Виконавчий директор Українського інституту майбутнього (UIF) Віктор Андрусів про корона-вірус у політиці, розвал державного управління та зміну Кабміну в Україні:
«Це були дуже тяжкі півроку для мене. Щодня я дивився, як люди, яких я добре знав – здійснюють колективне самогубство, переконані в тому, що ведуть нас до кращого життя. При чому найважче це просто бути спостерігачем без жодного шансу вплинути чи допомогти. Чому без шансу? Тому, що, нажаль корона-вірус прийшов до нас ще у вересні. Це такий вірус, коли на головах ростуть корони. І повірте він просто масово вражав людей.
Після призначення нового уряду, я написав пост «Імплементація або непрочитана лекція для нових політиків». По своїй суті він був простий. Ефективна політика в Україні, та й мабуть всюди, спирається на три стовпи:
- кадри
- ресурси
- моніторинг і оцінка
Не самокат, не піар, не слайди, не креатив – а ці три базові речі. Бо будь-які плани, космічні ідеї завжди впруться в ці три речі. Ні! Конкурс не дає вам ніяких хороших кадрів. На конкурсах краще перемагають менеджери олігархів, які дійсно круті і з досвідом. Ні! Хороший «експерт» в фейсбуці не є автоматично хорошим управлінцем. Ні! Наявність чесної, але некомпетентної людини на посаді – не знищує корупцію. Вона просто спускається нижче.
«Скільки не кажи халва, в роті солодше не стане». Скільки не робити фб-постів, скільки не отримувати дифірамбів від іноземців – реальність не стає іншою. На жаль, брак ефективності останні півроку вирішили компенсувати брехнею. Спостерігати це було дуже важко. Коли обманюють люди, яких тобі важко критикувати, це викликає розгубленість. Брехня не продовжувала життя уряду, а щодня скорочувала.
Заради справедливості я скажу чесно – я не знаю людей, які б зробили прорив за тих самих півроку. Навіть Бальцерович за півроку – показав повний провал своєї політики. Але й не є правдою те, що був закладений якийсь фундамент. Ні не був. Був колосальний демонтаж і розвал державного управління. Апарат, який вибудував Гройсман, переживав просто ураган і землетрус. Без стратегії, без цілі, люди звільнялись масово, зневажались керівниками тощо. Чи могло бути інакше? По ефективності навряд чи, але по відношенню, по цінностям – могло.
Мене часто питали, а хто у владі нормальний. Я відповідав дуже просто – той, хто має страх. Бо бути міністром – страшно. Це колосальна відповідальність. І коли є страх не справитись, провалитись – це мотивує, це організовує, фокусує. Нажаль, корона-вірус позбавляв страху більшість.
Програв не Гончарук. Програло ціле покоління. Наше покоління, яке кічилось і просило влади. Тепер мають пройти роки поки ми заслужимо право і довіру знову просити дозволу керувати країною.
Бажаю всього найкращого новому уряду. Денис Шмигаль – професійна і порядна людина. На нього лягла тяжка ноша помилок марнославства і неготовності попередників».
Андрій Котенський