Про збереження історичної спадщини говорять багато – проте чи відчувають на собі ці балачки самі пам’ятки?
Про це кореспондент «Львівського порталу» розмовляє з н ачальником управління охорони історичного середовища ЛМР Лілією Онищенко.
Розпочнімо із банального. Як нині охороняють історичне середовище Львова? І для порівняння, як це було за минулої каденції?
Передовсім, ми обрали інший підхід для охорони історичної спадщини Львова – стратегічний. Тому що, на нашу думку, поодинокі акції зі збереження чи роботі на окремих пам’ятках – приносять дуже короткотривалі результати. Нині не опрацьована жодна програма, яка діє впродовж років. І відповідно, при зміні влади починається все з початку. Тому, насамперед, потрібна стратегія збереження культурної спадщини, яку має кожне місто, що внесене до Світової спадщини ЮНЕСКО. Це такий менеджмент-план, план управління історичним містом (зрештою, одна з вимог ЮНЕСКО – мати такий план).
Досі працювала комплексна програма збереження культурної спадщини, яка закінчується вже в цьому році. Це була державна програма, яка передбачала фінансування з державного та міського бюджету на збереження культурної спадщини. Однак, вона була профінансована тільки на дві третини.
Загалом, повинна бути стратегія глобальна, а пізніше повинні виконуватися програми тактичні, котрі спрямовані на різні галузі збереження історичної спадщини Львова. До прикладу, дуже актуальною на сьогодні є програма захисту візуального сприйняття міста. В нинішній час, коли дуже багато інвесторів в місті, коли планується будівництво висотних будинків, – треба думати про панораму міста. Щоб такі будівлі не зіпсували наше місто в майбутньому.
Скільки коштів щорік виділяється з міського, обласного та державного бюджету на збереження історичних пам’яток (для прикладу, у 2006 році)?
Кошти, які виділялися в попередні роки, використовувалися не настільки доцільно, як би хотілося. Було передбачено, що ми будемо робити багато проектної документації, на це потрібно було використовувати кошти. Натомість кошти пішли на відселення мешканців з аварійних будинків (хоча це, без сумніву, також треба робити). Однак, на той момент, коли прийшли великі гроші до 750-річчя Львова, то фактично виявилося, що проектної документації немає. Ці гроші не були використанні на неї. І тому вже в цьому році ми передбачаємо опрацювати проектну документацію на 700 тисяч гривень.
Скільки потрібно коштів, щоб завершити проектну документацію та для того, щоб ситуація з історичним пам’ятками була, принаймні, не вкрай критичною.
Мені найменше хотілося б говорити про кошти. Бо, звичайно, для пересічного громадянина ця сума з кількома нуликами складна до розуміння. Два роки з державного бюджету отримували 50 мільйонів щорічно, але ці гроші були спеціально до 750-річчя Львова. Якщо би такі кошти надходили бодай кожного року… Для порівняння скажу, що для повної реставрації театру імені Марії Заньковецької потрібно 300 мільйонів гривень. Очевидно, що такі гроші не можна освоїти впродовж одного року – це тривалий процес. Тому з державного бюджету потрібно мати окрему стрічку – не тільки на 750-річчя, а й на 751-річчя і т. д. Зрештою, Львів – це єдине місто, яке комплексно внесене до світової спадщини ЮНЕСКО (є ще інші, але тільки окремі об’єкти).
Як Ви гадаєте, чи всі кошти, що виділялися, використовувалися за призначенням?
Звичайно, було дуже багато контраверсійних думок щодо цих коштів. Можна сказати, що не завжди вони використані дуже добре, але у всякому разі зроблено багато. Передовсім, поміняно дахи на будинках – пам’ятках архітектури. Наприклад, в прекрасній пам’ятці архітектури, в будинку колишнього страхового товариства «Дністер» по вул. Руський 20, замінено дах на дійсно дуже добру черепицю. Такі ж роботи проведені над монастирем Бернардинів.
Адже, пофарбувати фасад – це дуже гарно і відразу видно, що будинок відремонтований. Але, якщо не відремонтований дах, ринва чи в будинку поганий фундамент, то таке фарбування ні до чого не призводить.
Відреставровано також площу Ринок. Добре чи погано – відповісти важко. Але, принаймні, ця площа дійсно перетворилася у місце до якого хочеться прийти, а не для стоянки автомобілів, як це було раніше.
Який у Вас підхід до забудови новими будівлями в центральній частині міста?
Мені закидають, що в мене надто непрогресивний підхід до нового будівництва в центральній частині міста і до входження інвесторів. Але, на жаль, моя посада зобов’язує діяти консервативно. Адже, якщо управління архітектури повинно будувати, то зберегти те, що є – наше завдання. Щодо нового будівництва – так, в центральній частині міста є кілька ділянок, які, можна сказати, деградовані (забудова там була знищена). Ці ділянки варто би було забудувати або впорядкувати. Тут дуже важлива громадська думка: що ми хочемо бачити в центрі міста, на місці цих ділянок. Чи ми хочемо бачити нові, сучасні будинки, чи ми хочемо відтворення історичної забудови.
Але, все ж таки, Ваша позиція чи: чи потрібно будувати нові будинки в центральній частині міста?
Вільнюс, наприклад, наклав мораторій на будівництво нових будинків в центральній частині міста. Але, на певний період, доки навчаться проектувати. Тобто, поки зроблять такий проект, який дійсно пасуватиме місту. Основна причина такого мораторію – надто щільна забудова. У нас також є дуже велика щільність в місті і нові будинки (а це, переважно, офіси, готелі) притягнуть транспорт, людей. Тому нове будівництво потрібно розраховувати також з містобудівної позиції, бо ми і так маємо перенасичений центр.
У центральній частині повинен бути мораторій, поки не вирішиться питання, про які я вже згадувала. Проте, якщо будувати, то лише сучасну архітектуру. Знаєте, чому Львів взяли до ЮНЕСКО? Передовсім через те, що на достатньо невеликий території збереглися споруди різних історичних епох і стилів. Це нашарування будинків і стилів і є характерним для Львова.
Хто видає дозволи на незаконні будівельні роботи? До прикладу, пригадаємо, такі роботи на місці колишнього поховання на Театральній 15, та вивезення решток на сміттєзвалище?
Дозволи на початки ведення робіт видає Інспекція Держаархбудконтролю ЛМР. У випадку з Театральною, там, крім того, що потрібно було дозволи на початок ведення робіт, необхідно було ще й повідомити археологічну службу. Цього не було зроблено, і роботи почались о 6 ранку, коли не працювали жодні служби. На щастя, тепер усе врегульовано: археологічні дослідження проведені, впорядковується територія і будівництва, звичайно, не буде.
Яке покарання передбачено?
Покарання залежить від того, чи будинок, який реконструюють та перебудовують, є пам’яткою архітектури чи ні. Якщо це є пам’ятка, то відповідно до чинного законодавства передбачені матеріальні стягнення і навіть кримінальна відповідальність.
Про яку суму йдеться?
Це все прописано в законі. Крім того, якщо є порушення, то потрібно повернути будівлі попередній стан. Розмір матеріального стягнення визначає спеціальна комісія.
Це може бути і сума в 50 –100 гривень?
Може.
Нещодавно комунальники вирішили збити ліпнину з історичних пам’яток, аби вона не падала на львів’ян? Прокоментуйте.
Це непоодинокий випадок, на жаль, вони це роблять регулярно. Аби цього запобігти, то треба вживати заходів комплексно. А комунальники вважають, що ліпше збити ліпнину, ніж вона має впасти комусь на голову. Хоча є і такі декоративні елементи, які дійсно треба демонтувати, бо вони не втримаються на фасаді, але попередньо треба повідомити управління, щоб можна було зробити фіксацію та обміри, і щоб після реставрації – можна було цю ліпнину повернути в попередній вигляд. Бо часом є такий карниз, що дійсно може бути відтворений, а часом є такі декоративні елементи, які через такі дії комунальників зникнуть назавжди.
Можливо, комунальники це роблять, бо не відчувають відповідальності. І взагалі, Ви інколи робите критичні зауваження щодо певних порушень… Робота управлінь мала б якось поєднуватися – комунальна служба, охорона історична середовища і т.д.
Звичайно, Львівська міська рада повинна працювати, як одна команда. І ми прагнемо, щоби так воно було. Але, фактично, наше управління йде в опозицію до інших, бо ми хочемо максимально все зберегти. До прикладу, головний художник хоче, щоб були рекламні вивіски, ми хочемо, щоб їх було якомога менше. Управління архітектури разом з інвестором хочуть забудовувати, ми хочемо щоб цього не було. Однак, баланс у наших бажаннях теж повинен бути.
Цьогоріч ми започаткували опрацювання проектів регенерації кварталів львівської міської забудови, щоби можна було на прикладі одного кварталу показати, яким має бути підхід до всіх кварталів у місті. Щоби не робилася окремо дах, окремо фасад і брама, щоб різні управління працювали комплексно. На сьогодні, у нас найбільша проблема з дахами, фундаментами та декоративним оздобленням фасадів, які є в поганому стані.
Тоді, чи доцільно як це планується, виділяти кошти на виготовлення таблиць, де будуть змінені лише державні атрибути та назва Україна?
Ті охоронні таблиці, які подекуди збереглися ще радянського зразку, – вони були виготовлені з чавуну. Тепер вже є новий зразок, де написано «охороняється іменем України».
Але, повторюсь, чи доцільно виділяти кошти?
На жаль, програма заміни таблиць – це державна програма. І місто зобов’язане виділяти кошти з місцевого бюджету на пам’ятки місцевого значення. Чи подобаються нам ці таблиці чи ні, але ми мусимо це робити.
Галина ПЕТРУШКА, «Львівський портал»