24 червня Львів попрощається з чотирма військовослужбовцями

У середу, 24 червня, Львів попрощається з воїнами Максимом Забугою, Олегом Дудком, Ігорем Щербаном та Олегом Горлаченком, які віддали життя, захищаючи Україну від російських окупантів. Про це Львівському порталу повідомили в пресслужбі Львівської міської ради.

Чин похорону Максима Забуги, Олега Дудка та Олега Горлаченка розпочнеться о 12:00 у Гарнізонному храмі свв. апп. Петра і Павла. Опісля, орієнтовно о 12:30, буде загальноміська церемонія прощання на площі Ринок.

Олега Горлаченка поховають на Личаківському кладовищі, на полі почесних поховань №87 (вул. Пасічна), Максима Забугу та Олега Дудка — на Голосківському кладовищі, на полі №34-В.

Прощання з Ігорем Щербаном відбудеться о 13:00 у родинному помешканні в селі Малі Підліски. Прощання продовжиться о 14:00 у місцевому храмі Преображення Господнього УГКЦ (вул. Київська). Поховають воїна на кладовищі у Малих Підлісках.

Олег Горлаченко (07.06.1978 — 07.06.2026) Львів’янин.

Навчався у ліцеї № 75 імені Лесі Українки Львівської міської ради, а вищу освіту здобув у Львівському національному університеті імені Івана Франка на економічному факультеті (спеціальність «Фінанси і кредит»).

У мирному житті успішно реалізував себе у професійній сфері, працюючи на благо рідного міста.

Зі слів рідних, Олег був розумним, добрим, турботливим і доброзичливим. Захоплювався мандрівками, любив гори та багато читав. Вирізнявся відкритістю, комунікабельністю й життєвим оптимізмом, щиро цінував друзів і дуже любив дітей.

У 2025 році став на захист Батьківщини від вторгнення російських окупантів. Боронив територіальну цілісність та суверенітет України на Північно-Слобожанському напрямку у складі 17-ї окремої важкої механізованої Криворізької бригади імені Костянтина Пестушка Сухопутних військ Збройних Сил України.

В Олега Горлаченка залишилися мати, сестра з племінниками, брат із сім’єю, велика родина та побратими.

Ігор Щербан (21.10.1996 — 15.06.2026) Уродженець села Малі Підліски Львівської області.

Навчався у філії «Малопідлісківська початкова школа» Дублянського опорного ліцею імені Героя України Анатолія Жаловаги Львівської міської ради та закладі загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів селища Запитів Новояричівської селищної ради Львівського району Львівської області. Згодом здобув професійну освіту у Вищому професійному училищі комп’ютерних технологій та будівництва.

Проходив строкову військову службу.

Працював у сфері будівництва на приватних підприємствах.

Зі слів рідних, Ігор був добрим, щирим, активним і товариським, вирізнявся оптимізмом та небайдужістю до людей. Завжди був готовий допомогти тим, хто цього потребував. Понад усе цінував родину. Любив збирати гриби, проводити час на природі та у колі близьких.

У 2023 році став на захист Батьківщини від вторгнення російських окупантів. Боронив територіальну цілісність та суверенітет України на Донецькому та Південно-Слобожанському напрямках у складі 125-ї окремої важкої механізованої бригади Сухопутних військ Збройних Сил України.

В Ігоря Щербана залишилися син, мати, троє братів, родина та побратими.

Максим Забуга (12.12.1989 — 19.06.2026) Уродженець міста Нікополь Дніпропетровської області.

Навчався у Нікопольській гімназії № 12 Нікопольської міської ради.

Працював у сфері будівництва на приватних підприємствах.

Зі слів рідних, Максим був добрим, мужнім і відважним, вирізнявся активністю, лідерськими якостями, товариськістю та комунікабельністю. Захоплювався спортом, любив відпочинок на природі та завжди був душею компанії.

У 2023 році став на захист Батьківщини від вторгнення російських окупантів. Боронив територіальну цілісність та суверенітет України на Донецькому та Південно-Слобожанському напрямках у складі 68-ї окремої єгерської бригади імені Олекси Довбуша Сухопутних військ Збройних Сил України.

Нагороджений медаллю «Ветеран війни».

У Максима Забуги залишилися мати, брат, тітка, родина, друзі та побратими.

Олег Дудок (05.09.1997 — 20.06.2026) Львів’янин.

Навчався у вечірній (змінній) середній загальноосвітній школі № 17 м. Львова.

Працював у сфері обслуговування автомобілів на приватних підприємствах.

Зі слів рідних, Олег був добрим, турботливим і товариським. Захоплювався футболом та любив готувати.

У 2025 році став на захист Батьківщини від вторгнення російських окупантів. Боронив територіальну цілісність та суверенітет України на Донецькому напрямку у складі 38-ї окремої бригади морської піхоти імені гетьмана Петра Сагайдачного Військово-Морських Сил Збройних Сил України.

В Олега Дудка залишилися батьки, двоє братів та родина.