Відомий мандрівник, альпініст та гід про те чому проміняв міське життя на гори та любов до батьківщини:
«Коли ти хочеш бачити щось дуже цікаве, але тобі цього не дозволяє система, то ти прагнеш це змінити. Зараз я спілкуюсь з людьми, які мені розказують, що вони в 5 років були на Кіпрі, а в 8 літали з батьками в Домінікани. А що ми бачили свого часу? Ми не бачили нічого. І в один момент ти починаєш бачити певну свободу! А особливо, коли бачиш її з вершини гори, то розумієш, що все, що робиться внизу – далеко не твоє. Ось так десь в 11 років почалось моє мандрівництво. З того часу я почав жити цим. Я розумів, що сидячи в офісі, я не принесу користі. Я буду більш корисним, рубаючи ліс в Канаді. Інакше це буду не я…
За останній період, коли я повернувся з довгої еміграції, я розумію, що зараз в Україні я маю передавати свій досвід. Я вважаю, що треба вкладати в людей. Коли я працюю на поляків, я йду в плюс, коли я працюю на українців, то йду в мінус. Але я кажу, що це є моя інвестиція в майбутнє. Будь-який виїзд за кордон чи сходження на гору – це розширення світогляду. В кожну поїздку, коли в мене є місце, я намагаюся взяти когось «на халяву», але в той ж час я намагаюсь з нього виховати помічника, заступника…
Перебуваючи довший час на іншому континенті, я почув, що відбувається в Україні. Я сказав своїм на роботі, що я їду… за день перед вильотом. В аеропорт приїхали мої друзі і співробітники. Кажуть, коли побачили по телевізору, що в Україні почалася війна, то заздалегідь знали, що я не зможу бути стороннім спостерігачем. Вони подарували мені в аеропорту новий бронежилет full pass і каску. Це був сильний вчинок з їх боку. Я прилетів в Україну і поїхав на Донбас. Але, чесно, я не хочу говорити про війну…»
Детальніше читайте у інтерв’ю Львівського порталу: «На вершині усвідомлюєш, що все, що робиться внизу, – далеко не твоє».
Фото: Dima Chatrov
