Голова греко-католицької церкви України Блаженніший Святослав Шевчук про історію встановлення пам’ятника митрополиту Андрею та його важливість для українців:
«Безаперечно можна сказати, що історія встановлення пам’ятника митрополиту Андрею у Львові – це історія боротьби українців за свою свободу. Встановлення пам’ятника митрополиту Андрею є невід’ємною частиною визвольних змагань українського народу і історією боротьби за свою свідомість, церковну та національну ідентичність.
Боротьба за пам’ятник Андрею почалася не сьогодні і не вчора. Саме сьогодні минає 80 років з того дня, коли у Львові вперше побачив світ пам’ятник митрополиту Андрею Шептицькому. Це сталося у 1935 році в 70-ті роковини з дня народження великого Митрополита. Ми знаємо, що тоді цей пам’ятник постав, як знак вдячності українських митців великому батькові українського мистецтва та духу.
Один митець, Андрій Коверко, збудував другий пам’ятник ще за життя Шептицького, і цей монумент сьогодні пред’являється нашим очам. Тоді цьому пам’ятнику не знайшлося місця іншого, ніж подвір’я Львівської богословської академії. Але і цей пам’ятник довго не простояв – радянська орда знищила все, що могла. Тому пам’ятник митрополиту Андрею знову став предметом боротьби, змагання українців за право бути собою на своїй рідній землі.
Багато львів’ян пам’ятає, що у 90-х роках ми зносили квіти, позначаючи де має постати пам’ятник Тарасу Шевченку і митрополиту Андрею. Багато хто пам’ятає тут, на цій площі, гору з квітів та свічок і надпис: «Тут буде стояти маятник митрополиту Андрею». І от сьогодні це сталося.
І кого ми тут бачимо? Ми не бачимо перед собою тріумфального князя церкви в розкішних одежах. Ми бачимо бідного вбогого монаха, підперезаного шкіряним ременем чесноти, поступу і любові. Ми бачимо Мойсея українського народу, який сьогодні сходить на Святоюрській горі після не 40-денної, а 80-річної молитви і стояння перед Божим обличчям. Цей Мойсей сьогодні стоїть і опирається своєю рукою на непорушну скелю української історії і коріння свого народу. Це скеля – роду Шептицьких, який видав двох Київських митрополитів.
Ми бачимо, що у правій руці Митрополит, наче Мойсей, тримає жезл. Тим жезлом він також виточив воду, щоб напоїти свій народ. І зараз він цим жезлом змахне в наш бік, щоб хвилі нашого сьогодення, хвилі непростого історичного моменту розчепилися».
