ОСТАННІ НОВИНИ

Націоналізм для європейців – як лайливе слово, - Філіпп де Лара

Соломія ГОЛОВІНА, Львівський портал

|

Відомий французький філософ та політолог Філіпп де Лара щиро вболіває за Україну і вірить, що саме ми можемо подарувати Європі ключ до майбутнього. Після кровавих подій на Майдані європейці почали дещо остерігатися українського націоналізму, плутаючи його з фашизмом.  Європі потрібна гарантія, що українці готові боротися не лише за свою свободу, але і за європейську. Про все це мовилося під час лекції Філіппа де Лари на тему «Європа, нації та націоналізм», яку він днями читав перед львівською аудиторією. Львівський портал зібрав основні тези із його виступу.

KOR_7445_1-860x573-860x573

Європа має потребу в Україні, а Україна потребує Європи

Між Україною та іншими країнами Європи нині існують дуже складні стосунки. Українська революція поставила Європу перед історичною відповідальністю, якої вона не може уникнути. Європейцям складно зрозуміти все це. Зокрема, через те, що побудова європейського суспільства нині переживає кризу і стикається з серією поразок протягом останніх 10 років, до того ж європейська свідомість ніколи не була настільки ясною. Таким чином події, які сталися в Україні, зараз ставлять нас перед моментом істини.

Україна багато втратила через поглиблення кризи в ЄС. Ця криза могла виникнути через неможливість здійснення політики підтримки України, санкції Європи щодо Росії, розвиток Угоди про асоціацію. Нині Україна безперечно є козирем для Європи, який допоможе їй вийти із цієї кризи. Європа має потребу в Україні, а Україна потребує Європи.

Так, у жовтні минулого року в щотижневику «Тиждень» я писав, що Європа є майбутнім України, а Україна – майбутнє для Європи. Це мало би бути ясно, але оця очевидність замаскована гучним та лайливим словом «націоналізм».

Націоналізм став лайливим словом для європейців

Нині слово «націоналізм» стало лайливим, сороміцьким для європейців. Національна ідентичність кваліфікується як егоїстичне відокремлення, расизм, ксенофобія, ворожість до Європи. Воно прирівнюється до популізму, владної, а не ліберальної демократії.

Після подій на Майдані на Заході існує недовіра до українських націоналістів. Їх прирівнюють до груп крайніх правих, навіть до фашистів чи неонацистів. Ці упередження, звісно, абсурдні, дуже легко довести, що це неправда, втім вони сильно застрягли в свідомості європейців.

Російська війна проти України та Європи користується цими антинаціоналістичними впливами, щоби перешкодити підтримці української революції.

У ЄС нема одностайної підтримки України

ЄС та громадська думка Європи підтримують Україну та вашу революцію. Жодна з європейських країн не визнала анексію Криму, до того ж дієвою виявляється і політика санкцій, незважаючи на тиск з боку Кремля та його могутні зв’язки серед політичних та економічних еліт країн ЄС. Втім, ця солідарність неможлива без недомовок, країни ЄС не одностайні. Мова йде про позицію і громадян, і урядів. Зокрема, поразка референдуму в Голландії ставить під сумнів проукраїнські настрої, які зараз покладаються на милість уряду.

Проблема в тому, що громадська думка та уряди, навіть ті, які симпатизують Україні, не здатні визнати реальність війни, яка триває вже два роки, і не можуть надати воєнну допомогу. Навіть економічна підтримка не є безвідмовною, є причини, які її гальмують. По-перше, це страх надто швидкої економічної інтеграції, яка може завдати удару процвітанню та робочим місцям громадян ЄС, що доклали неабияких зусиль для досягнення інтеграції держав пострадянського простору – Словаччини, Чехії, Балтійських країн.  По-друге, у Західній Європі вважають, що все це їм дуже дорого коштувало, відтак виникає питання, чи потрібно й далі розширювати ЄС, чи варто залучати ще одну країну, тим паче – проблемну?! Тобто, є сумніви щодо здатності України торувати шлях вказаний голосом революції на Майдані.

Радянська модель як НЛО: у неї більше ніхто не вірить

Нині більше ніхто не вірить у радянську модель суспільства, навіть самі радянські політики і західні комуністичні партії. Ті, що спокусилися закликом до світової справедливості, так і не зрозуміли чим насправді є комунізм.

Радянська система стала таким собі НЛО, відхиленням, яке ми не здатні зрозуміти. Я називаю це ілюзією падіння стіни. Не можна вірити у те, що комунізм зник в один момент у 1989 чи 1991 році. Комуністичний тоталітаризм – це не сніг на сонці, який може безслідно розтанути. Хоча Балканам вдалося пройти крізь цей бар’єр і вони зуміли дуже швидко увійти до ЄС, без болісного та складного переходу. Але за цим бездоганним міражем «залізна завіса» стала дуже міцною на Сході, закриваючи Україну, Білорусь та Росію.

Європейці не розуміють того, що таке комунізм, якою була боротьба з ним і перемога. Я це називаю амнезією комунізму. Але не можна забувати про цього монстра 20 століття, бо це веде нас до кризи європейської ідентичності.

Ми мусимо знати історію, особливо коли йдеться про Другу світову війну. Росія певним чином хоче собі присвоїти перемогу в Другій світовій війні. Складається враження, що єдиною жертвою нацистської Німеччини був Радянський Союз, хоча це не так.

Українці мусять взяти на себе європейське покликання

Я вважаю, що Україна – це шанс для Європи, зокрема, і в економічному плані.  Україна має більше козирів ніж, до прикладу, Румунія чи Словаччина. І хоча вона є суперечливою у плані корупції, громадянське суспільство значно більш рішуче налаштоване вийти зі цієї кризи, аніж грецьке. Проблема у тому, що багато європейців не хочуть розуміти ось цього.

Українці мусять позбутися комплексу неповноцінності щодо Російської імперії і взяти на себе європейське покликання. Втім, не під виглядом просьби вступу до ЄС, а, як нація, яка усвідомлює свою історичну приналежність до європейської цивілізації.

Я маю для вас погану новину – є дуже багато перешкод, які ви ще повинні пройти, і хорошу, – якщо Україні вдасться покращити свій образ, зміцнити підтримку, яку надають європейські країни, це стане для справжнім історичним поворотом.

Отож, треба переконати європейців беззастережно підтримувати Україну, перебудувати європейське суспільство. Ми, європейці, які є з правильної сторони «залізної завіси» маємо потребу в Україні, так само як їй необхідні ми. Україні не достатньо  мати просто хороший образ та демократичні цінності, нас треба переконати у тому, що українці будуть боротися не лише за свою свободу, але і за європейську.

Довідка

Філіпп де Лара (Франція) – філософ, професор Університету Париж ІІ (Університету Пантеон-Ассас) (філософія та політичні науки), керівник програми «Сучасність і тоталітаризм».

 Фото: uacrisis.org

 

 

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *