«Львів – відкрите місто» – цю фразу ми неодноразово чули з уст мера міста Андрія Садового. І цього разу міського голову аж ніяк не можна звинуватити у побрехеньках. Львів відкритий настільки, що дозволяє іноземним бізнесменам обводити навкруг пальця мешканців, місцеву владу та навіть прокуратуру.
Драма навколо Львівського автобусного заводу розігрується вже не перший рік. Львів’янам обіцяють, що завод дуже скоро запрацює, але це «скоро» постійно відкладається на невизначений термін. Львівський портал вирішив дізнатися, як виглядає ситуація на ЛАЗі сьогодні: що (не)зроблено, аби повернути підприємство державі, та як майже знищеному заводу вдається здійснювати афери.
Земля та приміщення
Львівський автобусний завод розташований за адресою вул.Стрийська, 54, отож побачити приміщення підприємства може кожен бажаючий. Сьогодні на території колишнього потужного виробничого центру працює декілька структур: ЛАЗ, «Сіті Транспорт Груп», «Сіті транспорт Груп ПП».
Земельна ділянка, на якій розташований ЛАЗ, раніше належала міській раді, відтак підприємство мало би сплачувати місту орендну плату або земельний податок. За словами керівника управління природних ресурсів та регулювання земельних відносин ЛМР Сергія Коровайника договір про оренду з ЛАЗом міськрада розірвала ще у 2011 році.
«Між Львівською міською радою та Львівський автобусним заводом був укладений договір про оренду земельної ділянки на вулиці Стрийській. Оскільки по цьому договору оренди не здійснювалася в повній мірі проплата, то договір був припинений. Сьогодні документів на цю земельну ділянку у нас немає», – розповів посадовець.
За словами Сергія Коровайника, ЛАЗ займає близько 50 га, причому без жодної документації (земельний податок також не сплачується).
«Там є близько 50 га землі, в які входять і приміщення, що не використовуються. У них документів на землю немає», – каже посадовець.
Куди дивиться прокуратура?
У січні цього року депутати Львівської обласної ради прийняли, здавалось би, доленосне рішення про повернення ЛАЗу у державну власність. Чи дозволило б це відновити роботу заводу – питання відкрите, але був шанс зупинити розкрадання та знищення майна підприємства.
Втім, процес деприватизації підприємства затягувався як тільки міг, і лише місяць тому, 15 липня, львівська прокуратура на своєму офіційному сайті сповістила, що розгляне можливість повернення ЛАЗу державі.
«Питання законності приватизації майна ВАТ «Львівський автобусний завод» було обговорено під час засідання колегії, присвяченого аналізу ефективності застосування прокурорами повноважень при здійсненні представництва інтересів громадян та держави упродовж першого півріччя 2015 року.
На цей час за розпорядженням прокурора Львівської області Романа Федика створено групу прокурорів, яка опрацьовує відповідну документацію щодо можливості повернення у судовому порядку зазначеного об’єкта на користь держави», – йдеться у повідомленні.
Як повідомили Львівському порталу у прес-службі прокуратури, наразі ніяких нових кроків у цьому напрямку не зроблено. Тому як довго ще буде тягнутися процес націоналізації ЛАЗу – можна лише здогадуватися.
Натомість у працівників не функціонуючого заводу є ще декілька питань до прокуратури. Мова йде про те, яким чином вдається підприємству ,яке по суті не працює, вигравати тендери, розпродавати арештоване майно та займатися мародерством на території заводу.
Як повідомила голова профспілок ЛАЗу Олена Муляк, арешт майна ЛАЗу не перешкоджає керівництву розпродувати автобуси.
«Останній автобус на заводі зробили 2 роки тому, але зараз їх продають. Всі автобуси, що знаходяться на заводі – під арештом. Оскільки завод не працює, виходить, що там просто перебивають номери і роблять нібито новий автобус. Насправді це не так»,- розповіла Олена Муляк.
За словами працівниці ЛАЗу, прослідкувати за тим, коли і ким був зроблений транспорт, дуже легко.
«На заводах існує система ISO, яка передбачає з виробництва першої деталі паспорт автобуса, і там має стояти контролер: хто зробив, дата. Дуже легко прослідкувати , де цей паспорт, ким він зроблений. Можна викликати людину, яка робила цей автобус у 2015 чи 2013 році – це дуже просто усе вирішити», – заявила пані Олена.
Та навіть, незважаючи на те, що перевірити законність продажу майна так просто, арештовані автобуси продовжують розпродавати: одні повністю, інші – розбираючи на деталі.
Міфічні автобуси для Єгипту
28 червня цього року «Сіті Транспорт Груп» (компанія, що керує ЛАЗом) уклала угоду з транспортною службою столиці Єгипту Каїром на постачання 289 автобусів. Яким чином підприємство, що фактично не функціонує, виграло іноземний тендер – це велике питання як до прокуратури, так і до керівництва заводу.
За словами Олени Муляк, виграла цей тендер компанія «ЛАЗ», що була створена у лютому 2015 року. Звісно, цю фірму, як і інші, створювали ті ж самі люди, що наразі керують Львівським автобусним заводом.
«На заводі мародерствують, виносять усе, що можуть винести. У той же час створюються фірми, які не забезпечені нічим, і саме вони дивним чином виграють тендери. Наприклад, утворився нещодавно у лютому знову «ЛАЗ» – назва така сама, і він почав вигравати тендери під цією маркою. Насправді тих підприємствах немає ні юридично оформлених працівників, ні засобів виробництва. Я думаю, що це питання до антикорупційного комітету і до прокуратури, – якими чином виграються ті тендери, яким чином відкриваються банківські рахунки, як реєструється безліч компаній на одних і тих самих людей», – обурюється пані Олена.
Цю незрозумілу угоду Ігор Чуркін повинен був представити губернатору Львівщини Олегу Синютці, після чого адміністрація області мала на меті допомогти ЛАЗу відновити виробництво. Втім, ніхто не здивувався, що пан Чуркін вкотре обдурив очільника Львівщини (були ще такі міфічні контракти з Бразилією і Болгарією) і не представив жодного контракту.
«Я мав можливість у себе в кабінеті мати розмову з паном Чуркіним. Він продемонстрував проект-угоду між ЛАЗом і єгипетською компанією про поставку автобусів, після чого я запропонував йому провести прес-конференцію і показати всім цю угоду. Тільки після цього я зможу провести офіційні переговори для того, щоб допомагати виробництву на Львівському автобусному заводі. Пан Чуркін цього не зробив, тому я маю всі підстави говорити про те, що такого контракту я не бачив», – заявив Олег Синютка.
Про те, що міфічна угода не має під собою жодного економічного підґрунтя, говорить і ситуація на «виробництві». Усім відомо, що влітку електроенергія дешевша, а отже, підписавши контракт з Каїром, завод сьогодні мав би кипіти від роботи. Однак, на справі ситуація виглядає похмурою: обдерті стіни, поржавілі залишки обладнання і тиша. Цікаво, звідки виросте майже 300 автобусів, якщо ЛАЗ не працює?!
«Нас зараз завіряють, нібито підписана угода з Єгиптом, нібито ми будемо працювати, але це не відповідає дійсності. Угода нібито була підписана декілька місяців тому, а наразі нікого з спеціалістів не викликали на підприємство», – підтвердила Олена Муляк.
До слова, як стверджує голова профспілок ЛАЗу, електроенергія на ЛАЗі наразі відключена.
Працівникам не віддають зароблені кошти і навіть трудові книжки
Хоча завод не працює вже не перший рік, в його штаті числиться сотня працівників. Здебільшого це люди, що відпрацювали на підприємстві не один десяток років. А сьогодні вони не можуть ні знайти собі нового місця роботи, ні навіть елементарно стати на біржу праці.
«Проблеми ЛАЗу виникли не сьогодні і не вчора. Вони виникли ще з моменту приватизації підприємства іноземним інвестором і сьогодні тільки загострились. Близько 900 працівників вже два роки не отримують заробітну плату, з них 100 ще досі числяться працівниками ЛАЗу», – розповідає керівник «Народного руху України» Ігор Мартинюк.
У зв’язку з цією ситуацією, профспілка ЛАЗу звернулась до партії «Народних рух України» з проханням допомогти повернути людям їхні кошти. Наразі небайдужі активісти допомагають ЛАЗівцям підготувати позови до суду.
«Просимо людей звертатись до нас, і ми будемо разом подавати до суду», – додає Ігор Мартинюк.
Парадоксально, але суди між ЛАЗом та працівниками вже відбувались і раніше (при тому з позитивним для працівників результатом), але гроші людям все одно не повертали. Виходить, що перед керівництвом ЛАЗу безсильні і суди, і правоохоронці. Сьогодні борги перед працівниками складають близько 4 мільйонів.
«На території ЛАЗу не виконуються ні закони, ні Конституція України. Ми боремося, аби нам повернули борги. Ми звертались до прокуратури, відтоді у Львові помінялось чотири прокурори, – реакції жодної. Ми вигравали судові справи, та кошти теж не були отримані», – розповідає Олена Муляк.
Невиплачена заробітна плата – не єдина проблема екс-працівників заводу. Через те, що на територію ЛАЗу нікого не впускають, люди банально не можуть забрати свої трудові книжки, а відтак, знайти собі нове місце праці.
«Люди не можуть забрати трудові книжки – вони лежать на заводі, тому що ніхто там не працює. Люди не можуть ні влаштуватись на роботу, ні стати на біржу праці, бо зарплата рахується як нульова. Також люди не можуть взяти через це субсидії», – обурюється голова профспілок.
З цією проблемою працівники підприємства намагались звертатись до директора з неіснуючого виробництва Валентина Пирогова, але він не бажав спілкуватись, а тим більше зустрічатись з робітниками.
Таким чином, повертатимуть свої трудові книжки змучені і обурені працівники ЛАЗу у судовому порядку – і сподіваються, що цього разу не повториться ситуація з зарплатами.
Довідка.
15 жовтня 2001 року Фонд держмайна провів приватизацію ВАТ “Львівський автобусний завод”, при якій було продано 70,41% пакета акцій українсько-російському спільному науково-виробничому підприємств ТзОВ “Сіл-Авто”.
Після цього виробництво занепало і виникли борги із зарплати, скорочено штат працівників, підприємство майже доведено до банкрутства, а майно розпродують і використовують не за призначенням.
20 січня 2015 депутати Львівської облради під час засідання сесії звернулися до Президента, Кабміну, Генпрокуратури та Фонду державного майна щодо повернення Львівського автобусного заводу в державну власність. “За” це проголосувало 79 депутатів.
Фото: Соціальні мережі, Гал-інфо
Катерина РОДАК, Львівський портал