Нещодавні події довкола історичних пам’яток у центрі Львова вкотре показали, який насправді клубок проблем криється за словами охорона історичної спадщини і як за допомогою найблагіших намірів руйнується справжнє обличчя центру Львова.
Коли драма стає фарсом
Чинне законодавство насичене масою заборон щодо робіт в історичних будівлях, особливо, якщо це щось подібне до львівського центру, внесеного в реєстр пам’ятокісторії ЮНЕСКО. Однак бажання бізнесменів мати заклади громадського харчування саме в цій частині міста змушує їх шукати та знаходити дірки в мурі закону. І як видно, ці дірки регулярно знаходять – в історичних будівлях з не менш регулярними скандалами з’являються чергові майстерні, копальні, пивоварні і т.д.
Свіжий приклад – історія з будинком на площі Ринок, 16, де виникла «сусідська» війна. Жителі цього будинку твердять, що їх сусіди зі Староєврейської, 9 влаштували підкоп до їхнього підвалу і захопили його частину. Понад те, ці сусіди загарбали й двір поміж будинками і тепер там влаштовують пивний ресторан.
Роздмухав цей протест екс-депутат Львівської обласної ради та дорожній бізнесмен Володимир Креховецький, який у всіх можливих гріхах звинуватив ресторатора і готельєра Григорія Козловського. Мовляв той «під покровом нічної темряви» вдерся до підвалу, який належить людям і там хоче влаштувати частину свого нового закладу. Понад те, люди Козловського побили Креховецького, коли той почав протестувати.
Очільник міського управління охорони історичного середовища Лілія Онищенко заявила, що в кам’яниці на площі Ринок, 16 пошкодили контрфорс і якщо цю проблему не виправити, то може зруйнуватися фасад будівлі, що є пам’яткою національного значення. Також вона наголосила, що не знає про якісь документи, які б дозволяли проведення робіт в цьому місці. Хоча представники міліції заявили, що люди Козловського таки показували їм дозволи.
За кілька днів ситуація із драми перетворилася на фарс, коли Григорій Козловський оприлюднив свою версію подій.
За його словами виходить, що свого часу В.Креховецький купив в будинку на площі Ринок кілька квартир і планував купити ще кілька. Відтак запропонував Козловському влаштувати пасаж між цією будівлею та будинком на Староєврейській, який викупив Козловський. Однак до цього не дійшло через проблеми з бізнесом у Креховецького.
Як твердить Козловський, він не мав жодних планів щодо підвалу на площі Ринок,16, а просто навів там порядок, бо це був «гадючник». І його робітники нічого не пошкодили в цій будівлі, а це зробив Креховецький разом з якимись людьми – мало того, що вони зруйнували стіну, то ще й вдерлися до підвалу на Староєврейській і викрали звідти будматеріалів на велику суму.
“Я забрав запах з цього будинку, бо він і мені заважав. Я тільки вивіз сміття та поміняв частину водогону і каналізації, бо підмивало фундамент” – наголосив він і додав, що ця частина підвалів не є закріплена за кимось з жителів і перебуває у комунальній власності.
Підприємець наголосив, що не мав жодних планів щодо цього приміщення, однак після ескапади Креховецького піде на принцип і подасть документи на те, щоби взяти його в оренду.
“Він хотів украсти ці підвали, але я йому не дам. Він там не отримає ні міліметра площі. Раніше у мене не було жодного інтересу до цих приміщень, але тепер вони мені принципово потрібні. Сьогодні ми вирішили звертатися до управління комунального майна, щоби взяти ці підвали” – наголосив Г.Козловський.
Що ж стосується іншої проблеми – пивоварні у дворі Староєврейської, 9, то Козловський показав журналістам дозволи на проведення там робіт і заявив, що споруда в дворику зведена на законній підставі, бо це власність ОСББ. Однак представники влади не погоджуються з цим – Галицька районна адміністрація звернулася до суду з вимогою демонтажу павільйону в дворику, бо вважає, що забудовник підміняє поняття – двір було передано для обслуговування будинку, а пивоварня вже є комерційним об’єктом, відтак порушено чинні правила.
Козловський каже, що суди його не турбують, бо Галицька районна адміністрація неодноразово з ним судилася і він завжди перемагав. Натомість його турбує позиція пані Онищенко та міської влади загалом щодо місцевих бізнесменів. Як заявив Г.Козловський, Л.Онищенко не можна на кілометр підпускати до того, чим вона зараз займається, бо вона лобіює інтереси лише однієї структури. Щоправда, не назвав якої саме.
Саме тому бізнесмен відкрито заявив, що не варто звертатися до місцевої влади, а одразу йти до Києва, бо там «рагулів немає».
“Люди, туди не ходіть! У вас є два варіанти — або нічого не отримати, або бігати до міського голови, поклони бити п`ять років і знову ж таки не отримати результату. Їдьте у Київ, бо в цьому місті вам ніхто не допоможе! Ви як інвестори тут нікому не потрібні і я в тому числі” – наголосив Г.Козловський.
Та попри весь фарсовий тон цієї історії є одна прикра річ – випадок Козловського може стати хрестоматійним для всіх тих, хто захоче облаштувати бізнес в центрі Львова – викуповуємо всі квартири у будинку, робимо ОСББ і тоді маємо вільні руки на те, щоби зробити все, що заманеться. Чи майже все, але й цього достатньо, щоби внести свою лепту у нищення автентичного Львова.
Duralex…
Вкупі з іншим скандалом, що розгорівся майже водночас – щодо так званого декору на будинку по вулиці Сербській, облаштованого холдингом «!Фест», ситуація з площею Ринок вкотре показала, наскільки невиваженою та заплутаною, а відтак і неефективною, є система владних комунікацій та повноважень у такій тонкій справі як захист архітектурних пам’яток.
Фактично зараз структури міського рівня на кшталт управління пані Онищенко є безпорадними. Бо у місті, де зосереджено значну частину загальноукраїнської архітектурної спадщини країни, це управління позбавлене будь-яких повноважень для того, щоби перешкоджати поліпшувачам та модернізаторам. Так вирішила наша доблесна київська влада після приходу донецьких. Тепер це належить до компетенції управління охорони історичної спадщини ЛОДА та відповідного департаменту міністерства культури. Саме там видають дозволи на проведення робіт у пам’ятках архітектури, навіть не ставлячи до відома місцеві структури, що призводить до регулярних сутичок, як це було на площі Ринок,10 чи площі Ринок, 16 чи у музеї «Арсенал».
Л.Онищенко вже неодноразово нарікала на те, що департамент Вінграновського видає дозволи, не надто вникаючи в суть, а що гірше – потім ще й не надто контролює ситуацію, попри те, що управління охорони історичного середовища регулярно повідомляє про порушення.
Врешті, виявилося, що представників державної влади в особі Валерія Потюка так само можна ігнорувати, як це було після встановлення «декору» на Сербській, а зупинити будь-які будівельні роботи не може ні Онищенко, ні Потюк, ні міліція, а тільки Архбудконтроль, який у цій ситуації зайняв чітку позицію страуса – голову в пісок і роблять вигляд, ніби нічого не сталося. А поки чиновники кивають один на одного та розбираються з повноваженнями, бізнесмени успішно втілюють свої плани і тоді традиційно чомусь йдеться не про демонтаж і штрафи, а про узаконення. До прикладу, декори на Сербській стануть предметом розгляду адмінкомісії при Галицькій РДА. Однак якщо власники «!Фесту» принесуть дозволи з Києва, то комісія нічого не зможе вдіяти – це визнала пані Онищенко, яка традиційно не має жодних документів з цього приводу.
Врешті, представники компанії могли б і самі показати ці документи, хоча сумнівно, що це якось би могло стримати хвилю невдоволення, що здійнялася після появи на фасаді історичної будівлі того, що в народі вже охрестили «баняками». Бо в цьому випадку йдеться не так про дозволи – у нашій країні можна отримати дуже багато дозволів, якщо постаратися – а про розуміння того, що паплюжити історичну будівлю не можна бодай через те, щоби вона перейшла до рук нащадків у своєму автентичному вигляді. І заяви керівників фірми, що ця будівля могла би пропасти, якби не вони, також не надто щось рятують – якщо ви такі сумлінні, то зробіть так, як належиться людям, що реально дбають про Львів та його справжнє обличчя, а не створюйте черговий атракціон для туристів.
Хоча сумнівно, щоби когось хвилювала моральність, коли йдеться про грубі гроші. Прикладів цьому – вагон з причепом у тому ж таки центрі Львова.
З іншого боку, статистика, яку представив начальник міліції Львова Сергій Зюбаненко, показує, що за нищення історичних пам’яток у Львові було відкрито півтора десятка кримінальних проваджень і більшість з них – за сигналами громадських організацій, а не органів влади. Натомість ще не забулися скандали з контролюючими органами – минулого року на хабарі затримали тодішнього начальника управління охорони історичної спадщини ЛОДА, а не так давно на такому вчинку затримали й заступника начальника Архбудконтролю області. Саме тому можна робити висновок, що коли дуже треба, то бабло переможе не тільки зло, але й добро.
Фото – Львівський портал
Тарас БАЗЮК, «Львівський портал»