До Дня батька, яке відзначали 18 червня, благодійний фонд «Діти Героїв» опублікував останні SMS маленьких українців до татусів, які загинули під час повномасштабної війни.
Благодійний фонд опублікував декілька історій та скріншоти останніх SMS дітей до їхніх татусів-героїв, які загинули через війну, повідомляє Львівський портал.
Рома
Роману 12 років, його тато Олександр після початку повномасштабної війни став добровольцем. У березні брав участь у захисті Києва. Після додаткового навчання відправився на передову, але через чотири місяці його життя обірвалося у боях на Сіверському напрямку.
Востаннє хлопчик бачив батька, коли йому вдалося на кілька днів приїхати для підтримки сина, якого лікували від астми.
Маша
Маша – донька Руслана, який воював в АТО. Замість вечірніх обіймів, розмов та прогулянок – сім’я почала отримувати повідомлення «+», яке означало, що у тата все добре.
Батько Маші загинув, виконуючи бойове завдання. Також отримав нагоду, але, на жаль, «посмертно».
Ліза та Данієль
Батько Лізи та Данієля після початку повномасштабної війни захищав Бучу від російських окупантів, а згодом його відправили до Запорізької області, де він загинув разом з вісьмома своїми побратимами. Серед яких був також і хрещений Лізи.
Ліза ще й досі пише повідомлення батьку на мобільний телефон та майже щодня перечитує їх. А зараз ще і роздрукувала на випадок, якщо щось станеться з телефоном.
Олександра
Олександра – дочка Сергія, який у 2015 році пішов у прикордонні війська, потім в десантн, а згодом – у розвідку.
Під час повномасштабного вторгнення ще за життя був нагороджений орденом «За мужність» 3 ступеня, а такою ж нагородою 2 ступеня його нагородили посмертно.
Чоловік загинув дев’ять місяців тому. Позивний Сергія був Бора, зараз син носить жетон на шиї з татовим позивним, а Олександра – каблучку, яку він встиг востаннє їй подарувати.
Емілія та Мирослава
Емілія та Мирослава – двійнята, яким нещодавно виповнилось 2 роки. Вони проживають лише з мамою – їхній тато загинув 10 травня 2022 року під час авіаудару в Лисичанський нафтопереробний завод. Він був старшим сержантом Луганського прикордонного загону.
Діти ще не вміють писати повідомлення, але вже навчилися знімати відео з татом. І це для них залишиться єдиною згадкою про нього.
Жінка з доньками вимушено покинули свою домівку в Луганській області. Зараз проживають в орендованому житлі, але їх не покидає надія повернутися додому після перемоги України.
Як відомо, під опікою благодійного фонду «Діти Героїв» щонайменше 5000 українських дітей. 87% підопічних під час повномасштабної війни втратили тата.
Дізнавайтеся першими найважливіші і найцікавіші новини Львова – підписуйтеся на наш Telegram-канал та на сторінку у Facebook
Маркіян Рой