Людина-революціонер та справжній борець за Україну, він ще зовсім молодим хлопцем, за часів Радянського Союзу насмілився очолити проукраїнську молодіжну організацію, брав активну участь в національно-визвольному русі та організовував перші в Україні пікети. Активний учасник Помаранчевої революції 2004 року та Революції гідності 2014 року, комендант Самооборони Майдану, очільник наметового містечка Євромайдану у Києві, екс-секретар РНБО, розповів, чому обрав команду «Народного Фронту».
Що насправді відбувається на Сході України, чому людям не варто вірити перефарбованим лисам режиму Януковича і що здатне зупинити Путіна. Про це та багато іншого читайте в інтерв’ю кореспондента Львівського порталу з кандидатом у народні депутати від «Народного фронту» Андрієм Парубієм.
– Пане Андрію, чому ви обрали саме команду «Народного Фронту», аби йти до парламенту?
– Це було не лише моє рішення. Це було спільне рішення Самооборони Майдану, ради сотників та командирів добровольчих батальйонів. Ми усвідомлювали й розуміли, що необхідно йти у Верховну Раду, аби ті хлопці, які вийшли та стали лідерами на Майдані і на війні на Сході України, не залишились поза прийняттям рішень в Україні. У команді «Народного фронту» політики вирізняються своїм досвідом. Вони були разом із людьми на Майдані, а в часи АТО – на передовій.
– Серед кандидатів-мажоритарників від «Народного фронту», які представляють Львівщину, є ваші друзі з Майдану. Хто ці хлопці для вас і що вони зробили для України?
– З тих, хто йде по Львівщині – Михайло Бондар. Це сотник 10-ї сотні Самооборони Майдану. Він пройшов увесь Майдан і в найбільш гарячі та трагічні дні він перебував на передовій, захищаючи людей. По завершенні Майдану, коли окупант прийшов на нашу землю, він був один із перших, хто пішов у добровольчий батальйон – Перший батальйон Національної гвардії і вирушив на фронт під Слов’янськ, коли армія ще не була готовою воювати. Власне добровольці Самооборони, які першими пішли на дальні барикади, змогли переламати ситуацію, додати морального духу та допомогти вибудувати лінію оборони та взяти Слов’янськ.
Михайло Бондар висувається по 119-му Бродівському округу і я впевнений, що громада його підтримає. І бойові побратими, які зараз приїхали на ротацію теж підтримують його. В його Сокальській сотні було багато хлопців з Бродів, Радехова, Буська. Побратими не лише підтримують його, а й допомагають у виборчій кампанії.
Так само Тарас Зембіцький, який йде по 125 мажоритарному округу (Самбірщина – ред.). Це сотник 12-ї сотні, що створив Самбірську сотню. Цей бойовий підрозділ займався охороною Будинку профспілок України. Саме завдяки Тарасові нам вдалось врятувати життя величезної кількості поранених під час підпалу цієї будівлі. Саме він прийняв самостійне рішення провести негайну евакуації поранених з «Профспілок».
Після Євромайдану, йому було доручено працювати у відомстві Служби безпеки України, для того, аби створювати антидиверсійні групи. Відтак у час АТО йому довелось займатися непомітною, але надзвичайно важливою сферою діяльності СБУ – боротьбою із диверсійними групами противника. Часто, перетинаючи лінію фронту, і навіть перебуваючи в тилу супротивника, він координував великі групи добровольців, які діяли як партизани в районах, захоплених ворогом, та захоплювали диверсантів на території нашої країни. І багато з тих, хто зараз перебуває за ґратами – ватажків сепаратистів та їхніх прибічників, перебувають там саме завдяки йому.
По 126 округу у Стрию балотується сотник 3-ї Сотні Самооборони Майдану Олександр Ярощук із бойовим позивним «Глобус». Ця людина не просто пройшла Майдан, а в боях у «Маріїнці», його сотня і він особисто відіграли одну із ключових ролей. Вони прикривали відхід наших основних сил, коли «беркут» почав стріляти. Ще тоді він вперше потрапив у полон, де його катували. Завдяки його підрозділу вдалось врятувати життя багатьох українців. Після Майдану він очолив Центр допомоги добровольців й організував волонтерську допомогу для добровольчих батальйонів, які пішли на фронт. Це майже чотири тисячі бійців Самооборони, які вирушили на фронт у складі різних добровольчих утворень для захисту України. І власне саме завдяки ньому ми змогли налагодити їм допомогу та підтримку на фронті.
– На вашу думку, чи потрібно цим по-справжньому героїчним людям іти у Верховну раду? Чи знайдуть вони себе там?
– І по Львівщині і по багатьох інших регіонах йдуть і сотники самооборони, бійці АТО, і командири добровольчих батальйонів. Багато хто ставить запитання: «Для чого вони йдуть у політику? Нехай краще воюють на війні». Повірте, для багатьох олігархів є дуже болючою темою, що ці люди, які сформувались на Майдані та війні на Сході України, йдуть до влади. Багато хто з них говорить, що до влади мають прийти ті хто мають досвід управління. Винятково так не має бути, адже олігархи дуже бояться, що прийдуть ці хлопці, які й становлять нині нову політичну еліту. Олігархи бояться, й правильно роблять, адже ці хлопці зроблять АТО для корупціонерів у Верховній Раді України. Вони не дадуть красти, бо хто пройшов випробування Майданом, хто бачив смерть – ніколи не зламається і його неможливо буде купити. Вони будуть відстоювати справжні інтереси людей та України.
– При «Народному Фронті» створена військова рада. Чим цей спеціальний орган займається?
– Головним завданням військової ради при «Народному Фронті» є підготовка реформ у армії. Хлопці, які входять у військову раду – це комбати добровольчих батальйонів таких як Миротворець, Дніпро-1, Київ-1, батальйон Кульчицького. Ті чоловіки знають про війну не з підручників, і ніхто краще за них не знає, як проводити реформи у армії.
Уже підготовлено цілий пакет законопроектів, який передбачає системну реформу всього військового блоку в нашій країні. Розроблено ряд законопроектів, зокрема мною та Самообороною – «Про створення резервної армії», на зразок Швейцарії та країн Прибалтики. Ми усвідомлюємо, що без реформ в армії нам буде неможливо підвищити обороноздатність нашої країни та зупинити Путіна.
Окрім загальних експертних порад, головним завданням військової ради – розробка системи реформи збройних сил і нашої безпеки.
– Зараз лунає багато звинувачень, зокрема, й на адресу вашої політичної сили, через велику кількість зовнішньої реклами, коли в країні криза і брак грошей на лікування поранених. На вашу думку, подібна реклама потрібна?
– Наша політична сила нова і веде величезну кількість бійців АТО, сотників Самооборони та комбатів. Ці хлопці зазвичай не є відомі широкому загалу. Ще донедавна вони ходили у балаклавах на Майдані, аби режим Януковича не знав їхніх прізвищ та не міг проводити репресій щодо їхніх родин. Також вони носили маски й на фронті. Більшість з них не є впізнаваними та знаними в суспільстві. Ми розуміємо, що якщо ми не проведемо потужної рекламної кампанії то ці хлопці не матимуть шансів опинитись у Верховній Раді, адже мають у конкурентах олігархів, які мають величезні кошти і є розкрученими в медіа. Тому в цьому випадку наша політична реклама демонструє суспільству, хто йде до парламенту, відкриває громадськості нове покоління наших політиків.
Це також є своєрідною допомогою й для хлопців з фронту, адже люди із передової заслуговують отримати своє представництво у ВРУ. Щоб вони не були лише солдатиками в країні, яких можна кинути під кулі, як під Іловайськом, а щоб вони мали причетність до прийняття ключових рішень для нашої держави.
Відтак ми розглядаємо зовнішню рекламу, як вимушений та необхідний хід, що має не просто переобрати Верховну Раду за номером скликання, а змінити її за людським складом.
– Що зараз насправді відбувається на Сході України?
– Зараз на Сході України війна. Коли нас переконують, що там реалізовується якийсь мирний план, то це неправда. Кожного дня є поранені. Наші побратими на передовій щодня перебувають під обстрілами. Нещодавно, перебуваючи у Дебальцевому, я бачив це на власні очі, двічі потрапив під обстріл російських «градів».
Потрібно просто усвідомити, що той хто вважає, що із Путіним можна так просто домовитись, робить велику стратегічну помилку. Путіна можна зупинити лише силою. Мінські угоди мають положення, що не сприймаються хлопцями із передової, а також і мною, як людиною, що має достатньо інформації. Вважаю неприйнятним дозволити проведення виборів на окупованих територіях, без контролю української влади, бо тоді не обиратимуть, а попризначають мерами міст «Бісів», «Абверів», інших маніяків-злочинців. А згідно українського закону колишні терористи будуть нібито представляти місцеве самоврядування і постане проблема легалізації Україною їхніх збройних формувань.
Ми не приймаємо ніякої «народної міліції», без контролю української влади. І про це чітко заявив Аваков (міністр МВС – ред.). Гадаю, що багато положень, які є у мінських угодах не будуть виконуватись. Зокрема неприйнятне створення буферної зони та відведення Україною важкого озброєння. Такий досвід уже є у Абхазії, коли була створена буферна зона, а потім за один день вона була захоплена російськими військами.
Ми знаємо, який план Путіна – замороження конфлікту та створення клону Придністров’я на території України. Для цього їм бракує завершеної самодостатньої інфраструктури. Бракує Маріуполя, як морського порту, донецького аеропорту та Дебальцевого, як головної залізничної розв’язки. І немає сумнівів, що як тільки Україна відведе своє озброєння та артилерію – отримаємо таку саму трагедію, як під Іловайськом. Буде здійснена атака, а за відсутністю артилерії стримувати противника буде надзвичайно складно. Важливо за жодних обставин не відводити наше військо. І не дай Боже, що ми в односторонньому порядку виконаємо ті вимоги, які ставить перед нами Путін.
– Сьогодні всі говорять про люстрацію влади. Якою Ви її бачите?
– Я насправді дуже втішений, що Верховна Рада України таки прийняла закон про люстрацію. Мушу зізнатись, що в тому є велика заслуга й команди «Народного фронту», зокрема спікера Ради Олександра Турчинова. Він чи не сім разів ставив на голосування питання люстрації, аж доки цей закон не прийняли. Згодом усі гуртом, разом із суспільством та журналістами, вимагали, щоб цей закон підписав президент.
Глибоко переконаний, що без очищення й оновлення влади може повторитися ситуація після «помаранчевої» революції 2004 року. Коли за рік – два почали повертатись старі корупційні схеми та інші негативні явища в політиці.
Без тотального очищення української влади важко робити будь-які зміни. Реформи у будь-якій системі: військовій, економічній, адміністративній, чи створення антикорупційного бюро – це дуже важливі кроки для побудови нової, європейської країни.
– Але ж понад сотня представників влади часів режиму Януковича «штурмують» парламент по мажоритарних округах.
– Людям не варто голосувати за них, я про це говорив, говорю й говоритиму на всіх зустрічах. До прикладу у Чернігові балотується комбат добровольчого батальйону Чернігів. Це Сотник Самооборони, який пройшов увесь Майдан, а потім повернувся додому на Чернігівщину де створив добровольчий батальйон територіальної оборони, адже з цього напрямку загрожував один із найімовірніших наступів супротивника. Коли «загорівся» Донбас то його підрозділ поїхав воювати з окупантами Станиці Луганської. А проти цієї людини висувається регіонал, який голосував за «диктаторські» закони 16-го січня. Мало того, цей регіонал є керівником штабу Петра Порошенка і йде за підтримки «Блоку Петра Порошенка».
Я вкотре публічно звертаюся, аби зняли подібних кандидатів. Робиться усе, щоб до Верховної Ради не пройшли нові люди, ми своїми руками приводимо до влади тих, хто призвів до Майдану і кривавих подій, які відбуваються зараз в Україні. Закликаю усі політичні сили, які вважають себе проукраїнськими – не підтримувати колишніх регіоналів та тих людей, які голосували за диктаторські закони, бо не вірю в жодне переосмислення людини. Політичне перефарбування відбулось в 90-х та у 2004 році і в найскрутніший момент ці ідейні перебіжчики знову повертались до своїх позицій. Не можна вірити перефарбованим лисам. Усіх хто просував диктатуру режиму мають бути усунені з української політики. Не можна вірити та віддавати свої голоси не лише колишнім регіоналам, а й комуністам.
– Сьогодні побутує думка, що Порошенку та Яценюку таки варто об’єднуватися. Як ви гадаєте?
– Ні. Для нашої команди Самооборони та добровольчих батальйонів, було неприйнятним долучатись до якоїсь із старих політичних сил, а тим більше іменних політичних сил. Адже це не відповідає тим настроям, які були на Майдані.
Ми боролись за те, щоб більше ніхто й ніколи в нашій країні міг мати такі повноваження, щоб поєднати законодавчу, виконавчу та судову влади. Власне тому й вимагали змін до Конституції задля створення парламентсько-президентської республіки, аби більше ні в кого не з’являлось спокус здобути авторитарну владу таку як мав Янукович. Саме тому ми стали співучасниками нової політичної сили, бо не змогли б перебувати в одній політичній силі з тими людьми, які є символами минулого.
– Вибори Президента стали виборами народного президента, а вибори до парламенту – це вибори народного прем’єра?
– Звичайно, що ми добились змін до конституції, коли ключовим центром для прийняття рішень в країні має стати уряд. Голосуючи на парламентських виборах, ми одночасно ставимо питання, хто буде прем’єр-міністром. І розглядаючи списки, ми повинні аналізувати хто з їх очільників може найбільш ефективно проводити цю функцію. Але не потрібно забувати, що в період найбільшої небезпеки в країні, коли була розкрадена українська казна, зруйнована економіка, коли багато хто передбачав для України дефолт, саме Арсенію Яценюку вдалось очолити уряд і не допустити економічного краху.
Вимога, аби уряд був обраний на Майдані була виконана, але бажаючих на цю посаду фактично не було. Усі вважали, що це уряд-камікадзе, який за місяць-півтора має піти у відставку і буде людьми проклятий. Але бачимо феномен, що навіть тоді коли почалась війна і нам із порожньою казною довелось відроджувати зруйновану й розграбовану українську армію, уряд таки зумів знайти кошти і для армії, і для стабілізації економіки та не допустити дефолту. Це величезною мірою заслуга Яценюка, як сучасного європейського менеджера. Переконаний, що він буде найкращим управлінцем та менеджером й в майбутньому.
Певні політичні сили намагаються розіграти сценарій, аби усунути його з посади прем’єр-міністра, але наше завдання, щоб вберегти його позицію. Вона занадто антиросійська та проєвропейська, і це декому не подобається, але це й має бути прерогатива українського уряду.
Упевнений, що «Народний фронт» має стати основою майбутньої проукраїнської більшості із новим прем’єр-міністром – Арсенієм Яценюком, аби продовжити ті реформи, які зазначені в Асоціації з ЄС.
– «Народний Фронт» публічно і відкрито оголосив про узгодження кандидатів-мажоритарників. На що сподівається ваша політична сила в цьому випадку?
– Ми сподіваємось, що демократичні політичні сили, які висунули колишніх прибічників режиму Януковича, познімають по округах цих кандидатів на користь нових представників, що представляють сили та інтереси Майдану та нове покоління української політики.
Приємно, що на багатьох округах цей процес уже пройшов. Зокрема у Харкові представник «Блоку Петра Порошенка», знявся з виборів на користь кандидата від «Народного фронту» – керівника Харківської Самооборони. Також у багатьох округах «Народний фронт» зняв своїх кандидатів на користь тих, хто має більше шансів. Адже наша ініціатива покликана перш за все не розбивати голоси сил Майдану, аби не дати шансу пройти до парламенту олігархам, колишнім регіоналам чи людям із сумнівною репутацією.
– Але ж для узгодження єдиного кандидата залишаються лічені дні.
– Ми будемо до останнього дня працювати над тим, аби визначити людину із найвищим рейтингом, аби сконсолідувати зусилля та перемогти представників режиму.
– Перед новою владою стоїть питання не лише відстояти землі українського Донбасу, а й повернути контроль над анексованим Кримом.
– Ми повернемо Крим. І з цього приводу не може бути жодних сумнівів. Необхідно усвідомити, що до тих пір, доки в Росії при владі залишатиметься Путін, доки його економічна потуга буде здатна фінансувати армію диверсантів та агресію проти України, доти буде їх складно вигнати із Криму. У цій ситуації важливою є позиція наших західних партнерів, які посилюють і посилюють санкції. Вони матимуть незворотній ефект для фінансової імперії Путіна. Україна повинна захищати свою територію, а світ повинен допомогти знищити економічну імперію Путіна.
Вірю, що дуже швидко прийде той час, коли росіяни також прозріють, адже Путін своїми маніакальними ідеями знищує і їхнє життя та добробут. Повірте його правління буде не довгим, а після цього ми зможемо легітимним способом, без кровопролиття, повернути українську владу в український Крим.
– Чому весною наша армія не могла втримати цієї агресії?
– Весною наша армія була не спроможною не лише вести бойові дії, а й захищатись. Ми фактично заново створювали українську армію. Створенно велику кількість добровольчих підрозділів, відбулися зміни у морально-вольовому стані наших військових.Там під Слов’янськом, Краматорськом й сьогодні під Дебальцевим формується нова, інакша армія, якої ми досі не мали. Це справжня українська армія і ми більше не дозволимо, щоб хтось захоплював наші міста чи селища без будь-якого опору.
Фото: ТСН
Андрій КОТЕНСЬКИЙ, Львівський портал