Більше мільйона українських жінок щороку потерпає від домашнього насильства, але влада не спішить з цим боротись. Львівська громадська організація «Жіночі перспективи» б’є на сполох, та запевняє, що з цією епідемією потрібно терміново боротись, адже в українських сім’ях насильство прогресує. Про це членки цього центру розповіли на прес-конференції, передає кореспондент Львівського порталу.
У 2016 році було розроблено законопроекти, необхідні для ратифікації Конвенції Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашнього насильства та боротьбу з цими явищами (Стамбульська конвенція). Однак Верховною Радою була провалена ратифікація конвенції, а прийняття закону про запобігання та протидію домашньому насильству відбулося за умови, що з нього буде вилучено термін гендер. За рік цей закон в доопрацьованому варіанті до парламенту не потрапив, а ратифікація Стамбульської конвенції взагалі замовчується.
«Весь пакет законопроектів, які потрібно прийняти, щоб ратифікувати Стамбульську конвенцію і забезпечити на законодавчому рівні світові стандарти для захисту потерпілих від насильства, є, але зважаючи на відсутність політичної волі, наразі ми не можемо знати, коли отримаємо прийнятий закон про домашнє насильство», – сказала адвокатка центру «Жіночі перспективи» Галина Федькович.
У свою чергу правоохоронці запевняють, що кількість жінок, які потерпають від насильства, не зменшується. З початку року офіційно було зафіксовано 3754 протоколи, які були складені працівниками управління превентивної діяльності ГУ НП у Львівській області, за статтею 153, що стосується власне домашнього насильства. З них 70 проваджень було передано до суду: це ті провадження, за які передбачена кримінальна відповідальність.
«Відповідальність за домашнє насильство дуже мала, що стимулює, мабуть, того агресора, котрий в сім’ї постійно створює насильство. Він продовжує свої дії, оскільки вони є фактично безкарними. Якщо людина вчиняє домашнє насильство, дільничний чи патрульні складають на неї протокол, який протягом певного часу передається до суду. Якщо немає тілесних ушкоджень, то це буде адміністративна відповідальність, що передбачається громадськими роботами. Якщо агресор не відпрацьовує ці громадські роботи, виноситься ухвала про адміністративний арешт, тобто ососбу відправляють в ізолятор тимчасового тримання. Адміністративний арешт не може тривати більше 15 діб. За кримінальним провадженням, якщо є легкі тілесні ушкодження, то стаття передбачає штраф 825 грн. Відтак, як правило, люди, які пройшли вже весь цей етап, вони продовжують втрачати насильство і далі. Тому ми потребуємо змін до законодавства, щоб можна було боротися з цією проблемою в майбутньому», – наголосила старша інспекторка з особливих доручень управління із забезпечення прав людини Національної поліції України Оксана Санагурська.
Варто розуміти, що ці протоколи – це мінімум. Потрібно врахувати, що в більшості жінки не звертаються до поліції через примирення з кривдником, чи через те, що жінка є заручницею житлових умов або фінансового забезпечення. Це все змушує жінок повертатися назад до агресора.
Окрім того, що домашнє насильство має дуже важкі психологічні і фізичні наслідки, воно ще має колосальні економічні втрати.
«За результатами дослідження Українського центру соціальних реформ 1,1 млн жінок за рік зазнають фізичного та сексуального насильства і тільки 18% звертаються до правоохоронців і 1% – до медиків. 600 жінок в рік гине внаслідок насильства. При цьому економіка України через ці смерті втратила 1,5 млн доларів. Внаслідок непрацездатності потерпілих Україна зазнає понад 2,4 млн доларів втрат на рік. Вартість послуг, пов’язаних з реагуванням на насильство – 14 млн доларів в рік», – розповіла голова Центру «Жіночі перспективи» Любов Максимович.
«Для того, щоб зменшити рівень насильства в Україні, потрібна політична воля, ратифікація Стамбульської конвенції та постійна увага громадськості», – зазначила Любов Максимович.
Додамо, що зараз, а саме з 25 листопада до 10 грудня, міжнародна спільнота проводить кампанію «16 днів протидії гендерному насильству» задля привернення уваги до цієї проблеми.
Соломія Григор'єва