Нічого не бачу, нічого не чую, нікому нічого не скажу… Скидається на те, що, власне, таку позицію обрали мало не всі посадовці та чиновники, причетні до справи закупівлі старих німецьких трамваїв, скандал довкола яких не вщухає.
Домовлятися про перші 11 трамваїв у Німеччину у червні 2007 року департамент житлового господарства та інфраструктури на чолі з пані Марією Желіско відрядив заступника начальника ЛКП “Львівелектротранс” Богдана Зайця. Пан Заєць поінформував кореспондента “Ратуші”, що не мав жодного стосунку до фінансових питань і займався виключно технічними, а хто домовлявся про ціну, пан Заєць зовсім не знає. Тобто, його завданням була оцінка технічного стану трамвайних вагонів, іншими словами — огляд товару. Тож, оглянувши майбутню покупку, пан Богдан пророкував 5 — 10 років експлуатації вагонів і, повернувшись у Львів, рекомендував міським можновладцям їх купити. Маючи хорошу пам’ять заступник начальника “Львівелектротрансу” пригадує, що ціна одного вагона становила 45 000 євро. “Подарувати всі трамваї німецька сторона не могла, — запевняє пан Заєць. — Адже попередньо вкладала у ремонт кожного вагона солідну суму. І все ж німецькі партнери вирішили тоді подарувати нам один вагон. Тому середня вартість одного трамвая становила 40 000 євро”.
Отож, за 11 вагонів слід було за¬платити 450 000 євро. Якщо перевести цю суму у гривні, орієнтуючись на середню вартість євро, що на кінець 2007 року становила 7 грн., матимемо таку цифру — 3 млн 150 грн. ЛКП “Львівелектротранс” за¬платив за них 4 992 999 грн. Зауважимо, заплатив не німецьким партнерам, а ТзОВ “Сармат”, основним засновником якого був пан Федоренко, про що “Ратуша” вже повідомляла у минулому числі газети. Проте, звісно, не забуваємо ще й про митні збори і транспортні витрати. Наступними 11-ма трамваями пан Заєць уже не займався. Натомість найбільша катавасія була саме з ними.
Комісія інженерного господарства, транспорту і зв’язку Львівської міської ради виділила двома траншами 10 млн грн на придбання трамваїв. Відповідно, голова комісії Василь Попович був прикро вражений, коли місяць тому на їх засідання прийшли слідчі міліції, повідомили про зловживання та почали проводити допити на предмет того, скільки і на що виділяли коштів.
„Нас повідомили, що трамваї закуповують за ціною 40 000 євро за штуку, — інформує депутат Василь Попович. — На першу партію виділили 5 млн 300 грн із міського бюджету. На другу — 2 млн 500 грн із міського і ще стільки ж субвенцій — із державного. В результаті виявилося, що другу партію з 11-ти трамваїв закупили вже за ціною 13 000 євро за вагон! (Нагадаємо перша партія — по 40 тисяч євро за вагон. Шість приватних підприємців згодом на кожному вагоні накрутили по 180 тис грн., а луцьке підприємство-посередник на 5-ти вагонах “накрутило” 400 тис грн, врешті-решт довівши ціну вагонів у другій партії до бажаних 40 тисяч євро за вагон. – Авт. ). А ми про це нічого не знали. Депутатам надали неправдиву інформацію. Та й не тільки депутатам, а й усій міській громаді. Відповідно до чинного законодавства, винні мають відповідати перед законодавством. Але ми знаємо, що директор “Львівелектротранс” пан Федоренко перш, ніж стати директором підприємства, був радником у міського голови. Тобто це особа, яку привів міський голова пан Андрій Садовий і який рекомендував його на посаду керівника згаданої установи. Та йому доведеться відповідати перед законом”. На запитання, чи міг львівський бургомістр знати про дії свого колишнього радника, депутат відповів: “Я не можу на це відповідати, це питання — до міського голови, чи був він причетний до цього, чи ні. Точно можу сказати лиш те, що мер його привів”.
Заступник начальника управління транспорту і зв’язку ЛМР Ігор Собенко поінформував кореспондента “Ратуші”, що їх департамент не мав жодного стосунку до закупівлі трамваїв і загалом не був у курсі справ. „Усім займалося виключно “Львівелектротранс”, — зазначає чиновник, — ця установа проводила тендер, вона ж домовлялася про ціну, вона ж закуповувала трамваї і подавала в мерію інформацію”.
От тільки депутат міської ради Теодор Дяків чомусь переконаний у тому, що всі все знали — і депутатська комісії, і управління транспорту і зв’язку, і сам мер. Пояснює це пан Дяків просто і зрозуміло — інакше юридично неможливо. “Про це знали всі, хто займався цим питанням. Бо є таке поняття у юрис¬пруденції, — переконаний депутат. — Комісія транспорту і зв’язку не могла не знати — це представницькі функції, це підтримка, підготовка ухвали на розгляд сесії… Я розумію, що значна частина депутатів не знала. Управління транспорту і зв’язку — виконавчі функції — теж мусіли знати і знали”.
“Як член комісії, який туди не ходить уже давно, адже нема змісту, можу спрогнозувати, що жодних результативних, практичних, які мали б якісь наслідки, дій комісія не зробить. Ну, наприклад, комісія мала б звернутися до прокуратури за інформацією щодо ходу розслідування. Але вона не робитиме цього. Сам голова комісії — учасник тендеру, наприклад, щодо закупівлі автомобілів для міліції. Доки депутати є чи були учасниками тендерних комісій, доти вони є чи були причетні до корупції, яка є в тендерних комісіях. А те, що вона є, нема сумніву”.
На запитання, чи можна сказати, що колишній радник мера підвів свого покровителя, пан Дяків відказав: „У ділових стосунках я не розумію такого слова “підвів”. Є конкретні порушення — вони очевидні. Про міру відповідальності всіх учасників говоритимуть ті, хто уповноважений це робити. Проте я не сумніваюся, що ця справа зачепить міського голову, оскільки він зобов’язаний забезпечити дотримання вимог Конституції на території міста в усіх правовідносинах, зокрема, і щодо закупівлі трамваїв у Німеччині. Андрій Іванович за своєю посадою, за своїми обов’язками також НЕ МІГ НЕ ЗНАТИ, як проводять закупівлю — про умови купівлі-продажу, про кошти, які на це виділяють, про підготовку рішень міської ради, які власноруч підписував”.
P.S. Андрій Садовий, мер Львова: “Пан Федоренко — порядна, чесна людина. І це може підтвердити кожен, хто з ним спілкувався і працював. Він, як моральна людина, відстоїть свою правоту. Він зробив велику послугу для Львова. Тому що новий трамвай коштує за кордоном 2 млн євро. І ця ціна є мізерною, на порядок нижчою, ніж сьогодні можна закупити”.
Ірина ЮЗИК, "Ратуша"