Сьогодні минає друга річниця з часу кривавого розгону мирних протестувальників на Євромайдані бійцями спецпідрозділу МВС «Беркут». В ніч з 29 на 30 листопада 2013 року силовиками були жорстоко побиті понад 80 протестувальників, переважно студенти і молодь. Ці події сколихнули українську громаду та пробудили до активних дій і масових протестів, що стали початком Революції гідності, передає Радіо Свобода.
Напередодні других роковин цієї дати, у суботу, 28 листопада, на майдані Незалежності у Києві відбулася акція «Ніч пам’яті… Ніч тиші…», під час якої вшанували пам’ять усіх загиблих і постраждалих під час подій Революції гідності, збройного конфлікту на Донбасі, а також жертв Голодоморів.
Тисячі свічок і лампадок на Майдані, якими викладено обриси велетенської свічки. Кілька сотень людей – студентів, активістів, волонтерів, бійців добровольчих загонів. Чимало з них прийшли з дітьми. Жодних співів, прапорів чи гасел, жодних промов – лише спільна молитва: за жертвами голодоморів, пам’ять яких також вшановували цього дня, за загиблими і постраждалими під час Революції гідності та збройного конфлікту на Донбасі. І спогади.
«Беркут» всіх почав дуже жорстоко бити і просто викидати зі стели. Я був з товаришем. Мене вдарили по нозі, я впав, мій товариш мене підняв – і ми побігли. За нами бігли два-три «Беркутівці» і ще якісь хлопці в спортивному одязі», – згадує безчинства силовиків Вадим. Йому, як і багатьом іншим постраждалим тієї ночі вдалося знайти прихисток у Михайлівському соборі.
«Дуже багато людей: похилого віку, хлопців – у них були побиті голови, з них текла кров. Вони просто були побиті, покалічені. І це мене шокувало. І тоді я чітко вирішив стояти тут до кінця», – каже Вадим.
Протистояння силовиків та учасників Революції гідності тривало майже три місяці. Епіцентри сутичок були як на самому Майдані незалежності, так і вулицях Банковій, Грушевського, Інститутській, біля Верховної Ради. Протести охопили всю Україну. А далі – воєнний конфлікт на сході України, нові жертви і втрати. Це все трагедії одного періоду, говорить співачка і громадський діяч Руслана Лижичко, яка вже другий рік поспіль організувала таку акцію на вшанування усіх постраждалих, загиблих та підтримку їхніх родин.
«Це і Небесна сотня, це і всі хлопці, які загинули під Іловайськом, це всі, хто в АТО загинув і всі, хто покалічені, постраждалі», – сказала Руслана Лижичко.
Те, що цьогорічна акція на відміну від попереднього року виявилася не дуже чисельною, її не бентежить. Це акція не мільйонів людей, а мільйонів свічок, каже Руслана. Організатори акції «Ніч пам’яті» також запропонували присутнім на камеру ділитися своїми розповідями про героїв часів Майдану або бойових дій на сході, адже імена багатьох досі невідомі.
«Ми хочемо таким чином цю інформацію зібрати, оприлюднити, щоб люди знали, чию вони вшановують пам’ять. Щоби влада розуміла, що суспільство тримає це питання на контролі, що суспільство не дасть ці питання кудись знівелювати – це дуже важливо», – наголосила Руслана.
Непокаране зло породжує нове – правозахисниця
У Генпрокуратурі поки не можуть сказати, коли поставлять крапку в розслідуванні злочинів проти Майдану. Як повідомив нещодавно на брифінгу начальник управління спеціальних розслідувань Генпрокуратури Сергій Горбатюк, слідство встановило, що організатором розгону активістів був безпосередньо тодішній президент Віктор Янукович, який дав відповідне доручення керівникові МВС Віталію Захарченку та секретарю РНБО Андрію Клюєву. А ті у свою чергу – заступнику секретаря РНБО Володимиру Сівковичу, очільнику київської міліції Валерію Коряку та голові КМДА Олександру Попову.
«Це були не окремі прояви злочинної діяльності, а це системна, скоординована діяльність колишнього керівництва держави, які діяли саме як злочинна організація», – сказав Горбатюк.
За його словами, до суду вже направили обвинувальні акти стосовно екс-голови КМДА Олександра Попова та чотирьох командирів «Беркуту».
Ефективному розслідуванню злочинів проти Майдану заважає брак фахівців, недостатнє матеріально-технічне забезпечення управління спеціальних розслідувань Генпрокуратури, системні проблеми у діяльності правоохоронних та судових органів, а також прямі втручання у розслідування і саботаж, вважає голова правління Центру громадянських свобод Олександра Матвійчук. Однак, вона не втрачає надії на те, що ті, хто віддавав злочинні накази та їх виконував, будуть покарані, навіть попри те, що багато з них втекли за кордон.
«Ті люди, які віддавали накази, можливо ми їх ніколи не бачитимемо в залах судових засідань, але це не позбавляє українську владу від обов’язку назвати їхні імена і в суді винести рішення по цих справах», – каже правозахисниця, щоб непокаране зло не породило нове і не спричинило повторення історії.
