Одномандатний виборчий округ № 115
Львів (Сихівський район, частина Личаківського району м. Львова)
Діючий депутат – Михайло Хміль (БЮТ)
Два роки тому основна боротьба на цьому окрузі розгорілася між Дмитром Добродомовим та Михайлом Хмілем. Але змагалися радше не особистості, а партійні бренди. Хміль представляв «Батьківщину», безпартійний Добродомов після певних вагань вирішив стати під прапори «Удару». Перемогла «Батьківщина», яка у Галичині сприймалася головною силою, опозиційною до режиму Януковича, і Михайло Хміль спакував валізи до Києва.
Нинішня ситуація багато у чому нагадує попередню. Так, змінилися бренди, змінилися окремі особистості. Проте головний приз і надалі розігруватиметься між двома кандидатами. З одного боку все той же Добродомов, з іншого – однопартієць Хміля, політик-важковаговик Іван Васюник.
За Васюником стоїть «Народний фронт» – нова партія з впізнаваними обличчями, що стрімко набирає вагу в українському політикумі. Партія, що зберігши досвід та характер колишньої «Батьківщини», вирішила в умовах постмайданної України грати за новими, сучаснішими правилами.
Добродомов ж цього разу вибрав доволі хитромудру тактику. Обравши формальний статус самовисуванця, він заручився підтримкою одразу трьох потужних політичних сил, ставши таким чином неформальним «об’єднаним» кандидатом від трьох партій.
Чий вибір виявиться вдалішим – спрогнозувати наразі складно. З певністю можна сказати одне – успіх кандидатів залежить не лише від їх особистих якостей та виборчої стратегії, а й від діяльності політичних сил, які вирішили підтримати їх.
Дмитро Добродомов – 37 років, генеральний директор ТОВ ТРК «МІСТ ТБ». Самовисуванець
Добродомов відомий львів’янам насамперед як фронтмен телеканалу ZIK. Хоча і його попередня журналістська кар’єра заслуговує на увагу. Як журналіст, він сформувався у газеті «Експрес», де доріс до посади заступника головного редактора. Цього амбітному Дмитрові виявилося замало, і він засновує власний проект – газету «Інформатор», основним спрямуванням якої були журналістські розслідування. А згодом переконує відомого львівського олігарха Петра Димінського створити телевізійний проект ZIK, в якому поєднує роботу продюсера та телеведучого.
Програми Добродомова «Хто тут живе?» та «Народний контроль», поза сумнівом, стали явищем у львівській журналістиці. І хоча агресивний, а подекуди навіть брутальний стиль телеведучого викликав неоднозначну оцінку колег, він явно сподобався глядачеві.
Журналістська агресивність Добродомова, до слова, не завжди обмежувалася рамками телестудії. Значного розголосу набув скандал через його сутичку з депутатом-«свободівцем» Йосифом Ситником у туалеті Львівської обласної ради. Версії сторін про причини конфлікту виявилися діаметрально протилежними. За словами Добродомова, депутат налетів на нього з лайкою, а потім вдарив у обличчя. Своєю чергою, Ситник спочатку заявив, що мав лише словесну перепалку з журналістом, причому той сам напав на нього, а пізніше теж звинуватив супротивника у побоях.
Слід додати, що окремі політичні сили – та ж «Свобода», до прикладу, – частенько звинувачували телеведучого Добродомова у журналістській заангажованості, а то й і у відвертому телекілерстві. Однак до якихось серйозних наслідків (окрім згаданої сутички в туалеті облради) ці звинувачення не призвели.
Опоненти Добродомова також наголошують на його залежності від свого працедавця, стверджуючи, що похід журналіста у Раду є черговим політпроектом Петра Димінського. Так це чи ні, виглядає на те, що ця залежність гнітить Дмитра і своє можливе депутатство він спробує конвертувати в унезалежнення від олігарха з неоднозначною репутацією.
Нинішній похід за депутатським мандатом для Добродомова буде не першим. На парламентських виборах 2012 року, кандидуючи під партійними прапорами УДАРу,він зумів набрати 31.63% голосів виборців. Та все ж програв, поступившись представникові БЮТу Михайлові Хмілю.
Саме партійний бренд Юлії Тимошенко, на думку багатьох аналітиків, відіграв вирішальну роль у перемозі Хміля. Здається, Добродомов зробив правильні висновки з тієї поразки. Хоча формально він йде на вибори самовисуванцем, проте зумів заручитися підтримкою зразу трьох популярних сьогодні партійних брендів.
Зокрема, довгий час Львовом ходили чутки про переговори Дмитра з Олегом Ляшком. Це підтвердив і голова виборчого штабу РПЛ у Львівській області Андрій Мисик, заявивши, що Добродомову пропонували увійти до першої десятки виборчого списку партії. І хоча цього таки не сталося, РПЛ оприлюднила заяву про підтримку Добродомова та відмову конкурувати з ним у 115-му окрузі.
Дещо пізніше з подібними заявами виступили і керівники львівських штабів Блоку Петра Порошенка та партії «Громадянська позиція». Таким чином Дмитро Добродомов отримав непогані козирі на старті. Чи зуміє він правильно скористатися ними, покаже лише перебіг виборчої кампанії.
Іван Васюник – 55 років, державний і громадський діяч, віце-прем’єр України у 2007-2010 роках, голова Львівського товариства у Києві. Безпартійний. Висунутий партією «Народний фронт»
Іван Васюник уже має досвід парламентської роботи (3 роки з 2002 р.), а поза тим – і величезний досвід державного управлінця.
У великій політиці Васюник почав свій шлях на посаді керівника групи радників віце- прем`єра Віктора Пинзеника у 2005 році.
З Пинзеником доля звела його на економічному факультеті Львівського університету, де вони разом викладали. У 90-х обидва разом з Валерієм П’ятаком ініціюють та створюють Львівський інститут менеджменту, Васюник певний час працює його директором.
Про активну наукову та громадську діяльність Васюник не забуває і всі наступні роки, то роблячи паузи в політиці, то поєднуючи ці два види діяльності. У 2000-х він стає директором новоствореного Інституту реформ. Обидві згадані фундації, до речі, були першопрохідцями у своїх сферах.
Проте політика поволі виходить на перший план. З 2000 року – робота радником прем’єр-міністра Віктора Ющенка. З 2002 до 2005 р.р.- працює у парламенті, а після перемоги Ющенка на президентських виборах став першим заступником в Секретаріаті Президента.
У 2007 році Васюник отримує віце-прем’єрську посаду в уряді Юлії Тимошенко. На цьому посту він попрацював до 2010-го, поки на зміну уряду Тимошенко не прийшла команда «проффесіоналів» на чолі з Миколою Азаровим.
В уряді Васюник курував гуманітарну і соціальну політику ( безпосередньо реалізовував політику відновлення історичної пам`яті щодо Голодомору 1932-1933р.р. та відповідав за запровадження незалежного зовнішнього оцінювання),зокрема і підготовку України до проведення Євро-2012. Тим, що футбольне свято завітало до нашого міста, Львів не в останню чергу завдячує саме віце-прем’єру. Втім, робота уряду по підготовці Євро-2012 викликала неоднозначні оцінки. При цьому основна критика лунала з табору наступників команди Тимошенко в урядових кабінетах. Новопризначений віце-прем’єр Борис Колесніков одразу заявив: генпідрядники, підрядники та субпідрядники, що їх обрала попередня влада, зі своїми завданнями не справляються, у терміни не вкладаються.
Як справилася із завданням команда донецьких «проффесіоналів», у рази завищуючи вартість робіт і невтомно «пиляючи» бюджет – питання до компетентних органів. А до звинувачень азаровських урядовців на адресу «папєрєдніків», в тім числі й Івана Васюника, варто ставитись з дуже великою обережністю.
Довгі роки працюючи в столиці, Васюник намагається не втрачати зв’язки зі Львовом. Іван є ініціатором та головою Львівського товариства у Києві, минулого року він став одним з головних організаторів успішно проведених Днів Львова у столиці.
Іван Васюник також є співкоординатором створеного ним же у 2010 році Громадського комітету із вшанування пам’яті жертв Голодомору-геноциду та членом українсько-польського громадського комітету «Примирення між народами». З 2011 року, у 20-ту річницю референдуму за Незалежність України Іван Васюник – Голова Секретаріату ініціативної групи «Першого грудня», створеної відомими інтелектуалами та громадськими діячами у відповідь на звернення Патріарха Філарета, блаженнішого Володимира та Блаженнішого Святослава.
Цікаво, що, наче передчуваючи, з ким доведеться змагатися на виборах, ще за кілька місяців до них у газетній статті, яку можна вважати програмною, кандидат висловив занепокоєння ситуацією в інформаційній галузі України. Найбільшими загрозами для української державності у цій сфері він вважає «непрозору фінансову підтримку» медіа та «призначення на ключові посади в медіа представників іноземних спецслужб».
«Наші супротивники володіють і майстерно користуються телебаченням і радіо та розглядають його, як інструмент війни», – резюмував Васюник. Сподіваємося, він не мав на увазі суперника на виборах.
Зеновій Бермес – 65 років, президент Асоціації роботодавців Львівської області. Висунутий ВО «Батьківщина»
Цей кандидат добре відомий у підприємницьких та владних колах Львова, однак значно менше – серед пересічних виборців. Хоча регалій йому не бракує. З 1997 року Бермес є президентом Асоціації роботодавців торгівлі та громадського харчування Львівської області, у 2011 обраний головою Громадської ради при Львівській облдержадміністрації. Більше 10 років був уповноваженим з питань захисту прав підприємців по Львівській області.
Бермес – економіст за освітою, що не на словах знає реальний бізнес, має відношення до роботи над кількома законопроектами, прийнятими Верховною Радою, зараз працює над проблематикою реформування податкового законодавства України.
Його можна зустріти на різноманітних політико-бізнесових тусовках, де він часто виступає в ролі модератора чи головного експерта. Його радо кличуть на зустрічі з різноманітними міжнародними гостями – він завжди знає, що сказати, легко оперує фактами і цифрами, вміє знайти спільну мову з багатьми людьми, в тому числі і з опонентами. Словом, Бермес – незамінний кваліфікований і працьовитий фахівець-консультант.
При цьому Зеновій Бермес традиційно віддалений від офісів, де крутяться великі гроші і приймаються по-справжньому важливі рішення. Тому виглядає на те, що всіх його чеснот, які безумовно здалися б для продуктивної парламентської діяльності, навряд чи вистачить для перемоги.
ЦВК також зареєструвала по цьому округу наступних кандидатів:
Юрій Вуй – 34 роки, директор, ТзОВ “ЮМ Логістика Медіа Груп”. Самовисуванець.
Данило Дерега – 35 років, фізична особа – підприємець, Висунутий партією «Воля».
Євген Перепічка – 83 роки, пенсіонер. Самовисуванець.
Володимир Ропяк – 52 роки, сімейний лікар, комунальна перша міська поліклініка міста Львова.
Андрій Сорокін – 43 роки, військовослужбовець. Висунутий партією “Заступ”.
Павло Філіпов – 33 роки, генеральний директор ТОВ «Західний будівельний холдинг». Самовисуванець.
Фото: Львівський портал
Петро ЗЕНИК, Львівський портал