У сучасному світі напевно неможливо придумати якийсь унікальний, неповторний бізнес, бо хтось десь таке вже точно робить. Підприємництво є настільки розвиненим, що іноді навіть стає страшно, що буде далі. Проте в Україні є один вид діяльності, про який мало хто знає, і це – соціальний бізнес. І мова йде не про компанії, які роблять одноразові благодійні внески чи акції, а про соціальний елемент, який є місією підприємства.
Львівський портал вирішив на прикладі одного такого соціального бізнесу розповісти вам про такий вид підприємницької діяльності. Як це працює, чи є прибуток і кому це потрібно – читайте далі.
Львів завжди славився великою кількістю книжкових магазинів, проте такого як «Буківничка» ще не мав ніколи. «Буківничка» – своєрідна онлайн-книгарня, які відрізняється від всіх мережевих магазинів тим, що рівно половину своїх книг дарує потребуючим. Книгарня працює за схемою 1+1: щоразу, коли у них хтось купує книгу, другу віддають дітям, які опинилися у кризових ситуаціях. Можливо зараз вам важко зрозуміти, як цей бізнес працює, проте давайте поступово.
Власником «Буківнички» є Петро Ткачишин. До її створення він йшов багато років через зневіру, самопізнання та досвід.
«В мене була особиста історія, чому я почав цю справу. Я коли вступив в університет, був розчарований державною освітою, системою, викладачами. В мене почалась якась депресія, я розумів, що це не те, чого я хочу. Мені забракло сміливості покинути навчання. Через це все я почав багато читати і помітив, що книги відновлюють в мені ресурси, не дають остаточно закритись в собі. І тоді я собі подумав, що було б класно допомагати іншим книжками. Проте тоді, на цьому етапі, все й закінчилось.
Пізніше я пішов вчитись на магістратуру в УКУ, після чого почав працювати у Центрі Шептицького. Якось у цьому Центрі проходила лекція Мирослава Мариновича про Андрея Шептицького і його принцип доданої вартості. Він розказував, що Шептицький займався соціальним підприємництвом, хоча тоді це ще так не називалось. Можна навіть сказати, що він був зачинателем цього виду діяльності в Україні. Тому в мене прослизнула думка, що було б класно мати якийсь такий свій проект. Але потім подумав, що я не маю ніякого досвіду і знань у сфері бізнесу, і знову ж закрив цю тему для себе.
Наступний сигнал до мене прийшов, коли я був в Києві, працював в Українській соціальній академії, яка займається розвитком соціального підприємництва в Україні. Там я більше дізнався про цей тип діяльності, але на тій роботі мене не все влаштовувало. І мій знайомий, ветеран війни, який почав свою справу, сказав: «Звільняйся, займайся чимось своїм, якщо ця робота тобі не підходить». І я так подумав: якщо він зміг, то чому я не зможу?
Тому я склав до купи всі ці фактори, звільнився з роботи і вирішив займатись своєю книжковою справою», – розповідає хлопець.
Перш між почати свою справу, Петро пройшов курс навчання ведення соціального бізнесу.
«Я розумів, щоб перед стартом мені потрібно податись на якусь освітню програму. Тоді в Києві проходив такий фестиваль соціальної реклами Molodiya Festival. Там я потрапив на лекцію Аліни Бочарнікової, на якій вона розповідала про те, де потрібно брати гроші на соціальні проекти. Мені вдалось з нею поспілкуватись особисто, розповісти про свою ідею, і вона порекомендувала податись на акселератор з соціального підприємництва SELab. В той день я відправив заявку на участь. Мені прийшла відмова, але я не здався, написав особисто одній з засновниць акселератора і вона допустила мене до навчання.
Навчання у SELab тривало 4 місяці. Це була така міні-школа бізнесу, але дуже інтенсивна і дієва. Важливо, що наш курс стосувався лише соціального підприємництва, всі спікери були фахівцями власне у цій темі. Вкінці курсу ми мали потужну конференцію, на якій кожен представляв свій проект. Переможцям давали різні нагороди: поїздка на навчання в Латвію чи фінансування проекту», – пояснює він.
Щоб «Буківничка» розпочала роботу, потрібно було зібрати перші книги, і це виявилось дуже простим завданням. Петро написав пост на своїй сторінці у Facebook, де розповів про свою ідею. Дуже багато людей відгукнулось, прокоментували, поширили його допис. Так за перший місяць йому вдалось зібрати десь 200 книг.
Потім його запросили на інтерв’ю дві київські радіостанції, після чого Петру в день надходило по 50 дзвінків від старших людей, які просили приїхати до них забрати книжки. Це було десь півроку тому, але телефонні дзвінки надходять по сьогодні. «Зараз я фізично не можу забрати книги у київських бабусь, але записую собі їх контакти і коли їхатиму до столиці, то забиратиму частину їхніх бібліотек. Звісно, що в більшості вони віддають радянську літературу, але іноді мені траплялися дуже рідкісні, старовинні видання. Наприклад, я мав книгу Григорія Сковороди мовою оригіналу», – зазначає Петро Ткачишин.
А далі – власне старт книжкового проекту.
«Можна сказати, що ми розпочали роботу 14 лютого цього року. Саме в цей день ми запустили нашу Facebook-сторінку. Вже 15-16 лютого ми їздили на «Кураж Базар» в Києві. Ми були дуже задоволені, бо не лише продали книжки десь на 3 тисячі гривень, а й заявили про себе. Почався приріст аудиторії.
Раніше ми працювали за схемою: частину книг продаєм, частину роздаєм. Але згодом від неї відмовились, бо вона була неефективною з точки зору бізнесу. За перший місяць ми роздали 248 книг, а продали 1-2. Потім я пошукав, як такий бізнес працює в світі і перейняв їх модель. До прикладу, компанія Toms, коли продає одну пару взуття, іншу дарує бідним дітям в Аргентині. Тому зараз ми теж працює за моделлю 1+1: одну книжку продаєм, іншу віддаєм», – пояснює хлопець.
Над цих проектом зараз працює 3 людей: Петро, його наречена та дизайнерка. Оскільки поки це більше онлайн бізнес, такої кількості працівників цілком достатньо.
«Буківничка» поповнюється новими книжками за рахунок пожертв. Будь-хто може звільнити свою книжкові полицю від прочитаних книг, подарувавши їх Петру, та таким чином звільнити місце для нових видань.
«Люди, які віддають нам книжки, перш за все радіють, що можуть і позбутись кількох книг, які валяються в домі, і допомогти іншим. Якби ми просто роздали всі книжки, то це була б одноразова акція. А так, як ми частину продаємо, частину даруємо, то це вже система сталого розвитку, бо ми не є економічно залежними. Плюс у нас є приємний бонус для тих, хто віддає свої книги: ми даруємо йому одне видання з нашої вже існуючої колекції», – пояснює засновник книгарні.
З часом підприємець дійшов до того, що клієнти потребують якоїсь оригінальності, цікавинки, та ввів додаткові послуги.
«Найцікавішими для нашиє покупців є таємні книги. Це щось таке, як є за кордоном «don’t judge book by its cover» (не суди про книгу за її обкладинкою – ред.). Ми загортаємо книжку в папір, не вказуючи її назви. Все, що на ній написано, це видавництво, жанр і одна цитата. Така таємна книжка коштує 150 гривень, але всередині може бути видання як за 50 грн так і за 300. Це своєрідна лотерея, але людям таке подобається.
Наступна послуга – книжкова підписка. Людина обирає певну тематику книг, які б хотіла прочитати, обирає термін підписки (3, 6, 12 місяців) і ми раз в місяць надсилаємо їй таємну книжку. Покупець заповнює анкету, де вказує свої вподобання, і ми щомісяця підбираємо конкретно під нього одне видання і надсилаємо йому його. Переважно наші клієнти люблять підписки на 3 місяці.
Також у нас окрема консультаційна послуга. Є люди, які хочуть щось купити, але не знають що. Ми консультуємо її, допомагаємо визначитись та підібрати книгу. Вартість консультації – 70 гривень.
Додаткова послуга – красиве упакування книги. Ми загортаємо видання у красивий папір, гарно підписуємо, враховуючи всі побажання покупця. Таким чином вона забирає у нас не просто книжку, а вже готовий подарунок», – каже Петро.
Але перевагою цього бізнесу все ж є соціальність. Покупцям подобається, що вони не просто купують собі книжку, а ще й допомагають іншим.
«Наша першочергова цільова аудиторія – це діти, які опинились в кризових ситуаціях. Але якщо до нас звертаються волонтери чи організації, що допомагають дорослим, ми завжди відгукуємось. До прикладу, частина книг не підходить для дітей і не дуже підходить сучасній молоді, то ми їх віддали благодійному фонду «Жизнелюб», який опікується старенькими людьми. Вони так раділи цим книжкам, що ледь за них не бились! Також ми віддавали книги для ветеранів АТО», – зауважує хлопець.
Вести соціальний бізнес – непросто, але дуже цікаво. Далеко не всі це розуміють, не бачать у цьому сенсу.
«Соціальний бізнесмен – це не той, хто просить, це не благодійник. Але люди часто нас з ними плутають. Бізнес завжди має вигоду, навіть якщо має соціальну складову. Волонтерство приводить до вигорання, а соціальний бізнес – це коли ти щось отримуєш, але й взамін віддаєш.
Ми надаємо книжкові послуги, тим самим допомагаючи дітям в кризових ситуаціях. Це не означає, що ми іноді допомагаєм, а іноді ні (як це робить багато звичайних компаній). Для багатьох такі соціальні дії є піаром, а для нас – це суть діяльності», – пояснює підприємець.
P.S.
- Як можна долучитися і віддати свої книги?
– Сконтактуватися з Петром та безпосередньо з ним домовитись про місце і час зустрічі;
– Надіслати будь-якою службою доставки;
– Принести книги до партнерів: Бібліотека Українського католицького університету, Львівський органний зал, книгарня Книжковий Лев (Львів); Veteran Hub, Creative Women Space (Київ).
- Як купити книжки?
Придбати книги можна в магазині на сторінці «Буківнички» у Facebook, або у їх партнерів: кав’ярні «Cвіт кави» (пл. Катедральна, 6; Площа Ринок, 30) та веганське кафе OM NOM NOM.
- Які книги приймають?
«Буківничка» приймає будь-які книги. Якщо якісь видання не зможуть продати чи передати діткам, їх віддають на переробку.
- Приймають лише книги?
Ні. Періодичні видання: Куншт, National Geogrpahic, Esquire, La Boussole, Aeroplan, The New Yorker, Локальна історія. Якщо ви хочете запропонувати журнали, яких немає в цьому списку, але на вашу думку вони вартують уваги, їх приймуть.
Фото: Львівський портал, Facebook
Соломія ГРИГОР'ЄВА