У Львові проживає п’ять сімей ветеранів війни у Афганістані 1979-1989 років, яких «кинули» з забезпеченням житла. З 2011 року в Україні функціонувала програма №223 «Забезпечення житлом воїнів-інтернаціоналістів», у 2014 році програму закрили, а заборгованості вирішили «списати». Ось такі от краї в воду. Як так сталось, що у Львові п’ять сімей, що мали отримати кошти на житло ще у 2013 році, лишилися біля розбитого корита, дізнавався Львівський портал.
У 2011-2012 роках програма «Забезпечення житлом воїнів-інтернаціоналістів» функціонувала таким чином: у вересні, жовтні, листопаді, грудні до міських бюджетів надходили кошти, передбачені на закупівлю житла для ветеранів афганської війни та для сімей загиблих воїнів. У 2013 році ці кошти надійшли до обласного бюджету – у Львівську облдержадміністрацію. Більше того – надійшли лише у вересні та в грудні, тобто два транші не були здійснені.
Далі ситуація розгорталась ще «цікавіше».
«Все, що прийшло у вересні – за ці кошти встигли оплатити усі угоди, що були укладені – тобто люди отримали своє житло. Натомість кошти, що прийшли у грудні, з якоїсь невідомої причини повернулись назад у Київ», – розповів Львівському порталу голова Спілки безквартирних ветеранів “ДУВАЛ” Афганістану у Львові Юрій Вікторов.
Таким чином ні з чим лишились п’ять осіб з сім’ями:
Ірина Жовківська – вдова інваліда І групи;
Ольга Котеляк – дружина інваліда ІІ групи;
Андрій Кульчицький – інвалід ІІ групи;
Йосиф Мацевко – інвалід ІІ групи;
Людмила Натальченко – вдова інваліда війни.
Усі ці люди не мали жодних сумнівів, що держава віддасть їм належне та хоч якось полегшить їх і без того складні долі. Оскільки їм було відомо, що часто кошти з бюджету затримуються чи видаються пізніше, ветерани Афганістану та їх сім’ї почали шукати собі житло, а знайшовши – дали власнику завдаток.
«Тоді курс був 8 грн. за долар, сьогодні – майже 25 грн. Забудовник чекав півроку, рік, а потім знайшов собі інших клієнтів. Нам повернули завдаток, але у гривнях… по курсу «8». Відтак ми не лише не отримали житла, але ще й втратили немалі суми своїх грошей», – обурюється «кинута» вдова бійця-афганця Людмила Натальченко.
Окрім того, декілька сімей втратили кошти на сплаті комунальних послуг не до кінця оформленого житла, за що гроші їм, звісно, ніхто повертати не збирається.
У двох сім’ях: Андрія Кульчицького та Ольги Котеляк – сини зараз воюють у АТО, тому будь-яка допомога для дітей, про яку зараз говорять чиновники – здається їм утопією. Адже, за їх словами, як можна вірити владі щодо допомоги учасникам АТО, якщо постраждалих на афганській війні батьків «розвели» на купівлю житла, і вони досі змушені «тулитися» з родичами у 25 м² по п’ятеро чи більше осіб?
Постраждалі сім’ї неодноразово звертались у Львівську обласну державну адміністрацію, ходили на зустрічі з губернаторами, намагалися достукатися до Департаменту соціального захисту і його очільника Василя Мартиняка – та все марно. За словами львів’ян, область відправляє їх у Київ. А Київ – до міста.
Пояснювати, де та чорна діра, у якій загубились кошти (1, 561 061 тис. грн..!) ветеранів Афганістану, теж ніхто не бариться.
«Розпорядником цих коштів була Державна служба у справах ветеранів війни та інвалідів. Ми писали запити туди – нам казали, що кошти у 2013 році виділені були, а чому область їх повернула – невідомо. Ми писали скарги Порошенку, Яценюку – все марно: посилають шукати винних на місцях», – каже Юрій Вікторов.
У Львівській ОДА ветеранам втовкмачують одне: цьогорічний бюджет не передбачає коштів на погашення заборгованостей. Щодо коштів з 2013 року «відмазуються»: то їх вкрав Янукович, то Олег Синютка через 2 роки взагалі вперше чує про цю проблему… А тим часом у «афганців» опускаються руки – кажуть, що навіть нардепи подавали запити у різні інстанції – та все безрезультатно.
До прикладу, до рук Львівського порталу потрапила відповідь на запит народного депутата Ігоря Васюника до міністра соціальної політики Павла Розенка. У листі міністерство вкотре виправдовує «аферу» з коштами тим, що бюджет-2014-2015 років не передбачав допомогу ветеранам Афганістану, оскільки програми по цій допомозі вже немає.
Єдиним варіантом у цьому випадку залишається – надіятись, що Уряд схвалить програму «Забезпеченням житлом інвалідів війни, воїнів-інтернаціоналістів, громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, інвалідів зору та слуху, військовослужбовців, звільнених у запас або відставку, для відселення їх із закритих та віддалених від населених пунктів військових гарнізонів». Проте ця програма об’єднує усі пільгові категорії в під одну ланку, що може знову ж таки унеможливити повернення боргу на житло вже «кинутим» сім’ям.
«Хіба це справедливо – всіх під одну ланку підганяти? Чи можуть поряд стояти люди-інваліди з народження та люди, що стали інвалідами на війні? Виходить так, що вроджений інвалід, що стоїть на черзі з 1998 року, отримає житло швидше, ніж наші сім’ї, що стоять з 2004 року. Де ця соціальна відповідальність, яку має нести наша держава?», – обурюється Юрій Вікторов.
Наразі єдиним реальним варіантом для учасників Спілки ветеранів війни в Афганістані, яких обдурила держава, є будівництво помешкання на земельній ділянці. Такі дві ділянки є у Львові, вони належать Спілці. Львівська міська рада на сесії схвалила рішення про те, щоб шукати підрядника та розпочинати будівництво. Це дало вогник надії та нібито призвело до невеличкої перемоги «афганців» у війні за справедливість, та далі все пішло «як завжди».
«Ми приходили у міську раду з пропозицією від забудовника, а нас повертали. Чому? Бо забудовник не той, не підходить. Напевно, там є якийсь свій…», – небезпідставно припускає Ю. Вікторов.
Таким чином ідея з будівництвом житла «провалюється» тепер вже з провини чиновників Львівської міської ради.
А нещодавно на першій сесії Львівської обласної ради 7-го скликання депутати проголосували про виділення коштів на житло для двох сімей, втім гроші ще до сьогодні не надійшли до власників.
«Ми боїмося, що, якщо кошти не надійдуть до Нового року, вони загубляться назавжди», – бідкаються «кинуті» люди.
З «афганцями» особливо не панькаються ні у міській раді, ні у обласній адміністрації, мовляв, зараз усі займаються воїнами АТО, а ви хто такі? Тут варто зазначити, що лише у Львові на «віртуальній» черзі за житлом стоять 220 учасників бойових дій у Афганістані, 60 з яких – інваліди, а дехто з них чекає на житло ще з 1986 року. Чи отримають колись ці люди своє житло від держави – питання риторичне?
Якщо влада не повертає борги п’ятьом сім’ям, то що вже казати про сотні. Ось так і живемо. По-новому?..
Діана ЛЯДИК, Львівський портал