– З приходом Віктора Януковича до влади в країні нарешті склалася ситуація, коли президент і прем’єр-міністр представляють одну політичну силу і до того ж мають підтримку коаліції в парламенті. Але попри це політична ситуація в Україні загострюється як через не надто коректні кадрові призначення, так і через різкі рішення і дії влади. Перші президентські кроки Януковича особливий спротив викликали в Галичині. Прокоментуйте, як Ви оцінюєте ситуацію в державі? На Вашу думку, чи можна вважати перші місяці президенства Януковича успішними?
– Якщо бути абсолютно відвертим і відкинути політичне лушпиння, а підходити з чисто державницьких позицій, то не позаздриш Вікторові Януковичу, бо прийняв він Україну в розрусі. Це доконаний факт, адже країна в боргах як в шовках, промисловість впала, будівництво впало, купівельна спроможність людей впала, банківська система зруйнована вщент. Всі люди це відчувають. Найпекучіше те, що ніхто цих питань не вирішував. Виконавча влада була фактично зруйнована, вона була заполітизована – чиновники сиділи в кабінетах, нічого не робили і бавилися у велику політику. А ті питання, які треба вирішувати, ніхто не вирішував.
Крім цього, країна потопала в поголовній корупції – все продавалось і все купувалось: посади, звання, довідки і багато інших речей. Це факт. І сказати, що Янукович це за 50 чи 100 днів поправить було б ілюзією. Але він робить кроки, щоб стабілізувати ситуацію. Ці кроки ще не дали результату, але вони дадуть результат пізніше. Я би тільки радив людям набратися терпіння і почекати. Якщо вони терпіли п’ять років такого безладу і руйнації України, то нехай ще почекають з півроку, і тоді кожна людина відчує маленький позитив для себе особисто.
Що стосується тих рішень, які страшенно не подобаються галичанам – Чорноморський флот, тісна кооперація з Росією – то, якщо бути абсолютно правдивими і реалістами в політиці, від бажання львів’ян ці питання мало залежать. Насправді здача в оренду тих 18 тисяч гектарів на 25 років не є трагедія для України. Це не послаблює Україну. Тим більше, що і Євросоюз, і НАТО заявили, що це не буде заважати вступу в ці структури. Так що конфлікт довкола ЧФ Росії – це більше політична піна, аніж констатація реальної загрози національній безпеці України.
Далі. В світі страшна криза: падає купівельна спроможність. Дивіться, що робиться з євро, як воно падає. Якщо ми хочемо розвиватися, якщо ми хочемо ставати на ноги, якщо ми хочемо, щоб працювала наша економіка, то ми повинні шукати ринки збуту. А де їх шукати? В Європі, коли там захищають своїх виробників? Напевно, що треба шукати ринки збуту десь на сході.
Нам треба шукати варіанти і можливості, щоб працювали наші виробництва і ми продавали товари в Росію.
– Хотілося б детальніше поговорити про питання Чорноморського флоту Росії в Криму. Ви стверджуєте, що пролонгація його перебування не несе загрози територіальній безпеці України. Тоді чому це питання викликало таке збурення в суспільстві?
– Я розумію галичан. Але багато з них в Криму ніколи не були, вони не знають, що таке цей Крим, вони оцінюють Крим з позиції свого бачення. Якщо ми будемо за кримчан вирішувати, що їм робити, то цим ми будемо тільки провокувати конфлікти в державі і цим послаблювати Україну.
– Доволі сумнівним був сам процес ратифікації у парламенті угоди про пролонгацію перебування ЧФ Росії у Криму. Опозиція заявляє, що усі рішення так званої «коаліції тушок» є незаконними через її неконституційність.
– Ви згадайте, що вони говорили перед виборами президента. БЮТ заявляв, що виборів до парламенту не буде, тому що велика частина депутатів від Партії регіонів перейде до них. Говорили таке? Говорили. То що вони тепер хочуть?
Сталося навпаки – переміг Янукович і депутати із фракції БЮТ перейшли в коаліцію. Тобто, якби депутати від Партії регіонів переходили б в коаліцію з БЮТ – це би трактували нормально, а якщо сталося навпаки – це незаконно. Це все дурниці. Є Конституція, є Конституційний Суд, є органи, які оцінюють – законно чи незаконно.
Ви чули серйозну критику на адресу коаліції з-за кордону? Світ її визнав і це основне, а найголовніше те, що сформована працююча більшість у Верховній Раді, приймаються закони, і це на користь людям.
Чи була б корисною постійна патова ситуація і шарпанина, яку ми вже переживали? Це ж було на шкоду і людям, і Україні.
– Чи не боїтесь Ви, що якщо опозиція переможе на наступних парламентських виборах, то низка рішень сьогоднішньої коаліції будуть скасовані?
– Якщо ті рішення, які прийняті сьогодні, принесуть користь Україні і людям, то ніхто їх скасовувати не буде. Якщо це будуть помилкові рішення, і вони будуть шкодити Україні, то прапор їм в руки – нехай скасовують.
– Як Ви оцінюєте кадрові призначення нової влади? Йдеться, зокрема, про міністра освіти та науки Дмитра Табачника, якого на Галичині просто не сприймають.
– Давайте вже залишимо його в спокої. Ми вже стільки про нього наговорили. Йому вистачило мудрості, він підписав контракт з ректором Львівського національного університету ім. Івана Франка Іваном Вакарчуком, якого я, користуючись нагодою, вітаю з призначенням.
Не зробив наразі Табачник таких кроків, окрім його заяв у минулому, які би давали підстави говорити, що він україножер чи українофоб. Якщо ж в нас дійсно навчальних закладів наробили стільки, що не вистачає дітей, щоб заповнити місця у них, то треба скорочувати відповідні навчальні заклади. До чого тут політика?
– Прокоментуйте ще одне кадрове питання – призначення головою Львівської обласної державної адміністрації Василя Горбаля. Воно було досить неочікуваним для Львівщини. Після цього відбулося голосування Горбаля за ратифікацію «харківських угод», що викликало спротив і в обласній раді, і загалом у політичному середовищі Львівщини.
– Я є галичанин, і мене болить душа за рідний край. Я думаю, що обласній раді треба перейматися не стільки губернатором, як своїми власними проблемами. Тому що імідж обласної ради істотно підіпсутий. І не Партією регіонів, адже її в облраді нема, а тими політичними силами, які представлені в обласній раді.
Нехай вони спочатку розберуться між собою, наведуть порядок, попрацюють на Львівщину, а не тільки на свою кишеню, дадуть можливість попрацювати Горбалю, а тоді пройде час, і вибори усе розставлять на свої місця.
– Депутати Львівської обласної ради поставили на голосування питання про висловлення недовіри В. Горбалю, і хоч успіхом ця ініціатива не увінчалася, проте напруга в стосунках між головою ЛОДА та політичними силами області залишається. На Вашу думку, Горбаль усе ж знайде порозуміння з депутатами Львівщини?
– Це голосування було великою дурницею. Якщо шукати порозуміння на підставі того, щоб розвивати інвестиційний клімат, збудувати стадіон, підготувати Львів до Євро-2012, то, думаю, в цих питаннях мусить бути порозуміння. До чого тут політика? Тут ніякої політики нема.
А якщо купка злодіїв, яка боїться нової влади, яка їх візьме за шкірку і покаже їхні справжні обличчя, буде далі баламутити в обласній раді і створювати конфлікти, то це буде тільки на шкоду нашому регіону.
– Чи змінилась Ваша позиція щодо проведення Євро-2012 у Львові, враховуючи те, що за будівництво стадіону і аеропорту тепер відповідає держава? Чи достойно держава підготує Львів до єврочемпіонату? Чи означає сам факт передачі стадіону державі те, що міська влада визнала власну неспроможність реалізовувати серйозні проекти?
– Я завжди говорив і говорю далі, що наша міська влада – це трагедія для нашого міста. Скільки було шуму з водою, скільки грошей було виділено… ні грошей, ні води немає. Таких прикладів можна привести багато.
Що ж стосується підготовки до Євро-2012, то місто просто загнали в боргову кабалу і зробили його банкрутом. Міська влада понабирала кредитів на будівництво стадіону і до останнього часу будувала його без проекту.
У мене немає сумнівів у тому, що якщо держава і уряд взялися за проблеми стадіону й аеропорту, то вони будуть вирішені. Хоча питання, що робити зі стадіоном після Євро-2012 – залишається відкритим.
– Львівська міська рада прийняла бюджет, у якому передбачено, що бюджет розвитку Львова цьогоріч складе близько 550 мільйонів гривень. Тоді як минулого року виконавчі органи спромоглися наповнити міську казну лише на близько 170 мільйонів гривень. На Вашу думку, чи реальним буде цей бюджет розвитку до виконання? Чи допоможе уряд Азарова Львову дотаціями і субвенціями?
– Уряд вже серйозно допоміг Львову, коли взявся за стадіон і за аеропорт.
У Львові має відбутися велика рада регіонів за участі президента, прем’єр-міністра, голови Верховної Ради, приїдуть всі губернатори. Це робиться, щоб привернути увагу до Львова і подивитися, що тут можна спільними силами зробити. Зрозуміло, що багато чого залежатиме від міської влади, від того, які будуть створені умови і які підходи домінуватимуть: кишенькові чи державні. Я думаю, що центральна влада знайде можливість поправити місцеву владу, і на Львів чекає хороше майбутнє.
– Прокоментуйте ситуацію з місцевими виборами, коли вони все ж таки відбудуться і у якому форматі?
– Так виглядає, що місцеві вибори відбудуться 31 жовтня за пропорційно-мажоритарною системою. Тобто 50% депутатів будуть обиратися за списками, а інших 50% – на мажоритарній основі.
Це крок до того, щоб не вибирали кота в мішку за списками, а вибирали конкретних людей. Поживемо – побачимо. Перейти виключно до мажоритарної системи можна було б, але як тоді сформувати у міській раді більшість? Як зібрати 46 депутатів, щоб приймались якісь рішення?
– Враховуючи те, що політична сила, яку Ви представляєте, зараз при владі, яким бачите власне політичне майбутнє? Чи не відмовились Ви від ідеї балотуватися в мери Львова?
– Чому я маю відмовлятися від цієї ідеї? Якщо буду живий і здоровий, то буду балотуватися.
Нині я ще очолюю обласну організацію Партії регіонів, і, ясна річ, якщо отримаю довіру, то будемо формувати списки і будемо йти на вибори.
– Чи буде йти в міську раду іменний блок Писарчука?
– Згідно з проектом закону, який пропонується до обговорення, блоків вже не буде, тільки партії.
– Якими є Ваші очікування щодо Львова і Львівщини? На Вашу думку, чи зможуть Ваші однопартійці та однодумці якісно змінити ситуацію в регіоні?
– Це буде дуже непросто. Люди вже настільки змирились з тим негативом, який у нас є, що їх усе це вже навіть не болить. Люди змирилися, що їх принижують і дають себе принижувати.
Має бути рух назустріч один одному. Суспільство має навчитись формувати владу з людей, які є державниками, які власні інтереси будуть ставити на другий план, а в першу чергу переживатимуть за інтереси громади.
Як це зробити? Дуже непросто. На жаль, мушу констатувати таку прикру річ, що мотивом багатьох наших політиків є не інтереси України, інтереси людей, а власні інтереси.
– Чи можливо це змінити?
– Якщо ми цього не змінимо, то майбутнього в України нема.
– Львовом ширяться чутки про те, що «Південний» зараз переживає дуже кризовий період. Спростуйте або підтвердіть цю інформацію.
– Що тут коментувати? Шкода мені, що є така недобра, злобна атмосфера, і люди бажають один одному паскудних речей.
Скільки часу існує ринок «Південний», стільки часу містом ходять чутки, що його забирають. Його хотіли забрати навіть шляхом мого фізичного знищення. Я вже до того звик і не беру собі цього до голови.
– Тобто усе це неправда?
– Ясна річ, що неправда. Бояться мене, тому що я своєю позицією багатьом насолив. Якщо вони не зупинялися перед тим, щоб мене вбити, то зараз пішла чергова хвиля, щоб мене морально зламати, дезорганізувати, налякати. Дарма стараються.
Розмовляла Уляна КОПЦЮХ, «Львівський портал»
Львівський портал