Андрій Салюк: «Зруйнувавши будинок Терлецького, відкриється брама на подальше нищення всієї Кастелівки»

Голова Львівського обласного осередку Українського товариства захисту пам’яток історії та культури Андрій Салюк про руйнування історичного Львова та відсутність політичної волі, аби це зупинити:

«Ситуація з охороною історичної і культурної спадщини у Львові дійшла до межі, коли вже можна говорити критично. Незважаючи на статус об’єкта – чи це є пам’ятка архітектури, чи ні – йде тотальне знищення, на мою думку, українського Львова. І це знищення йде під благими намірами розвитку міста, як це зараз є з будинком на вул. Сахарова, 52. Тут знаходяться гасла (ідея розбудови інфраструктури, створення офісів для ІТшників), які нібито дають право руйнувати ті чи інші історичні об’єкти.

Будинок на вул. Сахарова, 52 не є пам’яткою архітектури, що є дуже серйозною проблемою. Вона демонструє те, наскільки ми вразливі у галузі юридичного захисту. На жаль, наші інституції, які покликані зберігати історичний простір, вносити об’єкти до переліку пам’яток історії, архітектури, тепер не виконують цих функцій. На жаль, ті об’єкти, які мали би бути внесені до переліку пам’яток, не захищені ні юридично, ні тими механізмами, які були раніше, коли громадськість могла вплинути на рішення органів влади. Це є проблемою, і її потрібно вирішувати. Громадські слухання продемонстрували, що вони не працюють. Звернення, петиції до міського голови та Львівської міської ради не є дієвими, адже на них ніхто не звертає уваги. Далі вирішуються якісь кулуарні домовленості, те, що зараз часто називають «договорняки».

Будинок на вул. Сахарова, 52 дійсно формує сприйняття всього історичного простору в цій частині Львова. Зруйнувавши його, ми відкриваємо браму для подальшого нищення всієї Кастелівки. І ніхто не зважає на те, що ця територія є частиною Історико-архітектурного опорного плану Львова. Так, він ще в процесі розробки, але він є. І як воно буде далі, ми спрогнозувати не можемо. Тому що немає політичної волі, немає чіткого бачення органів влади на такий керунок як охорона цінної забудови, культурного простору, історичного Львова. Якщо немає цієї політичної волі, то ми будемо свідками того, як знаходитиметься мільйон різних причин та аргументів для того, щоб зруйнувати той чи інший будинок. І при цьому ніхто не зважатиме на те, що він може бути пам’яткою».