Капелан Львівської міської ради отець Павло Дроздяк (УГКЦ) про важливість людяності і взаємопідтримки під час пандемії коронавірусу:
«Цей піст є дуже особливий для кожного з нас. Можливо, ще декілька місяців тому ми навіть не думали, що прийде такий час, коли будемо боятися. Бо коли я скажу, що ми не боїмося, це буде неправда, адже кожен із нас переживає за своїх рідних, близьких. Цей страх є невидимий, але має джерело свого походження. Тому ми як Церква є завжди присутні, щоб допомогти разом пройти це випробування і залишитися людиною.
Так, це (пандемія коронавірусу – ред.) є випробуванням на нашу людяність. Ми тільки починаємо усвідомлювати, що на нас очікує через день-два чи через тиждень. Ми, напевно, тільки входимо у розуміння того, що боремося з пандемією, яка рано чи пізно, але буде присутня серед нас. І ми розуміємо, що маємо докласти максимальних зусиль, щоб не впустили до свого розуму і серця цей вірус.
Тому нам так важливо зараз бути разом. Триматися спільно. Не дорікати одне одному, а працювати спільно. Для того, щоби ми могли якомога швидше пережити цей час і справді пережити Христове Воскресіння. Бо я не знаю, якою буде Пасха 2020 року. Чи буде ця Пасха буде такою радісною і веселою? Я не знаю, але я сподіваюся. Я вірю у те, що Господь добрий, милосердний, допоможе нам і цілому світу засвоїти цей великий урок. Бо як би далеко не зайшла генна інженерія, але чомусь сьогодні ми не можемо подолати те, що насувається на нас із різною силою. Як би далеко не зайшло людство у розумінні своїх технологій, але, без сумніву, ми зустрічаємося тут із Господом Богом. І тому Церква є, і вона молиться.
Вчора ви мали можливість чути, як у храмах, розташованих у центрі міста, дзвонили дзвони. І цю ініціативу ми хочемо продовжувати, адже дзвін у різні часи рятував і допомагав людям пережити не одну пандемію… Ми будемо дзвонити у дзвони, будемо молитися, просити Господа Бога, щоб дав нам можливість гідно перенести цю пандемію і справді залишитися людьми.
Ми маємо бути взаємоввічливими. І нашим захистом є Господь. Я хочу, щоби ми, місто Лева, показали всьому світу нашу гідність у боротьбі з пандемією. Щоб ми показали свою велику відкритість, людяність одне до одного і бажання бути відповідальним. А це бажання бути відповідальним полягає у тому, що я якщо я сьогодні не йду до церкви, то це не означає, що я за пів години йду гуляти з друзями. Це не означає, що я сьогодні намагаюся уникнути будь-якого контакту, але цього ж дня зустрічаюся зі своїми колежанками, нібито пандемії й не було. Ні, вона є. І дай нам, Боже,пережити її гідно, достойно, і щоб всі наші близькі залишилися живими й здоровими.
В особливий спосіб прошу про молитву за медичних працівників, адже вони наражені на найбільшу небезпеку. Я також прошу молитися за всіх, хто працює у наших аптеках.
І знаєте, у чому є ще велика проблема? У тому, що ми не звикли бути разом. Тепер, у час карантину, коли чоловік і жінка повинні залишитися у одному помешканні, не йти на роботу, це теж є великий виклик: навчитися спілкуватися одне з одним. Це чудовий момент для того, щоб навчитися бути разом одне з одним. Послухати, поговорити, поділитися своїм болем, можливо, якимись своїми труднощами. Скористаймося цією можливістю, яку нам дав Господь Бог, і використаймо її для того, щоби справді бути людиною».
Наталя Дуляба