Возницький був людиною дивовижного масштабу – Лубківський

Людиною дивовижного масштабу і дивовижної працезданості називає Бориса Возницького  письменник і громадський діяч Роман Лубківський. Про це він сказав у коментарі “Львівському порталу”.

“Це була людина дивовижного масштабу, дивовижної працездатності. Але він був самітником, який все хотів робити сам і це багатьох дратувало. Багатьом ставала в горлі велика українська народна жаба, вони йому заздрили, але не хотіли наслідувати.  Та й жив він дуже скромно і навіть убого. Коли він хотів щось придбати, то йому гроші повертали, бо думали, що це якийсь бідний чоловік. А цей убогий володів  величезними цінностями.” –  сказав Лубківський.

За словами письменника, люди по-різному ставилися до Возницького. “Одні казали, що він був диваком, другі — що він хоче слави, треті — він робить кон`юнктуру, бо виживає при кожній владі. Я би сказав інакше — це був раб національного обов`язку. В слово “раб”, я вкладаю  християнське тлумачення. Не просто раб, гнаний, хоч він і був гнаний і нетерпимий з боку інших, але він  мав в душі світло волі. Він хотів волі для України та її культури. Він хотів порятувати те, що  що не було доруйновано. А руйнувалося системно, не одну сотню років” – наголосив він.

Р.Лубківський зазначив, що покійний без кінця метався між минулим і сучасним та весь час щось намагався рятувати. “То Пінзеля, цього геніального українського Мікельанджело в дереві,  то метався поміж  знищеними замками, поміж дерев`яними церквами, які свідомо палять і до сьогодні зацікавлені люди. То він кидався  до Бучача, то до Батурина, то до Чигирина, то до “Мистецького Арсеналу”. І всюди він був тихий та скромний. Єдине, що прикрашало його в останні роки — зірка Героя України.  Він один з небагатьох нагороджених цією відзнакою, хто її справді заслужив” – вважає письменник.

Фото: Львівський портал