Іноді складається враження, що без цих людей українська армія не була б армією, а Україна давно втратила б останні ознаки незалежності. Поки уряд шукає, врізає та перерозподіляє кошти для війська, вони невтомно працюють у тилу і забезпечують необхідним передову. Мова йде про волонтерів.
Ці відчайдухи краще від Міноборони розуміють, що солдат має бути «ситим, спорядженим, захищеним і озброєним». На війні одного патріотизму замало, хоча і він здатен творити дива… Про дивовижну і безкорисливу працю у тилу, неординарні пожертви львів’ян та потреби військових Львівському порталу розповів один із засновників Громадської ініціативи «Допоможи фронту» Богдан Дідич.
– Пане Богдане, як ви дізнаєтеся, чого саме потребують солдати на передовій?
– Мій колега Сергій Глотов, який, до речі, є луганчанином, постійно контактує з солдатами в зоні АТО. Маємо прямий контакт з військовими частинами, які тримають оборону в Луганському аеропорту, також є контакт з прикордонними частинами в Луганській і Донецькій областях. Від них ми отримуємо інформацію про потреби, систематизуємо її, збираємо необхідні речі і відправляємо.
– І чого військовим зараз бракує найбільше?
– Вони продовжують говорити про засоби захисту. З харчами там більш-менш стабілізувалося… Зараз йде цільовий збір медикаментів, основний акцент все ще на форму, одяг і взуття. Також просять оптичні прилади – біноклі, дальноміри, прилади нічного бачення, снайперські приціли. Усе, що можемо купити, ми купуємо і віддаємо або в частини, які зараз формуються, або в ті, що вже служать в зоні АТО.
Люди часто сумніваються, що їхні пожертви потрапляють до простих солдатів. У ЗМІ постійно з`являється інформація про те, що військові незабезпечені. Ви особисто впевнені, що ваші посилки потрапляють на фронт?
Ми впевнені, бо у нас є можливість це перевіряти. Ми не веземо фурами, машинами, нічого не розвантажуємо в штабах. У нас є волонтери в зоні АТО, вони отримують від нас посилки через кур’єрську службу, а потім самостійно відвозять або в частини, або відправляють за допомогою літака, який скидає солдатам вантаж. На тих коробках є картки, на яких вказано, що це посилки для конкретної людини, яка є, скажімо, в аеропорту. Тобто маємо повний ланцюжок волонтерів від Львова до фактичного місця роздачі посилок солдатам.
– Тобто ви впевнені на 100%, що ваша схема працює, а посилки ніхто на довгому шляху не привласнює?
– Ну, звичайно, трапляються і форс-мажори. У нас була ситуація, коли один термоприлад згорів в БТР, який їхав у 80-ку. Від такого не застрахуєшся. Але волонтери наші працюють, ми їм довіряємо. Окрім того, маємо зворотню інформацію, фото- та відеопідтвердження, що посилки солдати таки отримали.
– Як тоді можна пояснити заяви родичів солдатів, що їхні діти змушені воювати голодні і босі?
– Можливо, така ситуація виникає, коли солдати потрапляють в оточення. Вони, зрозуміло, жодних посилок там не бачать. Наприклад, говорили з 24-ю бригадою, яка була під Зеленопіллям. Вони казали, що, дійсно, коли були в оточенні, харчів у них не було. Зате, коли вийшли, то побачили великі намети з горою посилок, в тому числі з приватними. Така ж ситуація в Луганському аеропорту. Коли відбувається доставка, то їм скидають великий контейнер… Є, звичайно, випадки, коли солдати ті посилки розтягують, якщо ніхто процес не проконтролював. Але здебільшого ті, хто їх отримує, потім їх розподіляють між військовими.
– А що ви можете порадити людям, які мають велике бажання допомогти, але все ж мають сумніви, що їхні кошти потраплять туди, куди треба?
– Я кажу просто. Не вірите – не давайте. Щоб потім не шкодувати. Маєте бажання допомогти? Ми скажемо куди відправити. Купіть коробку, підіть на «Нову пошту» і відправте пакунок в населений пункт, де є ваш солдат. Це просто. Якщо не довіряєте волонтерам, зробіть це самі!
Щодо нас, то у нас є сторінка на фейсбуці «Допоможи фронту». Там ми виставляємо всі звіти, фотографії, оповіді, думки людей, які отримали продукти. Звідти можна почерпнути інформацію і мати уявлення про нашу організацію. А гарантувати на 100%, що посилка дійде, я не можу, бо гарантувати сьогодні не може ніхто. А той, хто скаже, що він, без сумніву, довезе посилку кудись, він брехун. Тому що під час транспортування він може просто потрапити на міну і це все вибухне…
– Це навіть може бути першою ознакою того, що вас дурять?
– Абсолютно. Якщо людина каже про стовідсоткову доставку, тоді я перестаю з нею спілкуватися. Тому що зараз це неможливо.
– А вам відомі факти шахрайства з пожертвами?
– Ні. Я не стикався з таким особисто. Чув лише про випадки дрібного шахрайства у маршрутках, коли жінка збирала гроші начебто для наших десантників, але при цьому не знала, що це 80-та, а не 85-та бригада. Це була аферистка. Дійсно, зараз з`являється багато брехунів, які «підмазуються» під волонтерів. Треба перевіряти.
– Що саме ви збираєте? Продукти, гроші…
– Ми збираємо все. Гроші, взуття, білизну, сангігієну. Було у нас замовлення від військових на специфічний енергетичний харч – курагу, горішки. Продукти, невеликі за об’ємами, але поживні. Вони потрібні тим, хто йде на завдання на дальні дистанції. За гроші купуємо або оптичну техніку, або форму. Але фактично беремо усе.
– Є якісь речі, які не варто передавати на фронт або щось, що ви не приймаєте?
– Часто приносять харчі, які нам зовсім не підходять. Для прикладу, ковбаса, яка швидко зіпсується, чи пачка сосисок, яку точно не відправиш у зону АТО. Тому такі продукти віддаємо або біженцям, або у військовий госпіталь на вул.Чехова, 26, яким ми теж частково опікуємося. Але все одно люди несуть і відмовити ти не маєш права, бо людина хоче вкласти якусь частинку в загальну справу.
Був у нас цікавий випадок. Одного разу якийсь чоловік приніс нам новеньку гітару, щоб ми передали її солдатам в зону АТО. Це настільки був зворушливий вчинок, що ми спочатку і не знали, куди саме її відправити. Просто так, невідомо куди – було б гріхом. Вона у нас пролежала близько тижня, поки не знайшла господаря. Ми дізналися, що таки є хлопці, яким вона потрібна. А вони у свою чергу давно хотіли гітару, але не наважувалися попросити, бо на війні про такі речі наче не пасує говорити.
– А хто здебільшого жертвує на армію? Жінки, чоловіки, бідні чи багаті…
– Люди дуже різного віку, різного класу і з різними статками. Це можуть бути навіть люди соціально незахищені, інваліди, пенсіонери. Є люди, які дають великі суми грошей, але їх, правда, небагато. Часто люди приносять дивовижні речі і впевнені, що вони просто незамінні на війні.
– Наприклад?
– Наприклад, одна жінка принесла нам ангелика ручної роботи і просто попросила передати кудись на фронт без конкретного адресата. Ми взяли. Поклали в посилку, яку везли до снайперів. Розповіли, що маємо такий оберіг – може хтось захоче. Один солдат захотів, одразу одягнув і сказав, що це найкращий бронежилет. Так сталося, що в того чоловіка в той самий день у сина був день народження. І він в такий важливий для себе час отримав такий емоційний подарунок.
– Волонтерська робота для фронту, мабуть, забирає багато часу. Чому ви цим займаєтесь?
– Я просто не бачу інших варіантів. Я для себе визначив, що один день волонтерської роботи може врятувати одне життя. Це дуже гарна мотивація. І у випадку з моїм знайомим – доведений факт. Він пожертвував свій бронежилет солдатам в АТО. Бронік поїхав до прикордонників. За деякий час нам подзвонили і розповіли, що той бронежилет врятував життя. З`ясувалося, що мій знайомий залишив в одній з кишень свою візитку. Коли військові витягували з бронежилета пластину, знайшли телефон і передзвонили власнику. Через два дні він загітував інших своїх друзів, і так у нас з`явилося ще чотири бронежилети. А потім вони ще скинулися до спілки на тепловізори… Ось так цей процес і виглядає. Люди ліпляться один до одного, як снігова куля…
Довідка
Громадська ініціатива «Допоможи фронту» виникла у Львові на початку травня. На сьогодні налічує близько ста волонтерів.
Збір речей на фронт волонтери здійснюють у трьох основних пунктах – на «Нижньому Шуварі» з понеділка по суботу з 10 до 16 години, біля пам’ятника Королю Данилу у вівторок, четвер, суботу з 17 до 19 години і в супермаркеті «Рукавичка» на вулиці Луганській, 6 щоп’ятниці та щосуботи з 10 до 18 години.
Окрім того, збір відбувається в Самборі, Жидачеві та в Пустомитах. Незабаром до процесу долучаться волонтери у Жовкві.
Фото: ГІ «Допоможи фронту»
Галина ЖАГАЛЯК, Львівський портал