ОСТАННІ НОВИНИ

Блаженніший Святослав: «Ізоляція під час коронавірусу – це час, коли росте спрага і голод за Церквою»

Наталя Дуляба

|

Глава УГКЦ Блаженніший Святослав про онлайн-життя Церкви під час пандемії коронавірусу, важливість молитви та переосмислення духовних цінностей:

«Багато священників, єпископів з України з-за кордону кажуть, що обставини вимушеної ізоляції витворюють у духовному житті ефект здавленої пружини. Люди чекають, коли нарешті ці обмеження впадуть, коли можна буде вийти і знову зустрітися з рідними, прогулятися в парку. А християни чекають, коли ми знову разом зможемо бути в храмі.

Вимушена ізоляція – це час, коли духовна енергія акумулюється і ми відчуваємо, як росте голод та спрага за спільнотою. Тому що християнин завжди є членом спільноти. Навіть коли сучасні обставини карантину акцентують тенденцію крайнього індивідуалізму сучасної культури, ми відчуваємо, що християнин ніколи не може бути християнином із приватними релігійними переконаннями. І коли зараз, у час пандемії, ми молимося вдома, беручи участь у богослужіннях онлайн, ми все одно відчуваємо себе членами спільноти. Онлайн означає, що я не є сам, я молюся синхронно з іншими, хоча простір, на жаль, нас розділяє. Християнська молитва ніколи не може бути відокремленою від молитви іншої людини.

Пригадую, як колись мене вчили: коли ти молишся, ти завжди молишся з Церквою і у церкві. Бо коли християнин молиться, то у ньому молиться Дух святий. Я завжди молюся як член тіла Христового, главою якого є сам Ісус Христос. Я завжди молюся разом із усіма ангелами і святими, які є поруч зі мною. Ціле небо є зараз разом зі мною, я входжу у спільну молитву великої спільноти, хоча велика частина дійових осіб цієї молитви є невидимою.

Очевидно, ми відчуваємо, що потребуємо фізичної присутності поряд інших людей, щоб пережиття тієї спільноти було повним. Адже ми не є тільки безтілесними духами, людина – це дух у плоті. Оскільки я маю тіло, то ми всі мусимо відчувати фізичну присутність інших людей поруч. Тому ті вічні істини про те, ким є християнин, що таке молитва, як нам молитися разом у нових обставинах, переосмислюються. Тобто ми наново відкриваємо старі істини.

Навіть тоді, коли Церкву переслідували, ми все одно відчували, що є її членами, членами спільноти. Коли я був малим, в моїй уяві Церква ніколи не була пов’язана із матеріальною інституцією. Церква для мене – це люди, які разом сходилися. У церкві я можу відчути дію Бога через посередництво іншої особи. Щоби посповідатися, біля мене має бути фізично присутній священник. Щоб брати участь у богослужінні, мають бути відповідні обставини: хліб стає тілом Христовим, вино – кров’ю. І для того, щоб це відбулося, на столі мають бути хліб та вино.

Тому не можна все у духовному житті Церкви перевести у смартфон. Коли навіть Церква має якийсь елемент, який можна перевести у спілкування онлайн, все ж таки існують суб’єкти того спілкування, які є не віртуальними, а реальними особами. Тож думаю, що у сучасних обставинах всі ці речі ми маємо наново для себе відкрити і навчитися повноцінно жити. Якщо ми могли бути християнами, молилися і знайшли можливість, як наповнити Богом обставини радянських часів, то я думаю, що ми зможемо наповнити Божою присутністю і цей постпокоронавірусний світ».

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *