Україна завершила провальні для себе 31 Олімпійські Ігри у Ріо-де-Жанейро. Ця Олімпіада стала найгіршою в історії незалежної України за кількістю медалей на літніх ОІ.
Ситуація із нагородами цілком закономірна, бо в країні, де роками занапащали спорт кращого результату чекати було годі. Для нас вже стало нормою: осушення басейнів, знищення полів лучників заради нових будинків, витіснення спортивних шкіл із їх приміщень та земель… І цей ряд проблем можна продовжувати фактично по кожному із видів спорту. Сьогодні займатися спортом нашій молоді стає ніде, а говорити про відкриття нових секцій чи споруд – це взагалі із розряду фантастики…
Тривожною ластівкою напередодні найважливіших змагань чотириріччя стала найнижча кількість українських атлетів, які вирушали у Ріо (206 спортсменів). При цьому Україна не спромоглася вибороти жодної ліцензії серед командно-ігрових видів спорту. Та все ж букмекери дивним чином прогнозували «синьо-жовтим» понад 20 медалей, та цьому не судилося. У підсумку Україна отримала всього 11 медалей та посіла 31 підсумкову сходинку.
Сьогодні ми вирішили опублікувати список усіх спортивних героїв України ОІ у Ріо, бо всі вони виборені в супереч можливостей гідно тренуватися, суб’єктивного суддівства та навіть травм.
Першим на п’єдестал пошани зійшов багаторазовий чемпіон України, черкащанин Сергій Куліш, який у напруженій боротьбі здобув «срібло» у стрільбі з пневматичної гвинтівки на 10 м.
Варто додати, що Куліш лідирував першу частину фінального поєдинку, а в другій холоднокровно боровся на межі вильоту і навіть брав участь у перестрілці за вихід до трійки переможців.
Друга медаль, «бронзова», на рахунку шаблістки Ольги Харлан.
На медаль лідера жіночої шпаги України чекала вся Україна, й не дивно, адже Ольга – чотириразова чемпіонка світу, семиразова чемпіонка Європи, бронзова призерка Олімпіади 2012 року, олімпійська чемпіонка в команді 2008 року.
Того дня наша Ольга довго не могла стримати сліз, бо поступилася у ключовому поєдинку турніру за вихід до фіналу, утім вона зібралася і гідно реабілітувалася у боротьбі за третю сходинку п’єдесталу.
Третю медаль Україні здобув Олег Верняєв – спортивний гімнаст.
Наш донецький чемпіон світу Олег Верняєв отримав «срібло» у багатоборстві зі спортивної гімнастики XXXI Олімпійських ігор у Ріо-де-Жанейро.
Відзначимо, що Верняєв до останнього снаряду лідирував із солідним гандекапом, але за останню вправу на поперечині судді не додали українцеві буквально однієї десятої балу, якої йому цілком вистачило б для медалі найвищої проби. Суддівського переможця освистав зал. Після цього випадку Олег Верняєв сказав: «я зробив все, що міг».
Четверта медаль виборена завдяки жіночій команді шаблісток.
Аліна Комащук, Олена Кравацька, Олена Вороніна та Ольга Харлан поступилися лише у фінальному поєдинку збірній РФ. Цікаво, що путівку до фіналу вдалося вирвати у представниць Італії. Саме завдяки Ользі Харлан українки наверстали відставання та нанесли переможний укол.
Після фінальної сутички Ольга Харлан заявила, що «вдячна Богу за те, що ми це пережили, витримали і повернулися з медалями».
П’ятою медаллю стало «украдене золото» Жана Беленюка.
Жан Беленюк – український борець греко-римського стилю у ваговій категорії до 85 кг. На рахунку Жана і чемпіонство Європи, і чемпіонство світу. Не було лише звання Олімпійського чемпіона, яке він поправу виборов, та судді вважали інакше. Після несправедливої поразки у фіналі з росіянином Беланюк заявив: «треба бути на дві голови сильнішим за росіян».
Цікаво, що Жан – корінний киянин. Його мати – українка, батько із Руанди (з народу хуту), вчився в авіаційному інституті, був льотчиком, але його призвали в Руанду, де йшла громадянська війна і він загинув під час військового перевороту на своїй батьківщині.
Шоста медаль для України стала золотою.
Наш титулований гімнаст Олег Верняєв довів усьому світові, що сьогодні немає кращого за нього у вправі на паралельних брусах. Цей виступ був настільки напруженим, що сам гімнаст мало не втратив рівновагу на своєму коронному снаряді. Однак він зумів впоратися із емоціями та отримати за свій виступ переможні 16.041 балів. Після цього над Ріо вперше зазвучав гімн України, а Олег Верняєв заявив: «нарешті я тримаю в руках олімпійське золото»
Цього ж вечора Україна чекала сьомої медалі від володаря Національного рекорду України (242 см), у стрибках у висоту Богдана Бондаренка.
Наш харківський чемпіон світу був головним претендентом на перемогу, та не судилося. Напередодні старту Бондаренко захворів і взагалі думав знятися зі змагань. Проте він зібрався зі силами та недарма вийшов у сектор для змагань із температурою, адже дострибнув до «бронзи» здолавши планку на висоті 233см.
«Сьогодні бронзова медаль для мене як платинова», – заявив після свого виступу Богдан Бондаренко.
Восьма медаль, «золота», – на рахунку нашого Олімпійського чемпіона Юрія Чебана.
Український каноїст з Одеси потрапив до фіналу завдяки власній наполегливості, адже спершу, через помилку суддів, його взагалі з незрозумілих причин викинули із фінального запливу. Не зважаючи на це феноменальне «золото» Ріо стало третьою Олімпійська медаллю Юрія Чебана. До цього він став Олімпійським чемпіоном Лондона та призером олімпіади в Пекіні.
«Ця Олімпіада остання в моєму житті», – повідомив сумну звістку своїм уболівальникам Юрій Чебан.
Дев’яту медаль приніс Україні молодий екіпаж каноїстів-двійок на дистанції 1000 метрів.
Львів’янин Тарас Міщук та хмельничанин Дмитро Янчук у своєму активі вже мають чимало нагород, тепер цю колекцію поповнила й «бронза» Олімпійських ігор у Ріо.
Десята медаль для України стала «на вагу золота».
Кримська грація Ганна Різатдінова здобула бронзу у Індивідуальному багатоборстві.
Багаторазова призерка чемпіонатів світу та Європи блискавично подолала кваліфікацію та фінал. При цьому українка не допустила жодної хиби, однак, за вироком суддів, фінішувала лише третьою. Золото віддали представниці РФ Маргаритіи Мамун. Срібло – її ж колезі по команді Яні Кудрявцевій, яка загубила булаву під час фінального виступу.
Після цього уродженка Сімферополя плакала, та згодом заявила що: «Україна була зі мною до останньої вправи».
Останньою медаллю на Олімпіаді в Ріо стало “срібло” нашого п’ятиборця Павла Тимощенка.
Ця медаль здобута на морально-вольових якостях київського чемпіона світу, який напередодні головного старту чотириріччя отримав травму.
Павло Тимощенко тримався на підступі до трійки лідерів усі п’ять видів програми, а завдяки заключному виду програми при хорошій стрільбі та бігові зумів фінішувати другим.
Варто додати, що ще близько 10 медалей здобули українці, які покинули свою батьківщину заради кращих умов тренування на чужині.
Окрім того заслуговують окремої похвали за високі результати: жіноча парна четвірка із академічного веслування (Олена Буряк, Дарина Верхогляд, Анастасія Коженкова, Німченко Євгенія), борець Валерій Андрійцев, боксерка Тетяна Коб, штангісти Олександр Пєлєшенко та Ірина Деха, каноїст Павло Алтухов, його колеги по команді двійка каноїстів Анастасія Тодорова та Інна Грищун та четвірка за участі Світлани Ахадової та Марії Повх, гімнаст Ігор Радівілов, дзюдоїст Артем Блошенко, метальник списа Дмитро Косинський, стрибун у висоту Сергій Проценко, бігунка Ольга Земляк та жіночі естафети 4 по 100 і 4 по 400м, плавець Андрій Говоров, синхроністки Лоліта Ананасова та Анна Волошина та їхні дівчата по команді. стрибуни з трампліна Максим Долгов, Олександр Горшковозов та Ілля Кваша, стрілець по тарілках Микола Мільчев, тенісистка Еліна Світоліна, команда фехтувальників Дмитро Карюченко, Максим Хворост, Богдан Нікішин, Анатолій Герей та Любов Басова (велотрек).
Сьогодні ми зустрічаємо наших чемпіонів із оваціями, як героїв. Та водночас залишається тривожно, бо більшість наших спортсменів та тренерів прославляють Україну на морально-вольових та патріотичних якостях, а держава про них згадує лише напередодні великих змагань.
Без надії сподіваємося, що після цього провалу спорт в Україні виведуть на новий якісний рівень. Так само, як і на те, що чиновники не стануть «ховати голову у пісок» за воєнними діями та окупацією України, адже на противагу їм держава-агресор здобула майже 60 медалей.
P.S.Слава спортивним Героям України!
Фото: НОК України
Андрій КОТЕНСЬКИЙ, Львівський портал