Багаторазовий чемпіон міжнародних турнірів з настільного тенісу, чемпіон Європи, чемпіон Літніх Паралімпійських ігор Віктор Дідух вимагає не закривати Львівський протезний завод, який фактично доводять до банкрутства і з нього звільняються кращі працівники. Про це він повідомив на своєму Фейсбук, передає кореспондент Львівського порталу.
У спортсмена зламався дорогий протез, який створили у Львові, а полагодити його буде ніде, бо завод фактично простоює вже п’ятий місяць поспіль.
«На турнірі в Словаччині в мене розломався навпіл протез на якому я виграв Паралімпіаду і чемпіонат світу, який зробили у Львові. А тепер навіть якщо я придбаю дорогу деталь то я не зможу його полагодити у Львові, бо протезний завод хочуть закрити», – обурений чемпіон.
Він також стурбований, що в Україні знищують Львівський протезний завод, коли триває війна та просить допомогти зберегти його.
«Як можна закривати протезний завод під час війни? Напевно всіх скоро повезуть в Німеччину і там нам будуть робити протези. Чи може хтось помогти зберегти цей завод? Бо прийдеться приварити арматуру до ноги в гаражі і так грати в теніс. А скільки ще таких людей яким потрібні протези?», – обурений Віктор Дідух
Водночас, як повідомляє Радіо Свобода, уже п’ятий місяць не отримують зарплати працівники Львівського казенного експериментального підприємства засобів пересування i протезування. За цей час багато фахівців звільнились. Працівники не страйкують, бо відчувають відповідальність перед людьми з інвалідністю, які проходять реабілітацію, яким корегують протези. Від січня цього року зупинене і виробництво інвалідних візків на підприємстві.
На Львівському протезному заводі працює 290 осіб, із них за останні місяці, відколи заборгували зарплату, звільнилось близько 90 фахівців, повідомили у профспілці. П’ятий місяць не виготовляють інвалідні візки. Найбільшим попитом користується взуття для людей з інвалідністю, але другий місяць тут його не шиють. Не працює і німецьке обладнання, яке придбали для заводу у 2009 році.
На сьогодні всі ліжка у реабілітаційному відділенні зайняті. Працівники протезного заводу обурені ситуацією.
До січня цього року директором протезного заводу у Львові був Сергій Суязов. У своїй декларації, поданій 16 червня 2017 року, вказав про спільну власність – Приватне підприємство «Форвард-Орто», яке займається продажем ортопедичного взуття та візків для людей із особливими потребами. Працівники хочуть почути фінансовий звіт про роботу підприємства за керівництва Сергія Суязова, як саме розподілялись державні кошти. А ще сподіваються на призначення фахового керівника.
«Причина в заборгованості зарплати і в тому, що дві ділянки на підприємстві простоюють, у тому, що не укладені договори із Фондом соціального захисту, бо Міністерством соціальної політики запроваджений новий механізм забезпечення людей технічними засобами реабілітації. У нас не було обігових коштів, і ми не могли виплачувати зарплату. Кредит нам не надав банк», – пояснює головний інженер львівського підприємства Богдан Паласюк, який майже чотири місяці також виконує обов’язки директора.
Кабмін змінив правила
Львівське підприємство перебуває у критичній ситуації, і це при тому, що є попит на продукцію і на цей рік Кабінет міністрів на програму забезпечення людей з інвалідністю протезно-ортопедичними виробами виділив близько 1,63 мільярда гривень, що на 150 мільйонів більше, аніж у бюджеті минулого року.
У березні цього року Кабінет міністрів ухвалив постанову про посилення ефективності в реалізації державних програм соціального захисту людей з інвалідністю.
Міністр соціальної політики Андрій Рева презентував на засідання Кабміну нову модель забезпечення осіб з інвалідністю технічними засобами реабілітації. Її суть у тому, що тепер централізовано оплачується надана послуга людині з інвалідністю, тобто всі соціальні програми міністерство переводить на механізми надання грошових компенсацій за послуги, які обрала сама людина. «Гроші мають ходити за людиною», кажуть у міністерстві, але наразі ця нова модель не працює, зазначають у Львові працівники соцзахисту і керівництво протезного заводу.
Андрій Котенський