У суботу, 9 грудня, з нагоди 147-х роковин від дня смерті отця Михайла Вербицького, делегації Львівщини та Тернопільщини відвідали село Млини Підкарпатського воєводства Республіки Польща, де похований автор мелодії Державного Гімну України. Про це Львівському порталу повідомили у прес-службі ЛОДА.
Постать великого сина України вшанували проведенням чину панахиди в храмі Покрови Пресвятої Богородиці за участі представників духовенства.
Опісля відбулось громадського віче та покладання квітів до могили видатного українського композитора. На завершення всі присутні виконали Державний Гімн України та духовний гімн України «Боже Великий Єдиний».
Організатори заходу – Львівське обласне суспільно-культурне товариство «Надсяння».
Довідково
Отець Михайло Вербицький народився 4 березня 1815 року в селі Явірник Руський, що на пограниччі Лемківщини та Надсяння (нині територія Республіки Польща). Батько майбутнього композитора Михайло-Андрій Вербицький був парохом (священиком) греко-католицької церкви святого великомученика Димитрія.
Нелегкою була доля Михайла. У 10 років він залишився без батька. Мати вийшла заміж вдруге. Братів взяв під свою опіку батьків двоюрідний брат, перемишльський єпископ Іван Снігурський. З 1828 року Михайло Вербицький разом з братом співав у перемиському церковному хорі, що його заснував владика Іван Снігурський. Михайло співав альтом, брат – сопрано.
Ґрунтовну музичну освіту , зокрема із композиції, Михайло отримав від чеського диригента і композитора Алоїза Нанке. Безперечно, важливе значення для формування Вербицького як композитора мав репертуар хору, в якому були як твори віденських класиків Й. Гайдна, В. Моцарта, так і музика композиторів «золотої доби» української музики – М. Березовського та Д. Бортнянського.
Згодом Михайло Вербицький вступає до Львівської духовної семінарії. Тут керує хором, опановує гру на гітарі, яка супроводжувала його протягом усього життя. Вербицький написав велику кількість церковних композицій та п’єс, що ставилися на театральних сценах Львова і Галичини. Він є автором музики до понад 20 вистав, в тому числі до «Верховинці», «Козак і охотник», «Проциха», «Жовнір-чарівник» та ін.
У 60-х роках у Львові був відкритий театр «Руської бесіди». Для цього театру Вербицький пише побутову мелодраму «Підгіряни», одну з найпопулярніших п’єс композитора, згодом «Сільські пленіпотенти», «Простачку», «В людях ангел, не жена, вдома з мужем сатана» та ін.
В 1850 році Вербицький отримує єрейські свячення. Кілька років він постійно переїжджає з однієї парохії на іншу, аж поки в 1856 році не осідає в селі Млини на Яворівщині, де і прожив решту свого життя.
Дата створення пісні «Ще не вмерла Україна» залишається дискусійною. Тривалий час вважалося, що вона була створена 1962-1863 року, але без відповідних наукових аргументів. Текст П. Чубинського у Галичині вперше був опублікований в грудневому числі часопису «Мета», який фактично вийшов близько 15 січня 1864 року. Ймовірно це власне і наштовхнуло о. Михайла написати музику до патріотичної пісні. Відразу після створення, пісня «Ще не вмерла Україна» набула великої популярності серед свідомої молоді Галичини.
В останні роки життя композитор займався педагогічною діяльністю, писав статті, творив музику. Серед його учнів були отці-композитори Віктор Матюк і Порфирій Бажанський. Помер Михайло Вербицький 7 грудня 1870 року в Млинах, проживши лише 55 років.
