Цієї осені на Україну чекають чергові випробування виборами – у жовтні громадяни обиратимуть депутатів місцевих рад, міських, сільських і селищних голів. Готуючи країну до нового виборчого сезону, Верховна Рада 18-го червня прийняла за основу законопроект № 2831-3 «Про місцеві вибори», який передбачає зміну системи виборів, насамперед, у великих містах. Можливі нововведення, котрі парламентарі запропонували українцям усього за чотири місяці до волевиявлення, почали жваво обговорювати у суспільстві. Львівський портал з’ясував найважливіші моменти, про які варто знати виборцям.
Отож, передбачається, що місцеві вибори у 2015-му році в Україні відбуватимуться за такими виборчими системами:
Вибори депутатів сільських, селищних та міських рад, де проживає менше, ніж 90 тисяч осіб, відбуватимуться за звичайною мажоритарною системою відносної більшості, як це відбувалося у 2012 році. Тобто, депутатом може стати той кандидат, який набере найбільший відсоток підтримки. Населений пункт буде поділений на кількість округів, яка відповідатиме кількості депутатів у місцевій раді. У кожному з таких округів може бути обрано від 2 до 4 депутатів. Цікаво, що, на відміну від великих міст, право висувати кандидатів на виборах тут матимуть не лише партії, у малих містах і селах залишатиметься можливість самовисування.
Важливо знати, що, відповідно до закону, кількість депутатів у місцевих радах тепер залежатиме від кількості населення. Чим менша громада, тим меншим буде її орган місцевого самоврядування. Однак, законодавець передбачив і допустимий мінімум – у сільських чи селищних радах має бути не менше 10 депутатів.
Вибори депутатів обласних та міських рад з кількістю населення не менше 90 тисяч передбачаються уже за пропорційною виборчою системою з відкритими партійними списками. Тут право висувати кандидатів на виборах мають тільки партійні організації. Можливість самовисування не передбачена. На думку законодавців, це «запобігатиме зростанню кількості фракцій у радах, обранню кандидатів від т.зв. «ратушних» партій, у тому числі сепаратистського спрямування».
Відповідно до закону, кожна партійна організація висуватиме два типи списків – списки кандидатів у депутати у багатомандатних округах та єдиний список кандидатів у депутати у єдиному багатомандатному виборчому окрузі. Виборець матиме право проголосувати як за партійний список, так і за конкретного кандидата у такому списку.
Переможцем вважатиметься кандидат, який переміг на своєму окрузі і партія якого у підсумку подолала 5% бар’єр . Однак, і це ще не є гарантією, що він стане депутатом. Від відсотка підтримки партії залежить кількість мандатів, які вона отримає у місцевій раді, а місце депутата у списку партії (відповідно його потрапляння чи не потрапляння до ради) залежатиме від його внутріпартійного рейтингу. Чим більше виборців проголосує за кандидата, тим вище місце він отримає у партійному списку, а відтак матиме більше шансів стати депутатом. У цьому, власне, і полягатиме принцип «відкритих списків», коли номер кандидата у списку визначатиме не партія, а виборець.
Цікаво також, що у разі, якщо партія в сумі не набере 5% голосів, то до ради не потрапить жоден з її кандидатів – навіть той, хто здобув упевнену персональну перемогу на своєму окрузі. Експерти навіть прогнозують, що можливі ситуації, коли деякі округи, за результатами голосування, не зможуть делегувати до ради жодного свого кандидата. Це стане можливим, якщо на окрузі переможуть кандидати, партії яких не подолали 5% бар’єр.
Законопроект передбачає, що голосування відбуватиметься за допомогою бюлетеня, в якому будуть зазначені назви місцевих організацій партій (чи блоків) та прізвище кандидата, висунутого відповідною партією. Виборець матиме один голос, який вважатиметься одночасно голосом за партію і за її кандидата.
Вибори сільських, селищних голів, старост та міських голів міст з кількістю виборців до 90 тисяч осіб, згідно з законом, пропонують проводити за вже існуючою виборчою системою – мажоритарною системою відносної більшості. За цих умов, обраним головою вважатиметься кандидат, який отримав на свою підтримку більше голосів виборців, ніж будь-хто з інших кандидатів. Збереження цієї системи законодавці пояснили необхідністю економії бюджетних коштів, а також невисокими ризиками протистоянь між обраними головами та сільськими, селищними чи міськими радами відповідно.
А от вибори мерів міст, де кількість населення перевищує 90 тисяч осіб, передбачається проводити за мажоритарною системою абсолютної або значної більшості. Суть цієї системи полягає у тому, що обраним міським головою вважається кандидат на посаду міського голови, на підтримку якого було подано більше 50% голосів виборців. Цікаво, що кандидат також вважатиметься обраним, якщо на його підтримку було подано менше 50% голосів, однак різниця між його підтримкою і підтримкою найближчого конкурента становитиме не менше 20%.
Якщо жоден з кандидатів не отримає необхідну для обрання у першому турі кількість голосів, тоді відбуватиметься повторне голосування. До виборчого бюлетеня потраплять уже два кандидати з найбільшим відсотком підтримки. У другому турі переможцем вважатиметься той, за кого проголосує більше виборців.
На думку законодавців, така система сприятиме обранню на посади міських голів у великих містах осіб, які користуються значним рівнем довіри населення.
Як зміни торкнуться Львова і Львівщини
Законопроект 2831-3 передбачає зменшення кількісного складу місцевих рад по всій країні в середньому на 30% . Відповідно не омине «обрізання» і Львівську міську та обласну ради. За попередніми підрахунками, у Львові тепер буде не 90, а 52 депутати, у Львівську обласну раду обиратимуть 80 осіб, а не 116.
Відповідно до цього, на місцевих виборах Львів буде поділений на 52 територіальні округи, а Львівщина – на 80.
Кількість депутатів у кожній місцевій раді ще до початку виборчого процесу визначатиме Центральна виборча комісія залежно від величини населеного пункту. Найменша рада має налічувати не менше 10 депутатів, максимальна величина – 80 райців при кількості понад 1,5 мільйона виборців.
Щодо обрання міського голови Львова, то експерти радять готуватися жителям міста до двотурових виборів. Блискавичну перемогу вже на першому етапі голосування наразі не пророкують жодному з потенційних кандидатів.
Слід наголосити, що всі ці нововведення, до яких кандидатам і виборцям доведеться адаптуватися у доволі стислі терміни, оскільки до місцевих виборів залишилося всього чотири місяці, стануть можливими, якщо парламентарі приймуть закон в цілому. А цього наразі ще не сталося. Більше того, імовірність того, що закон в остаточній редакції можуть «провалити», за прогнозами експертів, хоч і невелика, але все ж таки є.
КОМЕНТАРІ:
Юрій Кужелюк, депутат Львівської міської ради:
«Плюс в усіх цих змінах буде тоді, коли закон, врешті, буде постійним, а не змінюватиметься від виборів до виборів. Не можна щоразу перед виборами змінювати систему, при чому за чотири місяці до виборчого процесу. Усі ці ініціативи, на моє переконання, лише засвідчують, що народним депутатам, грубо кажучи, начхати на закон про місцеві вибори і на місцеве самоврядування. Доки не буде стабільного закону, жодних плюсів не буде!
Найбільше мені не подобається та змішана система – половина депутатів обираються по-одному, половина по-іншому. Якщо депутати обираються по округах, то не зрозуміло , а для чого тоді списковики? Чим вони повинні займатися? Це, до речі, стосується і Верховної Ради.
Цей закон, нібито, пропонує відкриті списки. Але вони не зовсім відкриті. Це такий собі симбіоз мажоритарки з відкритими списками. Бо відкриті списки – це по місту мало б бути декілька округів і це би мали бути дійсно багатомандатні округи. А так виходить прихована мажоритарка.
А от те, що міських голів обиратимуть в два тури у великих містах – це добре. Хоча не розумію, чому у містах, де є менше 90 тисяч населення, треба тільки один тур. Адже це йдеться фактично про всі міста у Львівській області. І говорити, що це зумовлено економією бюджетних коштів, просто смішно – на тлі тих розтрат, які вже відбулися в державі. Те, що в селах є мажоритарка, як на мене, теж добре.
Щодо зменшення кількості депутатів, то, на мою думку, цей ажіотаж є надуманим. Громадськість більше цікавить скорочення депутатів Верховної Ради, на яких витрачається дуже багато коштів. І скорочення місцевих рад швидше вигідніше міським головам, ніж виборцям, адже місцеві депутати не отримують зарплати, працюють на громадських засадах. А для мерів – чим менше депутатів, тим простіше їх купити.
Ось так я бачу це закон. Такий безпринципний підхід призведе до того, що знову будуть потрохи купуватися округи. З однієї сторони місто ніби розділене на округи, з другої – депутат не буде прив’язаний до округу, бо все залежатиме від того, скільки партія набере відсотків підтримки.
Вважаю, що в світі є набагато кращі варіанти системи виборів до місцевих рад. Ну, але наша Верховна Рада властива тим, що, не залежно від того, якого вона скликання, вона завжди обере з усіх можливих варіантів – найгірший або майже найгірший. Непоганий закон про місцеві вибори є в Польщі. Взяли б його просто, переписали і не придумували велосипед, бо він у нас все-одно завжди виходить з квадратними колесами. До речі, ще невідомо, чи той закон приймуть, врешті-решт».
Соломія Саврук, виконавчий директор Львівської обласної громадської організації «Комітет виборців України»:
«Двотурова система виборів міських голів у великих містах, це, на нашу думку, ключова перевага пропонованого проекту Закону. Багато сьогодні говорять про те, що другий тур виборів передбачає додаткове фінансове навантаження, проте демократія не може бути дешевою.
Ще одна перевага, це те, що виборці все ж голосують за людей, а не за темних конячок в партійному списку, як це відбувалося за старою пропорційною системою. Щоправда, тут питання щодо відкритості списків. Присутня підміна понять, адже нема обіцяних відкритих списків у класичному вигляді, є альтернатива у вигляді двох кандидатів від партії. Проте така модель є прихованою мажоритарною системою, тут пропонований територіальний список, але з територіальними округами, які по суті є мажоритарними.
Через високий прохідний бар’єр ( 5 % для партій, 7% для блоків) закон фактично закриває двері перед малими партіями та новими обличчями в політиці. Відсутня можливості самовисування, що викидає громадських активістів з виборчого процесу.
Ще одна вада – ризик нерепрезентативності багатьох виборчих округів, у зв’язку з процедурою встановлення результатів голосування, а також надрепрезентативність інших округів. Цілком ймовірна ситуація, коли кандидат, що набрав найбільше голосів в окрузі, не потрапляє до відповідної ради, бо партія, що висунула його кандидатом. не подолала 5 % бар’єр. В той час переможцем у окрузі може стати той, хто посів 2 чи 3-тє місце, або взагалі округ може залишитись без представництва. Це, як на мене, один з найбільших недоліків проекту закону. Він призводить до ігнорування інтересів виборця та ставить в пріоритет інтереси великих партій.
На мою думку, проект закону, скоріш за все, буде проголосований з врахуванням незначних поправок. Щоправда, змінити якісь ключові моменти навряд чи вдасться.
Проблема полягає у тому, що закон знову приймають безпосередньо напередодні самих виборів, дуже поспішно, без можливості широкомасштабного обговорення та аналізу. Проект містить багато недоліків, а тому називати його кращим, чи одним з кращих я не можу».
Роман Онишкевич, директор Центру експертних досліджень «Тема»:
«Нова система місцевих виборів, яку пропонує цей закон, насамперед, невигідна партійним лідерам. Бо виникає питання каси. Якщо раніше інвесторів партії включали в п’ятірку, то тепер місце в списку залежатиме від того, як ти попрацював на окрузі. Тобто ти можеш вкласти гроші в виборчу кампанію, але не пройти – не набрати потрібної кількості голосів. І тут може проявитися нечистоплотність і меркантильність місцевих партійних вождів, які незацікавлені набирати в партію особистостей, бо можуть програти їм внутріпартійну конкуренцію і потрапити під ризик непроходження.
Друге. Після Майдану з’явилося багато громадських лідерів, які фактично за тією системою виборів залишають за бортом. Тобто молоді партії при збільшенні бар’єру до 5% і 7%, якщо вони будуть в блоці, шансів не мають. Тому що поняття лідерства в партії ніхто не скасовував. А чи захочуть їх брати в свої списки ті чи інші партії? Маю певні сумніви. Енергійні і амбіційні лідери можуть просто «поламати» життя місцевим представникам партії, які собі й так непогано живуть, бо мають розкручений бренд з Києва.
Добре в цьому законі те, що будуть відкриті списки. Принаймні, місця в списках продавати не будуть. Раніше партія сама його складала, а зараз люди в списку опинятимуться залежно від того, скільки відсотків голосів вони набрали на виборах – по рейтингу в округах. Це позитивно, бо тут є шанс для чистих політиків, для партійних роботяг, які активно працюють на окрузі, але в список раніше не потрапляли через те, що не мають стільки грошей і завжди залишалися на нижчих місцях. Це вже зменшує корупцію в середині партії. Хоча і ускладнює їй життя.
Однак передбачаю, що відбуватиметься торгівля округами. Тобто, умовно кажучи, до партії «А» підходять люди, які працювали на цьому окрузі, балотувалися самовисуванцями і мали шанс на перемогу. Зараз вони такої можливості не мають і змушені приходити до тієї чи іншої партії, платити їй гроші за те, щоб їм віддали той чи інший округ. Не знаю наскільки масово це буде, але те, що буде, – це однозначно.
Як технічно відбуватиметься голосування – наразі сказати важко. Треба почекати, коли буде остаточно проголосований закон. Сама система непогана, але за умови, що в країні нормальна політична система. Біда в тому, що у нас немає місцевих лідерів, на місцях наші партійні очільники «зубожіли». Політична складова тут малопотужна. Ця лідерська партійна система, яка вже давно сформувалася зверху вниз призвела до того, що політична діяльність на місцях – ніяка. І пожвавлюється лише під час виборів, а потім знову затихає.
Крім того, є ще шанс, що в цілому закон проголосований не буде і залишиться стара система. Шансів небагато, але вони є. Верховна Рада була змушена прийняти хоч щось, бо суспільство вимагало. Але консенсусу в парламенті щодо цього не було, це відомо усім. Якщо чесно, я думаю, що і самі народні депутати на сьогодні до кінця не знають, як виглядатиме остаточний варіант закону».
Катерина РОДАК, Львівський портал