1553: Як новий закон щодо пам'яток ЮНЕСКО
вплине на історичний Львів
Сім унікальних об'єктів зі списку Світової спадщини ЮНЕСКО знаходяться в Україні. Це: Ансамбль історичного центру Львова, Софіївський собор та прилеглі чернечі будівлі, Києво-Печерська лавра, Резиденція Буковинських митрополитів в Чернівцях (сьогодні - будівля університету), старовинні Дерев'яні церкви карпатського регіону, стародавнє місто Херсонес (Крим), Букові праліси Карпат.

Держава-Україна свого часу сама звернулась до Комітету ЮНЕСКО з проханням включити ці об'єкти до списку світової спадщини. Бути в цьому списку - престижно. Це допомагає популяризувати наші пам'ятки в світі, а разом з ними - і багату історико-культурну спадщину всієї України. Подивитись на них їдуть мільйони туристів щороку.

Але унікальність і популярність цих об'єктів обернулась для них руйнацією, і перш за все - через безвідповідальність органів влади, які б мали подбати про збереження українських пам'яток ЮНЕСКО.

Коли архітектурний чи природній об'єкт включають до Списку Світової спадщини ЮНЕСКО, держава (на території якої цей об'єкт знаходиться) підписує Міжнародну конвенцію «Про охорону всесвітньої культурної та природної спадщини». Ратифікація цього документу зобов'язує державу на найвищому рівні забезпечити належне збереження та захист пам'ятки від знищення. Але у випадку з Україною, на жаль, відбувається по-іншому.

Особливо гостра ситуація у Львові та Києві, де історичні архітектурні пам'ятки забудовують, руйнують, кардинально змінюють їхній вигляд та ландшафт навколо.

19 червня 2018 року Верховна Рада України нарешті ухвалила зміни до законодавства – підтримано закон №1553 «Про внесення змін до ЗУ "Про охорону культурної спадщини" (щодо збереження пам'яток культурної спадщини ЮНЕСКО в Україні). На законодавчому рівні нарешті визначили правовий статус пам'яток ЮНЕСКО в Україні, визначили порядок погодження містобудівних перетворень - відповідальних за ухвалення рішень та відповідальність за знищення об'єктів світової спадщини.

Що саме передбачають нові зміни в законодавстві і як це вплине, зокрема, на збереження та розвиток історичного центру Львова, - у статті Львівського порталу.
Що маємо сьогодні
Включення будь-якого об'єкту чи території до списку ЮНЕСКО приносить державі та місцевим громадам, на чиїй території такі пам'ятки знаходяться, чималі дивіденди. А як відомо попит породжує пропозицію. Збільшення потоку туристів природньо спонукає до розвитку туристичної інфраструктури в комплексі: від збільшення кількості готелів і хостелів, закладів громадського харчування, розвитку транспортної інфраструктури і до розширення переліку культурно-пізнавальних подій.

І тут Україна виявились не готовою до того, що архітектурні пам'ятки ЮНЕСКО, на які і їдуть подивитись туристи, почнуть руйнувати горе-бізнесмени. У найбільш критичній ситуації знаходяться Львів і Київ, які опинились в центрі уваги забудовників. Столиця – тому що вона є адміністративним, бізнес-центром України й очевидно, що нею найбільше цікавляться будівельні компанії. А Львів зі своєю унікальною архітектурою та великою кількістю культурно-мистецьких подій манить не лише мандрівників із різних куточків світу, але й горе-бізнесменів, які нищать те, що по суті стало основою для розвитку туризму у місті. Середньовічні кам'яниці по-варварськи руйнують, вільні земельні ділянки на території пам'ятки та її буферної зони забудовують новими будинками, які не вписуються в історичний ансамбль. І йдеться не про те, щоб повністю «законсервувати» історичний Львів і не дати йому розвиватись, - все таки йдеться про територію площею близько трьох тисяч гектарів (площа пам'ятки та її буферної зони), на якій вирує повноцінне, а не музейне життя. А йдеться про те, що для всіх мають діяти єдині затверджені правила і стандарти поводження з пам'ятками ЮНЕСКО, затвердженні процедури погодження з мінімальними корупційними ризиками при ухвалені рішень щодо тих чи інших містобудівних перетворень. І такі рішення мають ухвалюватись з обов'язковим врахуванням висновків фахівців в пам'яткоохоронній сфері та рекомендацій Комітету ЮНЕСКО.

Дотепер українське законодавство ніяким чином не врегульовувало містобудівні дії щодо пам'яток ЮНЕСКО, що породило вседозволеність недобросовісних забудовників. І тому щораз виникають скандали стосовно незаконних будівництв на території пам'яток ЮНЕСКО та їх руйнування.

Не потрібно забувати, що той же історичний Львів як приклад вседозволеності і, найгірше - безкарності для незаконних забудовників, втрачає своє історичне обличчя через безвідповідальність та корумпованість чиновників. Через це архітектори, історики, активісти вже давно самотужки, без допомоги центральних та місцевих органів влади, борються з ненажерливими забудовниками в судах. І найчастіше зупинити будівельне варварство вдавалось надавши справі суспільного розголосу, оскільки в судах прогалини в законодавстві найчастіше «грали на руку» забудовникам.
«Практично за всі 20 років, протягом яких історичний ансамбль Львова включений у список ЮНЕСКО, держава не виконала покладених на неї зобов'язань щодо збереження об'єктів світової спадщини. Органу управління об'єктами світової спадщини та самого плану управління дотепер немає. Більше того, українське законодавство навіть не передбачало таких понять як «об'єкт світової спадщини» та «буферна зона», які, власне, і зводили всю боротьбу активістів із забудовниками нанівець.
Через те, що законодавство не передбачало навіть цих елементарних, але таких потрібних понять, в Україні доводилося прикриватися таким поняттям як «охоронна зона пам'ятки». А оскільки об'єкт світової спадщини не був визначений пам'яткою, то незрозуміло було для чого взагалі ті охоронні зони. До прикладу, Львів має окреслену буферну зону, яка є оприлюднена на сайті Комітету ЮНЕСКО, але водночас вона не є легітимізованою українським законодавством. І саме через це ми маємо численні висотні забудови у буферній зоні об'єкта світової спадщини ЮНЕСКО, які зводяться без жодних погоджень Міністерства культури України», – пояснив кандидат архітектури, доцент кафедри реставрації та реконструкції архітектурних комплексів НУ «Львівська політехніка», співавтор законопроекту Василь Петрик.

ВАСИЛЬ ПЕТРИК
співавтор законопроекту
варто знати
У 2016 році суд визнав бездіяльність Львівської міської ради щодо збереження й охорони історичного ансамблю. Він зобов'язав її винести в натурі межі історичного ареалу, а усі землі на його території віднести до земель історико-культурного призначення. Однак це рішення досі не виконане. Землі на території об'єкта всесвітньої спадщини і її буферної зони передають у власність чи користування без встановлення на них особливого правового режиму земель історико-культурного призначення. Таким чином міська рада Львова дозволяє здійснювати на цих землях господарську діяльність, яка несумісна з режимом історико-культурного заповідника та його охоронної зони.
«Якщо в мене, наприклад, виникла ідея збудувати житловий будинок десь у буферній зоні, то від ідеї до реалізації, якщо вона таки буде затверджена, може пройти і кілька років. І остаточне рішення щодо будь-яких містобудівних перетворень у зоні ЮНЕСКО приймає виключно держава, а не орган місцевого самоврядування. Видача всіх містобудівних умов і обмежень виконкомом Львівської міської ради без погоджень Міністерства культури і Комітету світової спадщини ЮНЕСКО є незаконною. Взагалі зараз у Львові є щонайменше кілька десятків незаконних забудов, які взагалі ставлять під ризик винесення його зі списку об'єктів світової спадщини. Аналогічна ситуація є і в Києві. Так що ризики, повірте, є дуже великі, я би навіть сказав, що це є останнім для нас попередженням», – розповів Василь Петрик.
Як розповіла Львівському порталу активістка ГО «Народна дія Львів», юрист Олеся Дацко, протягом останніх п'яти років в історичній частині Львова розпочали або вже звели близько 50-ти масштабних незаконних об'єктів. А в буферній зоні ця цифра сягає вже 200-сот. І однією з найбільших перепон у боротьбі з незаконними забудовами є саме законодавчі проґалини.
«Головна перепона в судах – це неможливість встановити, де ж заходиться номінаційний файл. Тобто документ, у якому прописано, де проходять межі зони ЮНЕСКО, а де її буферна зона. В нас є десятки судів, де ми витребували документацію з Міністерства культури, Міністерства закордонних справ, Мінрегіонбуду, Львівської міської ради, і все безрезультатно. На сайті ЮНЕСКО цей номінаційний файл «висить», але сьогодні ми не можемо з'ясувати, чи було взагалі рішення будь-якого органу влади стосовно того, щоб скерувати його до ЮНЕСКО. Тобто науково-проектної документації, якою встановлені межі ЮНЕСКО у Львові, дотепер немає. А це унеможливлює боротьбу з несанкціонованими забудовами. Суд виносить рішення, що оскільки немає такого документу, то, значить, нема причин задовольняти наші скарги і клопотання. Справу швидко закривають на користь забудовника», – зазначила Олеся Дацко.

ОЛЕСЯ ДАЦКО
юрист, активістка ГО «Народна дія Львів»
Також вона додала, що юристи недобросовісних забудовників нерідко також використовують на свою користь у судах взагалі неврегульоване у законодавстві поняття «об'єкта світової спадщини». Мовляв, держава не виокремила його, то навіщо такі об'єкти охороняти? І в цих випадках суд стає на захист горе-бізнесменів.

Як бачимо, 20-річна бездіяльність Міністерства культури України, яке безпосередньо мало б стежити за тим, що відбувається на території об'єктів ЮНЕСКО, виконавчих органів влади в регіонах, органів місцевого самоврядування не могли не привести до плачевного стану історико-архітектурного середовища.

Через абсолютну вакханалію із будівництвом і в Києві, і у Львові Комітет ЮНЕСКО вже виносив попередження щодо можливого виключення пам'яток зі списку світової спадщини.

«Чи реально притягнути чиновників до відповідальності за такі злочинні дії? Звичайно, що реально, тим більше, що всі підстави для цього є, зокрема і рішення суду щодо визнання бездіяльності Львівської міськради. Але на все потрібна політична воля»,Олеся Дацко.
варто знати
Рекомендації 37 і 39 сесій Комітету Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО (2013 і 2015 рр):

1) створити законодавчу базу для заходів зі збереження історичної зони (ареалу) міста Львова, об'єкта та буферної зони, а також забезпечити проведення археологічних досліджень та їхнього документального оформлення для кожного проекту будівництва;
2) створити положення про реставрацію та реконструкцію, виходячи з детального вивчення атрибутів, що становлять визначну світову цінність об'єкта, та запровадити систему вивчення візуальних впливів при аналізі нових проектів будівництва;
3) створити орган управління із широким залученням неурядових організацій для нагляду за управлінням об'єктом;
4) підготувати Стратегічний план управління для об'єкта та буферної зони що має включати пропозиції щодо зонування та окремі плани організації територій для важливих ансамблів, археологічну карту та схему руху транспорту;
5) напрацювати детальні описи всіх значних будівельних проектів у межах об'єкта Всесвітньої спадщини з відповідними висновками щодо їхнього впливу на культурну спадщину;
7) подати до Центру Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО до 1 лютого 2015 року оновлений звіт щодо стану збереження об'єкта;
представити Центру Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО до 1 грудня 2016 року доповнений звіт, що включав би основні дані щодо стану та забезпечення збереження об'єктів.



Які проблеми вирішить закон №1553 щодо охорони пам'яток ЮНЕСКО
Законодавчі зміни, що передбачали б закріплення юридичного статусу пам'яток ЮНЕСКО в Україні та чітку систему управління ними, почали напрацьовувати ще 2013 року. За ініціативи народного депутата України, львів'янина Ігоря Васюника робоча група з архітекторів, реставраторів, фахівців в пам'яткоохороній сфері, юристів напрацювали зміни до законодавства. До роботи над законопроектом долучились представники Міністерства культури України, враховані зауваження та рекомендації міжнародної моніторингової місії від Комітету ЮНЕСКО. Також участь у роботі над законодавчими змінами взяли представники Українського національного комітету ICOMOS, який на сьогодні об'єднує понад 170 фахівців у галузі охорони, реставрації та використання історико-культурної спадщини.

Що ж передбачають зміни в законодавстві щодо пам'яток ЮНЕСКО в Україні:

І. Правовий статус пам'яток ЮНЕСКО. Вперше в законодавстві України закріплюється правовий статус об'єкта всесвітньої спадщини, що безпосередньо направлено на захист саме пам'яток ЮНЕСКО в Україні.
ІІ. Посилення контролю: створення Органу управління, Наглядової ради, обов'язкове інформування та врахування рекомендацій ЮНЕСКО.
Законом №1553 передбачено створення Органу управління об'єктом всесвітньої спадщини. Це виконання однієї з основних вимог Комітету ЮНЕСКО. Орган управління створюється і підконтрольний Міністерству культури України, оскільки цей орган виконавчої влади реалізовує державну політику у сфері збереження пам'яток ЮНЕСКО в Україні.

До повноважень органу управління входить:

Відтепер Мінкультури, перш ніж погодити історико-містобудівне обгрунтування на ті чи інші містобудівні перетворення (археологічні роботи, будівництво, земляні роботи та ін.) зобов'язане врахувати висновки Органу управління пам'яткою щодо можливості таких перетворень та повідомити про них Комітет ЮНЕСКО.

Важливо, що законопроектом визначається обов'язкове інформування та врахування рекомендацій Комітету ЮНЕСКО щодо тих чи інших містобудівних перетворень на пам'ятці чи в буферній зоні ЮНЕСКО. До цього не те що не інформували, а й рекомендації Комітету ЮНЕСКО після розгляду ним кричущих фактів з альтернативних звітів щодо руйнування українських пам'яток - ніхто з українських чиновників не враховував.

Як мають працювати погодження за новим законом:

ПРИКЛАД - 1: Власник нерухомого майна на території пам'ятки ЮНЕСКО чи її буферній звертається до Органу управління (ОУ) за висновком щодо наміру тих чи інших містобудівних перетворень. Далі власник нерухомості з тим висновком звертається до Мінкультури (МКУ). МКУ своєю чергою інформує (з врахування висновків ОУ) Комітет ЮНЕСКО про наміри тих чи інших містобудівних перетворень на пам'ятці та в її буферній зоні. Якщо Комітет ЮНЕСКО надасть певні рекомендації - МКУ зобов'язане їх врахувати.

ПРИКЛАД - 2: Комітет ЮНЕСКО може надавати власні рекомендації щодо збереження того чи іншого об'єкту всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. І МКУ зобов'язане їх виконувати, незалежно від того зверталось до них МКУ чи ні.

ПРИКЛАД - 3: Ведеться незаконне будівництво на пам'ятці або буферній зоні. ОУ інформує про порушення пам'ятко-охоронного законодавства МКУ. Останнє видає розпорядження та припис (є обов'язковими для виконання усіма юридичними та фізичними особами) про зупинення чи усунення порушень. За проведення будь-яких незаконних робіт, що можуть завдати чи завдали шкоди пам'ятці - штраф до 170 тисяч гривень.

Окрім того, з метою незалежного контролю за діяльністю Органу управління створюється Наглядова рада пам'ятки ЮНЕСКО. Її завданням буде:
Основна мета створення як Органу управління, так і Наглядової ради - ефективне управління з метою збереження та розвитку пам'ятки ЮНЕСКО. Як до Органу управління, так і до складу Наглядової ради увійдуть авторитетні фахівці з пам'яткоохоронної діяльності з відповідною кваліфікацією, а також громадські діячі. Склад, структура, кваліфікаційні вимоги, строки діяльності органу управління та наглядової ради будуть затверджені окремим положенням Мінкультури.
«До ухвалення закону мали повний правовий вакуум в українському законодавстві щодо охорони пам'яток ЮНЕСКО В Україні. Наслідки для Львова відомі - постійні скандали із незаконними, хаотичними забудовами в історичній частині Львова. Маємо на сьогодні не менше півсотні незаконних забудов на території пам'ятки і понад 200 в її буферній зоні. Після ухвалення закону матимемо нарешті закріплений правовий статут пам'яток ЮНЕСКО в Україні, а отже - ці пам'ятки будуть захищені законом. Створення Органу управління та Наглядової ради пам'яткою - це створення системи стримувань і противаг, щоб рішення про будівництво чергового монстра чи руйнування кам'яниці в історичному Львові не ухвалювалось безіменним чиновником в Києві, а щоб в Мінкультури обов'язково враховували висновок фахівців. Ці фахівці безпосередньо працюватимуть в Органу управління, відповідатимуть за свої рішення і вони ж готуватимуть реальні звіти в Комітет ЮНЕСКО щодо стану тієї чи іншої пам'ятки, готуватимуть план з управління і розвитку цією пам'яткою.

Важливо, як тільки закон буде підписаний - Мінкультури має затвердити положення про склад, кваліфікаційні вимоги до обрання членів Органу управління і Наглядової ради пам'ятки. Без цього закон повноцінно не запрацює. Я особисто, а також інші співавтори документу візьмемо активну участь в напрацюванні цих положень, щоб ні Орган управління, ні Наглядова рада не стали «ручними», як це часто намагаються зробити для ухвалення зручних комусь рішень. Має бути відповідна кваліфікація, досвід роботи і безумовно - хороша репутація. До Наглядових рад мають обов'язково увійти авторитетні громадські діячі: вони всі ці роки в судах відстоювали збереження пам'яток і готували альтернативні звіти в Комітет ЮНЕСКО про стан їхнього збереження, тепер - матимуть можливість на законних підставах впливати на ухвалення тих чи інших рішень», - розповів співавтор закону, народний депутат Ігор Васюник.


ІГОР ВАСЮНИК
Народний депутат, ініціатор та співавтор Закону
ІІІ. Розміщення реклами на об'єкті всесвітньої спадщини ЮНЕСКО - забороняється. Дозвіл на розміщення реклами в буферній зоні надаватиме Мінкультури з врахуванням затверджених вимог.

IV. Прописані додаткові зобов'язання Мінкультури щодо забезпечення заходів із збереження пам'яток ЮНЕСКО. Зокрема, Міністерство культури зобов'язане:
- затвердити порядок інформування Комітету ЮНЕСКО про наміри містобудівних перетворень на пам'ятці ЮНЕСКО, його території, в буферній зоні;
- утворити або визначити Орган управління пам'яткою ЮНЕСКО;
- затвердити план управління пам'яткою ЮНЕСКО (розроблений Органом управління);
- затвердити межі території пам'ятки ЮНЕСКО та її буферної зони;
- щорічно звітувати перед урядом та Комітетом ЮНЕСКО про стан збереження об'єктів всесвітньої спадщини.

Очевидно, що ухвалений закон №1553 «Про внесення змін до ЗУ "Про охорону культурної спадщини" (щодо збереження пам'яток культурної спадщини ЮНЕСКО в Україні) визначає найголовніше - правовий статут об'єктів всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. А зменшити кількість незаконних забудов має допомогти чіткий порядок погодження робіт на об'єктах ЮНЕСКО, їхніх територіях, буферних зонах з обов'язковим врахуванням висновків фахівців, з відповідальними за ухвалення рішень. Принаймні, до сьогодні всіх цих правових запобіжників проти вандалізму з історико-архітектурними пам'ятками взагалі не було.
Важливо знати
Невдовзі за нанесення шкоди об'єктам культурної спадщини розміри штрафів можуть значно зрости - до 250 тисяч гривень. За нанесення непоправної шкоди об'єктові культурної спадщини передбачено - позбавлення волі на шість років!
Зокрема, 19 червня Верховна Рада України в першому читанні ухвалила законопроект № 8202 «Про внесення змін до деяких законів України з питань удосконалення системи охорони культурної спадщини», який і передбачає посилення покарання. Санкції пропонують накладати не лише за шкоду пам'яткам, а також за неналежне поводження із щойно виявленими об'єктами культурної спадщини та їхніми частинами.

Чи жорсткі заходи? Так. Але враховуючи плачевний стан українських культурних пам'яток - виправдані!
АВТОРИ: Наталія Дуляба, Тетяна Овчаренко

Фото: ГО "Народня дія", мережа інтернет