших точках фронту Андрій Пилипів вирізнявся винятковою стійкістю і мужністю.
У воїна залишилися батьки, дружина, 9-річна донька та сестра.
Дізнавайтеся першими найважливіші і найцікавіші новини Львова – підписуйтеся на наш Telegram-канал та на сторінку у Facebook.
Наталя Дуляба