Як на Львівщині готують протитанкістів

Чергова група військових фахівців успішно завершила навчання в школі протитанкової артилерії 184-го навчального центру, який входить до складу Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного. Фінальним іспитом вишколу став дводенний польовий вихід з бойовими пусками ракет. Про це Львівському порталу повідомили у пресслужбі НАСВ.

Як розповів тимчасовий виконувач обов’язків заступника командира навчального артилерійського полку — начальник відділення організації навчального процесу Микола Ханас, у школі навчалися військовослужбовці, які здебільшого мають бойовий досвід в АТО і ООС та знищували ворожі цілі… Але не з ПТРК «Корсар» чи «Стугна», а з ПТРК «Фагот» і «Метис».

«Останні зразки озброєння — це старі радянські протиракетні комплекси із керуванням ракетою по дротах. У ПТРК «Стугна-П» і «Корсар» інший принцип роботи. Тут використовують лазерне наведення, так зване лазерне поле, відповідно — інша методика і специфіка наведення ракети на ціль. Тому практичним пускам бойових ракет передувала копітка підготовка фахівців упродовж цілого місяця, — додав офіцер.

Під час першої частини навчання військовослужбовці акцентували увагу на будові та тактико-технічних характеристиках протитанкових ракетних комплексів. Та проводили заняття на тренажерах. Під час другого етапу вони у складі зведених або штатних розрахунків виконали завдання спершу на тренажерах, а опісля виконали практичні пуски бойових ракет. Зокрема, вогневе завдання зі знищення нерухомих цілей.

«На виконання стрільби кожному розрахунку дається одна керована ракета, за допомогою якої вони мали уразити ціль. Для ПТРК «Корсар» ціль розташована на відстані до 2,5 кілометрів. Для розрахунку ПТРК «Стугна-П» — до 5 кілометрів. Це максимальні показники», – розповів Микола Ханас.

Усі військові впорались із завданням на відмінно і вразили цілі. Розрахунки ПТРК можна порівняти зі снайперами.

«Велику увагу в навчанні цих фахівців ми звертаємо на інженерну підготовку, маскування, скритне переміщення і тактику дій. Вони проходять технічну, спеціальну і тактичну підготовки. Велике значення має, власне, маскування: вихід розрахунку і заняття позиції повинно бути весь час таємним. Тому що розрахунок ПТРК — це одна з найважливіших цілей для снайперів противника. Вони добре знають, яку шкоду може заподіяти розрахунок протитанкістів. Тож ведуть полювання на них, а розрахунки ПТРК, своєю чергою, полюють на іншу «здобич». І маскування, скритне переміщення, відповідний одяг, «кікімори» — життєво необхідні компоненти успішного виконання завдання№, — розповів Микола Ханас.

Як відомо, для людей цієї професії надзвичайно важливим є психологічний аспект. Снайпери — це дуже стресостійкі люди. Наскільки приділяють увагу психологічному відбору операторів ПТРК?

«Під час відбору в школу військовослужбовці проходять тести на психологічну стійкість. За їх результатами ми ухвалюємо рішення, чи людина спроможна виконувати бойові завдання, чи морально і психологічно стійка. Адже, скажімо, оператор ПТРК «Корсар» перебуває біля установки і веде ракету до моменту влучання в ціль. Після бойового пуску розрахунок може бути виявлений противником, і тут треба мати особливу психологічну стійкість, аби опанувати себе та довести ракету до цілі. Тільки після цього вони можуть відійти з позиції. Зазвичай, на навчання зараховують 60–70% з числа претендентів. Адже не всі проходять психологічний і фізичний відбір, — зазначив підполковник Микола Ханас.

Для «корсарників» найголовніше — моторика рук. Для операторів «Стугни» — вправність у роботі з джойстиком.

«Основне завдання в школі протитанкової артилерії під час підготовки розрахунків ПТРК «Корсар» і «Стугна-П» — це вироблення навичок, притаманних саме цим фахівцям. Наприклад, «корсарники» під час наведення ракети використовують два навідні гвинти. Моторика рук — для них основне, що вони повинні виробити до автоматизму. Адже швидкість польоту ракети — близько 300 метрів за секунду. І якщо ціль розташована на відстані 2 кілометри, то ракета летітиме всього 6–7 секунд. За цей час їм необхідно навести ракету на ціль і утримувати її за допомогою двох рук. Це відповідальна і «ювелірна» робота, моторика виробляється на тренажерах», — розповів Микола Ханас.

Щодо операторів «Стугни-П», то для них велике значення має чутливість рук. Бо джойстик, яким вони керують ракетою, настільки чутливий, що міліметр праворуч-ліворуч — і ракета може вийти з лазерного поля та не влучити в ціль. Саме тому говорять, що в цих фахівців золоті руки.

До слова один пуск ракети «Стугни-П» коштує як однокімнатна квартира!

Як розповів підполковник Микола Ханас, ця зброя вартісна. Ціна однієї ракети українського підприємства КБ «Луч» коливається в межах 25-30 тисяч американських доларів. Фактично один пуск — це вартість однокімнатної квартири, навіть в обласному центрі.

«Зазвичай в операторів ПТРК є пріоритетні цілі. Одна з таких — танк. Він коштує кілька мільйонів доларів США. Тобто оператори ПТРК, до речі за стандартами НАТО, уражають цілі, які перевищують в десятки, а то й сотні разів вартість ракети. Тобто ефективність використання економічно виправдана. А щоб практичні пуски в бойових умовах, від яких залежить, зокрема найголовніше — життя людей, були влучними, необхідно тренувати фахівців. Зазвичай у людей є страх першого пострілу. Варто його перебороти, здолати емоційний бар’єр, з яким стикається людина. І тут нічим іншим, як практичною вправою з використанням бойової зброї, а не стимулятора, не зарадиш», — переконаний офіцер, у якого на рахунку сотні випускників.