МЗС України висловило рішучий протест МЗС Росії у зв’язку із зазіханнями Російської православної церкви на український об’єкт всесвітньої спадщини ЮНЕСКО «Стародавнє місто Херсонес Таврійський та його хора». Про це Львівському порталу повідомили у прес-службі МЗС України.
«У зв’язку з анонсованими намірами Кримської і Сімферопольської єпархії РПЦ перебрати у церковну власність частину споруд українського об’єкта «Стародавнє місто Херсонес Таврійський та його хора», внесеного до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО, МЗС України надіслало ноту протесту МЗС РФ», – йдеться у повідомленні МЗС.
З посиланням на резолюції Генеральної Асамблеї ООН 68/262 від 27 березня 2014 року та 71/205 від 19 грудня 2016 року, якими підтверджується суверенітет і територіальна цілісність України в межах її міжнародно визнаних кордонів, а також рішення 194-ї, 195-ї, 196-ї, 197-ї, 199-ї та 200-ї сесій Виконавчої Ради ЮНЕСКО «Моніторинг ситуації в Автономній Республіці Крим (Україна)», ухвалених протягом 2014-2016 років, у ноті у черговий раз висловлюється вимога до РФ як держави, що здійснює тимчасову незаконну окупацію українських територій, забезпечити виконання своїх зобов’язань згідно з міжнародним правом.
МЗС України, зокрема, наголошує, що, перебуваючи у Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО, український об’єкт «Стародавнє місто Херсонес Таврійський та його хора» потребує особливого режиму захисту, передбаченого положеннями Конвенції ЮНЕСКО про охорону всесвітньої культурної та природної спадщини 1972 року, Стороною якої є Російська Федерація.
У ноті також привертається увага до положень Конвенції про захист культурних цінностей у випадку збройного конфлікту 1954 року, відповідно до яких держава, що здійснює окупацію, зобов’язана забезпечити належну охорону культурних цінностей та повагу до них.
МЗС України підкреслює, що будь-яке втручання у цілісність об’єктів культурної спадщини, що знаходяться на тимчасово окупованій території Автономної Республіки Крим та міста Севастополь, розцінюватимуться Українською Стороною як порушення Росією своїх обов’язків як держави-окупанта з покладенням на неї за такі дії міжнародно-правової відповідальності.
