Архітектори звинувачують управління охорони історичної спадщини Львівської міської ради у „кишеньковості” та „вставлянні палок у колеса”.
Нещодавній візит до Львова міністра регіонального розвитку і будівництва Василя Куйбіди став причиною чергових суперечок влади з архітекторами та істориками міста. Заява міністра Куйбіди про необхідність відновлення Львівського державного історико-архітектурного заповідника викликала неабиякий спротив з боку Управління охорони історичного середовища Львівської міської ради. Надія ж на розв’язання проблеми під час семінару-наради, запланованого на 6 червня, теж уже не дуже тішить. Як стало відомо „Погляду”, міністр регіонального розвитку і будівництва Василь Куйбіда на ініційовану ним же зустріч може і не приїхати.
Потребу у відновленні заповідника архітектори пояснюють незадовільним станом збереження історичної спадщини Львова. Мовляв, достатньо пригадати хоча б ремонт на пл. Ринок та скандал довкола нього, щоб зрозуміти, що міська влада безвідповідально ставиться до охорони історичної частини Львова. За переконанням Миколи Гайди, архітектора, члена українського комітету ICOMOS, робота управління давно є неефективною, а тому відновлення заповідника могло б вирішити дуже багато проблем у сфері збереження історико-архітектурної спадщини Львова. „Управління охорони історичної спадщини Львівської міської ради є кишеньковим. На нього величезний вплив має міський голова. Його фінансує не держава, а кошти Львівської міської ради. А тому гроші, які йдуть на заповідники, Львів чомусь завжди оминають. Якщо заповідник буде автономнішим, то і результат буде видно”, – зазначив у коментарі „Погляду” пан Гайда.
У свою чергу, Лілія Онищенко не вважає ідею із відновленням заповідника вдалою. Це, за її словами, може стати причиною порушення прав багатьох громадян, які мають приватну власність на території, яку охоплюватиме заповідник. „Статус заповідника не дозволяє жителям здійснити своє законне право на приватизацію житла в будинках. Навіть якщо такі будинки не є пам’ятками архітектури. А заповідник передбачає передачу цілісного майнового комплексу дирекції Державного історико-архітектурного заповідника”, – пояснила Лілія Онищенко. За словами пані Онищенко, слід розуміти, що коли створювали цей заповідник, а це було ще у радянські часи, існувала лише одна форма власності – державна. Сьогодні ж земля і забудова в центральній частині Львова перебувають у комунальній та приватній власності громадян та юридичних осіб, а тому у разі бажання відновити діяльність заповідника, може виникнути багато суперечливих питань.
Щоправда, колега Лілії Онищенко, начальник обласного управління охорони культурної спадщини Василь Івановський, має кардинально протилежну думку на цю проблему. Як пояснив „Погляду” пан Івановський, заповідника ніхто не скасовував. Натомість, за словами начальника обласного управління охорони культурної спадщини, зараз йдеться тільки про відновлення його дирекції, а тому будь-які спроби виступити проти цього процесу із мотивацією про порушення прав громадян, є бузглуздими. „Я не розумію, чому люди, які довгий час виступали за відновлення заповідника, сьогодні висловлюються так категорично проти. Заяви про те, що це ніби порушує права громадян, є невмотивованими. Насправді заповідника ніхто не ліквідовував. Він і зараз існує, як і усі обмеження існують. І міське управління цим часто користується, щоб не видавати ті чи інші дозволи. Просто немає дирекції заповідника, яка свого часу була реорганізована в управління. Тому йдеться про дирекцію, а не про заповідник, який і так є”, – зауважив він. На запитання ж, у чому тоді зацікавленість міського управління в гальмуванні процесу відновлення заповідника, пан Івановський відповів, що це і так зрозуміло, не уточнивши, що саме він має на увазі.
Не розуміє заперечень Лілії Онищенко і Микола Гайда, який узагалі всі зауваження пані Онищенко називає „байками” та „шуканням бліх”: „Щодо заяв Лілії Онищенко, що це нібито порушуватиме права громадян, то усе це байки. Якщо буде затверджено перелік будинків, які не можна приватизовувати, то їх ніхто і не зможе приватизувати. Усе залежатиме від положення про заповідники. А те, що сьогодні заявляють в управлінні, то це всього лиш шукання бліх та вставляння палок в колеса”, – зазначив пан Гайда.
Єдиними, хто частково підтримує позицію міського управління охорони історичного середовища Львівської міської ради, є Товариство шанувальників Львова. За словами його віце-президента Івана Сварника, після розмови з начальницею управління, він виявив багато проблем, які можуть з’явитися у разі відновлення роботи заповідника. „Ідея відновлення заповідника справді цікава, але, виявляється, тут є юридична колізія. Адже у центральній частині міста багато будівель є приватизованими. А держава не повинна втручатися у приватну власність. На жаль, держава ще не проявила себе у сфері охорони пам’яток культури. У Львові охорона пам’яток є теж великою проблемою. Але з ідеєю заповідника, яка б вона хороша не була, слід почекати. Бо дуже багато змінилося з радянських часів, коли створили заповідник”, – зазначив пан Сварник у коментарі „Погляду”.
Незважаючи на те, що, за словами Василя Івановського, Андрій Садовий підтримує ідею відновлення заповідника, до сьогодні ситуація залишається доволі загадковою. Чи справді єдиною причиною, чому управління виступає проти відновлення Львівського державного історико-архітектурного заповідника є юридична колізія, яка може виникнути опісля, покаже час. От тільки зацікавленість міського управління в подальшому утримуванні важелів впливу в центральній частині міста теж виглядає дуже вже правдоподібною.
Наталя ЧИЖ, «Новий Погляд»