За два роки свого президентства Віктор Янукович довів, що не здаватиме інтереси України Росії, – переконує народний депутат України, голова Львівської обласної організації Партії регіонів Петро Писарчук.
Про підбір кадрів на Львівщині, проблеми українців та «старшого брата» Євросоюзу – «Львівський портал» запитав у народного депутата.
Петре Івановичу, минає два роки з того часу, як пост Президента України обійняв Віктор Янукович. За цей час обіцяне «покращення життя» відчули хіба члени Партії регіонів.
Якщо Ви говорите, що життя покращилось тільки в членів Партії регіонів, то, я хочу сказати, що на Львівщині я не знаю таких членів Партії регіонів, а їх є більше 15 тисяч, які би за рахунок влади сьогодні покращили своє матеріальне становище. Знаю, що було двоє таких, які хотіли це зробити за рахунок хабарів, але вони обоє сьогодні «сидять на баланді». Тому так огульно критикувати і вішати ярлики на членів Партії регіонів, які намагаються жити чесно – то це трохи несправедливо.
Сьогодні знову на перший план виносять Межигір’я. А судді хто? Не було при владі у Львові Партії регіонів, коли ,рюховецькі ліси розікрали і набудували там не одне «межигір’я»… То давайте з ними спочатку розберемося. Сьогодні люди, які керували чи збройними силами, чи податковими адміністраціями, чи митницями, але ніколи не займалися бізнесом, живуть у величезних особняках, утримують партійні структури, світяться по телебаченню і радіо. Усе це коштує дуже великих грошей. Нехай покажуть дійсно безкорисну і жертовну працю, але не на словах і не тикаючи на інших, а починаючи з себе. Невже люди не пам’ятають урядування попередньої влади?
Я можу відповідати тільки за себе. Будучи депутатом ось уже 10 років, я не вкрав нічого, ніколи не працював з бюджетними коштами і не лакомився на них. Не працював на митницях, не пхався в податкову, не займався відшкодуванням ПДВ. За себе я відповідаю.
А як щодо простих людей? Їм врізали пільги і підвищили комунальні платежі. Пенсії, зарплати – залишаються мізерними…
Не уряд, не Янукович визначають зарплату, а економіка. А ми 20 років поспіль порушуємо елементарні правила економіки. Тому що зарплата росте тоді, коли росте продуктивність праці, коли зростає навантаження на одне робоче місце. Якщо ми хочемо, щоб все залишилося як є, щоб нікого не скорочували, щоб була маса людей, які нічого не виробляють, а лише чекають зростання зарплати, то в нас добра ніколи не буде.
Щоб отримувати більшу зарплату, і ці гроші не обезцінювались і за них щось можна було купити, треба, щоб працювала економіка. Треба щоб ми перестали працювати на розвиток інших держав.
Чому ж тоді та ж Партія регіонів, то й же Віктор Янукович не змінюють такої ситуації? Ви ж при владі.
Для цього економіці в першу чергу потрібна стабільна банківська система. Ви пам’ятаєте, з якою розбалансованою банківською системою прийняв Україну президент Янукович: черги перед дверима банків, вкладникам не повертали заощаджень, фінансова система була зруйнована вщент.
Минуло уже два роки, а відновити кредитування важко. Сьогодні багато людей могли би щось робити, але банки не видають кредити. Хіба це можна змінити розчерком пера? Довіру важко напрацювати і дуже легко втратити.
Водночас потрясінь уже немає, гривня стабільна. За ці два роки, слава Богу, ситуація трохи вирівнялась.
Що ж стосується соціальних пільг, то хочу сказати, що вже цього року в Жовківському районі чорнобилець Петро Дзюнька, який роками при різних владах безуспішно домагався свого права на отримання житла, нарешті отримав квартиру.
Наприкінці минулого року на Львівщині пошанували матерів-героїнь, при чому пошанували не просто на словах, а конкретною адресною винагородою. Я знаю, що 2011 року в Україні вперше за роки незалежності народилося на 20 тисяч немовлят більше, аніж померло людей. А матерям цих дітей виплатили суттєво підвищену допомогу при народженні дитини. Це позитивна тенденція.
Сьогодні областю і районами Львівщини керують далеко не представники Партії регіонів. При чому йдеться не лише про ради, але й про виконавчі органи. Успіхи вони приписують собі, а всі негаразди списують на «партію влади», тобто на Вас?
Якщо Ви натякаєте на те, що мене не призначили головою Львівської облдержадміністрації, то можу тільки подякувати Президентові, що мене ця ноша оминула. Хоча людям здається, що мною керувала жадоба зайняти якісь владні пости.
Я вже не раз це говорив і можу повторити, що я дав своїй сім’ї певний рівень достатку без влади. Я ніколи не мотивував своїх поступків прагненням зайняти якусь посаду. Тому що влада – це важкий тягар.
Сьогодні той, хто працює, той знає, як непросто підібрати ефективних менеджерів, знайти кваліфікованих робітників. Тому що тих, які вміють робити все – багато, а тих, що вміють робити щось одне, але добре – практично немає.
Підбір кадрів за принципом «свій-чужий» зруйнував систему підбору кадрів. Не тільки політика є визначальною в призначенні тої чи іншої людини на посаду, а її освітні, моральні якості, кваліфікація, кругозір, талант вести за собою інших.
Згадайте, як лякали галичан Віктором Януковичем. А сьогодні мені взагалі важко зрозуміти, чого галичанам так боятися Партії регіонів, яка сьогодні на Львівщині є фактично в опозиції. Містом керує і розробляє транспортні схеми обраний львів’янами мер і міська рада, де більшість складає ВО «Свобода». 90% чиновників залишились на своїх посадах, хоч переважна більшість з них підтримувала на виборах не Януковича. Ті ж брати Дубневичі, які координували виборчу кампанію Юлії Володимирівни Тимошенко, знову у фаворі. Президент, за якого галичани голосували далеко не фанатично, почув їх і залишив управляти регіоном еліту, котра підтримувала його опонента.
Газета «Експрес» звинувачує Вас в утисках свободи слова, таємних домовленостях про знищення газети…
До певного часу з львівської преси, окрім газети «Експрес», я більше нічого не читав, хіба ще «Високий замок». Останній рік, прочитавши ряд заміток, реплік про мене, Партію регіонів, розуміючи наскільки це неправдиво і спотворено подається, у мене пропала довіра до цієї газети. Бо якщо про нас так пишуть, значить і про інших не зовсім правдиво подається інформація.
Я завжди шанував журналістів цього видання, треба віддати належне, деякі їхні публікації дійсно заставляють задуматися і коригувати свої поступки, якщо матеріали є критичними. Але, як на мене, колектив газети став заручником роботодавця і за сумісництвом головного редактора видання. Всі ці крики про утиски влади є пустопорожніми, враховуючи, що найбільшу мережу розповсюдження преси контролює власник «Експресу». Він розуміє, що від міської ради, де більшість складає «Свобода», залежить, яку орендну плату він сплачуватиме за землю і чи продовжать йому договори оренди, а тому в догоду їм щоразу принижує Писарчука.
В останній публікації «Експресу» з’явилася інформація про мої буцімто домовленості з Дубневичами. Я з ними не те, що ніколи справ не мав, а навіть не є знайомим. Нас розділила не тільки політична позиція, але й підходи до розвитку бізнесу. У нас були гострі баталії, і головний редактор «Експресу» Ігор Починок прекрасно про це знає, але для чого дезінформує читачів – питання до нього.
На мій погляд, не влада є загрозою для цього видання, а його керівник, який і є головним цензором. Принижуючи журналістів, він спонукає їх до написання замовних, а то й взагалі брехливих матеріалів. Але, як казала моя бабця, брехнею світ обійдеш, а назад не вернеш.
Президент Віктор Янукович задекларував, що на посаді Президента він боротиметься з корупцією. Але якщо на категорії чиновників середньої і нижчої ланки ця боротьба є помітною, то хіба згори усі такі «білі і пухнасті» чи на вищих державних посадах корупціонерів немає і риба з голови не гниє?
Президент задекларував, а суспільство повинне підтримати цю боротьбу, тому що інакше корупцію ми не поборемо. Іншого виходу немає. Ми будемо безкінечно говорити про корупцію, доки не зрозуміємо, що корупцію треба насамперед викорінити з самих себе. Люди мають розуміти, що вони є громадянами України, а чиновники – їхніми слугами. Ніякий президент корупції не поборе, доки не буде спротиву у суспільстві, доки не тільки чиновники не перестануть брати, а коли люди перестануть давати.
Наближаються парламентські вибори. Чим завойовуватиме симпатії виборців Партія регіонів, адже її рейтинги сьогодні не зашкалюють?
Я наслухаюся цих рейтингів, прогнозів… Не буде трагедією, навіть якщо Партія регіонів програє ці вибори. Головне, щоб Україна виграла.
Але коли я дивлюся, хто нам опонує… Демократія має сприяти розвитку держави, а не її розвалу. Назвати демократією те, що у Верховній Раді буде купа вождів, князьків, які будуть торгуватися за посади, голів комітетів, міністрів – важко. Якщо в цьому сутність змін, які грядуть після виборів, то це не сприятиме розвитку країни.
Опозиція заявляє, що Україна віддаляється від Європи, про що свідчить остання резолюція ПАРЄ щодо України. Як Ви це прокоментуєте?
В Європі поважають сильних.
Якщо бути чесним, то Європа не раз здавала Україну, українські інтереси, українців в угоду сильним світу цього. Згадаймо, як поступили європейці з гетьманом Скоропадським, який за дуже малий період часу дав надію українцям на побудову сильної держави, або з тією ж ЗУНР.
Не треба думати, що Європа дуже переймається ситуацією в Україні, не переслідуючи своїх меркантильних інтересів. Світом, на жаль, керує не благодійність, а інтереси.
Сьогодні ці проблеми, які буцімто появилися з парафуванням угоди про асоційоване членство України в ЄС, спровоковані не Європою, а Росією.
Росія буцімто займає відсторонену позицію і щодо участі Юлії Володимирівни Тимошенко, і щодо вступу України в Європейський Союз, але це лише гра. Велика геополітична гра. Тому що Росія, тримаючи в заручниках Європу тим же газом, ясна річ намагається не допустити вступу України в ЄС і має для цього всі важелі.
Не було би справи Тимошенко, вони б знайшли інші речі, які би провокували такі ж наслідки. Був період, коли Тимошенко керувала урядом, а державою керував Віктор Андрійович Ющенко. Але тоді для вступу України в ЄС було зроблено набагато менше, аніж за два роки президентства Віктора Януковича.
Люди мали би вже зрозуміти, якою фальшивкою були розповіді про те, що Янукович потягне Україну до Росії. Президент чітко заявив, що єдиний шлях України – до ЄС.
Якщо б сьогодні ми мали іншу економічну ситуацію – були би сильною країною – не треба було би проситися до Євросоюзу, нас би просили, щоб ми туди вступили. Саме над цим і працює Президент.
Фото – Львівський портал
Роксолана Вітер, для «Львівського порталу»