З настанням сезону проведення грандіозних ремонтних робіт на дорогах Львова, для археологів на перший погляд відкрились гарні можливості, аби дослідити архіважливі для історії міста моменти. Але з іншого боку, виявляється, всі археологічні роботи у Львові відбуваються лише після баталій з міською владою. Чому місто стоїть на заваді проведення важливих розкопок, не йде на співпрацю з археологами і що ще заважає створенню археологічної карти Львова? Про це кореспондент «Львівського порталу» порозмовляє із директором Науково-дослідного центру «Рятівна археологічна служба» Інституту археології НАН України Олегом ОСАУЛЬЧУКОМ.
– Як труднощі виникають у Науково-дослідного центру під час проведення археологічних досліджень у Львові? З якими проблемами в першу чергу ви стикаєтесь?
– Якщо проаналізувати, то найбільшою проблемою, яка є у нашій роботі, то це відсутність діалогу із владою. Днями цей діалог ніби розпочався, але чи переросте він у конструктивну частину і чи матиме якість результати – невідомо. Але сподіваємося.
Проблема полягає в тому, що міська влада абсолютно ігнорує необхідність проведення пам’ятко-охоронних робіт на своїх об’єктах під час капітальних ремонтів вулиць, відведення земельних ділянок тощо. Функції пам’яткоохоронців ніби-то виконує управління охорони історичного середовища, але воно виконує їх більш ніж формально. Чиновники управління дають різні погодження, висновки, приписи, дописи, акти складають, але за їхніми діями не стоїть реальне наповнення пам’ятко-охоронної роботи. Тобто у них все формально: розглянули, погодили, виписали застереження, але хто бачив ті застереження, хто знає які вони? Ніхто не знає.
Для прикладу, коли ТзОВ «Передзвін» копало біля Галицького базару велику траншею глибиною у 7 метрів для проведення каналізації, то археологів навіть не поставили до відома. Хоча, за словами Лілії Онищенко (начальника управління охорони історичного середовища – ред.), їхнє управління дало припис щодо забезпечення археологічного нагляду за цими роботами.
Іншими словами чиновники управління охорони історичного середовища не слідкують, не переживають, не інформують нікого про те, що вони зробили, кому які приписи дали. Хоча нормативна база для проведення археологічних робіт у Львові досить порядна, але виконання – ніяке. Тобто йде повне ігнорування міськими чиновниками факту, що у місті потрібно проводити археологічні роботи.
– Власне, чим пояснюється така поведінка влади і чому чиновники не хочуть з вами співпрацювати?
– Правду кажучи, у нас співпраці з містом немає уже років 4-5. За п’ять років на археологічні обстеження у Львові потрапило лише 28 земельних ділянок і об’єктів. А це лише десята частина відсотка з того, що проводилось у місті.
Усі археологічні роботи у Львові нами робляться після попередньої баталії з міськими чиновниками. Це нагадує мені артпідготовку на фронті перед наступом. А мало би бути навпаки: про плановані роботи ми мали би бути попередженні завчасно. Адже в проекті мала би бути розроблена заздалегідь вся пам’ятко-охоронна частина з рекомендаціями та з розрахунком вартості тих робіт.
Чому вони (чиновники – ред.) так себе ведуть – я не можу зрозуміти. І пані Онищенко, і управління капітального будівництва підпорядковуються керівництву міської ради, відповідно, «що верхівка скаже, те і гвинтики мають зробити».
До прикладу, неодноразово було виявлено такі факти як вибірка землі з пивниць довкола площі Ринок. І на всі звернення до робітників чи власників тих пивниць щодо того, чи мають вони погодження органів охорони архітектурної спадщини, переважно ми отримували ствердну відповідь: «Так, управління охорони історичного середовища нам погодило ті і ті реставраційні роботи, чи проекти».
Ще одним недавнім прикладом є капітальний ремонт вул. Лесі України, під час якого було розчищено рештки першої лінії оборони Високого муру з вежам. На нарадах виявилось, що проект реконструкції має усі погодження від управлінні охорони історичного середовища.
– Відомо, що місто вам заборгувало чималу суму грошей за проведені роботи. Про яку суму йде мова і за який період?
– Управління капітального будівництва Львівської міської ради заборгувало нам близько 200 тис грн. за проведені роботи у 2010-2011 роках.
– Яким чином ви збираєтесь «вибивати» ці гроші?
– У нас не було іншого виходу як подавати на управління в суд. У травні цього року я подав позов до Львівського обласного господарського суду щодо повернення нам заборгованих коштів. Суд першої інстанції прийняв рішення на нашу користь. Однак УКБ подав апеляцію, відповідно ще буде апеляційне слухання. Чиновники з УКБ написали в апеляційному позові, що вони не могли виплати нам цих коштів, бо їх не було передбачено. Відповідно у судді виникло питання, для чого було укладати договори, якщо не було передбачено цих коштів.
Вони (чиновники з УКБ – ред.) спеціально відтягують цей процес, бо реально не мають коштів, сидять без зарплати. І вони розуміють, що кошти заплачені археологам – це автоматично недоотримані кошти в них.
– Але попри існуючу заборгованість, РАС продовжує здійснювати археологічні дослідження на території Львова. Ви досягли якихось домовленостей з містом?
– Усі ці дослідження даються нам «малою і великою кров’ю». До прикладу, зараз проводиться капітальний ремонт вулиць Городоцької, Хмельницького і Коперника. Проекти розроблялися містом у 2010-2011 роках і та сама ситуація – пам’ятко-охоронні роботи не були передбачені ні в проектній, ні в кошторисній частинах. Коли я сконтактувався з директором ЛКП «Львівавтодор» щодо укладення договору, то він мені відповів, що у них ці кошти не передбачені, що є погоджена певна кредитна сума з ЄБРР. Тобто, під час проектування реконструкцій цих цих вулиць не було взято до уваги, що це історична частина міста, що є певні нормативні документи тощо… Але зараз ми все-таки уклали договірні стосунки.
Я би хотів зауважити, що це не є нормальною роботою. Насправді все робиться дуже просто і чітко: перед плануванням певних робіт на наступний рік, усі управління (капітального будівництва, інженерного господарства тощо) звертаються до археологів, щоби вони переглянули перелік майбутніх об’єктів та надали зауваження по яких об’єктах вартує робити щось з огляду на потреби археології, а по яких ні. І тоді в технічних завданнях по кожному об’єкту пишеться, що під час проектування необхідно виконати археологічні роботи в необхідному обсязі, а результати археологічних досліджень врахувати в проектних рішеннях. Тоді їхня вартість закладається в вартість будівництва, прописуються кошти в рядочку на археологію. І при погодженні вже готових проектів органи охорони культурної спадщини мають проконтролюватися, чи проект було розроблено згідно технічного завдання і чинного пам’яткоохороного законодавства, чи ні.
– Окрім непорозумінь і баталій із містом, у вас, археологів, виникають проблеми також і з власниками об’єктів, де проводяться археологічні дослідження. Чи часто ви стикаєтесь з цим?
– Так, у нас часто виникають проблеми із власниками ділянок, де розташовані археологічні об’єкти. Конфліктні ситуації часто виникають, бо ніхто не хоче проплачувати їхнє дослідження. Адже археологічні розкопки коштовний вид досліджень і їхня собівартість дуже велика. Розкопки одного квадратного метра в центральній частині міста з насиченим культурним шаром до глибини трьох метрів коштують близько 2 тис грн., але ця ціна може коливатись від наявності решток архітектурно-археологічних об’єктів тощо.
Власники таких об’єктів повинні розуміти, що в історичній частині Львова всі об’єкти, на яких мають вестися земляні роботи, мають супроводжуватись археологічним наглядом, чи розкопками. Оскільки ніхто не може передбачити, що можна виявити під час цих робіт. У той же час наші пам’яткоохоронці виступають захисниками не об’єктів культурної спадщини, а захисниками інтересів інвесторів, турбуються за збереження їхніх коштів
До прикладу, у нас виникає багато запитань щодо погоджень органами охорони культурної спадщини усіх рівнів будівництва флігеля в проході між площею Ринок і вул Староєврейською, або готелю на вул Федорова – територію було продано інвестору без зазначення, що вони мали би зробити зі сторони археології. У Палаці Любомирських – «фестівці», попри мої численні виступи, все вичистили, як я називаю зробили «аборт в міській археології», адже там був давній культурний шар.
– Ви зазначили, що за останні п’ять років на археологічні обстеження у Львові потрапило лише 28 земельних ділянок і об’єктів. А станом на сьогодні, які археологічні роботи ви проводите?
– Так, 28 земельних ділянок це дуже мало і як я зазначав, це всього-на-всього 0,1 відсотка з того, що загалом проводилось у місті. На сьогодні ми маємо вісім об’єктів, на яких працюємо: проводимо археологічні дослідження на площі Міцкевича,9, вулиці Б.Хмельницького,27а, здійснюємо археологічний нагляд на вул Куліша – Під Дубом, також здійснюємо нагляд на проспекті Шевченка та за роботами на трьох вулицях: Б.Хмельницького, Коперника, Замарстинівській, проводимо шурфування на об’єктах «Підземного Львова». За обсягами робіт та активністю це можна порівняти з 2006 роком, коли у Львові велися роботи з підготовки до 750-ліття Львова.
– А які ще ділянки у Львові є цікавими та перспективними з точки зору археології?
– У центральній частині міста, в зоні ЮНЕСКО, до прикладу є кілька незабудованих територій, які можна дослідити: зацерковний кварталбіля Домініканського собору, ще незабудований квартал між Краківською та Вірменською, кілька ділянок між будинками на вулиці Лесі Українки, територія «Вернісажу», площа Міцкевича,9, вул Руська-Федорова, площа Арсенальна (Трьох синагог). Це зрештою всі ділянки, які є до археологічних досліджень в перспективі.
Що стосується ділянок, що знаходяться поза центром і де планується будівництво, то я вважаю, що там бажано проводити хоча б археологічний нагляд з мінімальним шурфуванням та зачисткою. Бо територія сучасного Львова не є обстежена, не досліджена. Ми всі розуміємо, що Львів не виник одномоментно, як міський центр. На території сучасного міста існувало в різні часи дуже багато давніх поселень. Вони існували на Сихові, у Рясному, на Левандівці, але ці території не обстежені, тому важко сказати скільки цих поселень було у різні періоди. Але очевидний факт, що місто не могло існувати без прилеглих поселень. Топографія цієї території дуже сприятлива для їх розташування. До прикладу, лише в ХХ-му ст. місто поглинуло села Голоско, Збоїща, Замарстинів, Клепарів, Кульпарків, Сихів. Тобто існували поселення, які місто поглинуло, так само і в середньовіччі – місто розширювалось і поглинало якісь території. Але для того, аби вияснити на скількох і на яких давніх поселеннях розміщено сучасне місто – потрібно регулярно проводити археологічні роботи по всій території Львова.
За останні два десятиліття ми вже давно би склали археологічну карту Львова якби не існуючий підхід до необхідності виконання цих досліджень.
Фото – Львівський портал
Світлана РАДІШЕВСЬКА, «Львівський портал»