Схоже, Львівська міська влада вступила у нову конфліктну ситуацію із громадськістю та експертним середовищем міста. Цього разу каменем спотикання стала ініціатива міністра регіонального розвитку та будівництва Василя Куйбіди відновити дирекцію та діяльність Львівського державного історико-архітектурного заповідника. Цю ідею підтримали провідні архітектори та реставратори міста, натомість міські посадовці зазначають – відновлення заповідника не покращить стану архітектури, але викличе дискомфорт у львів’ян, які мешкають на території історичної забудови.
За словами начальниці управління охорони історичного середовища Львівської міської ради Лілії Онищенко, відновлення заповідника недоцільне, оскільки це передбачає передачу всього майнового комплексу, який розміщений на території заповідника, площею 120 гектарів, у підпорядкування його дирекції. Проте на території історичної забудови є не лише комунальна власність міста, а й безліч об’єктів приватної власності, яку мешканці добровільно передати в чиєсь підпорядкування не погодяться. Крім цього, пані Онищенко зазначає, що відновлення заповідника означатиме лише нові витрати на його утримання, і це не означає, що у Львові покращиться стан історичної забудови.
Натомість експерти з Центру правових та політичних досліджень «Сім» переконують, що відновлення заповідника дозволить посилити контроль та визначити відповідальних за бездіяльність в сфері охорони львівської старовини, оскільки повноваження між різного рівня органами охорони культурної спадщини будуть чітко розмежовані.
Крім цього, зазначають експерти, що підпорядкування майбутньої дирекції заповідника не міській і не обласній, а центральній владі дасть змогу керівникам заповідника керуватися насамперед питаннями збереження пам’яток світового рівня, а не комунальними потребами міста.
Ще один аргумент на користь відновлення Державного історико-архітектурного заповідника – інституалізація заповідника сприятиме чіткому дотриманню процедур і вимог до будівельного втручання в цілісних пам’яткоохоронних зонах, таких як сам заповідник, зона ЮНЕСКО та історичний ареал міста.
Натомість небажання міської влади підтримати відновлення заповідника пояснюють дуже просто: міське управління охорони історичного середовища, у разі відновлення заповідника, втратить свої важелі впливу у цій сфері. Водночас управління звинувачують у надмірній залежності від міської влади. Відтак, на думку опонентів, воно не може захистити історичне середовище Львова від нищення і спотворення власне з боку тих же міських посадовців, які регулярно приймають неадекватні рішення щодо історичної частини Львова. Одним із кричущих прикладів такої залежності, на думку експертів, є бездіяльність управління охорони історичного середовища під час руйнівних реставраційних робіт на площі Ринок.
Очікують, що всі крапки над «і» в питанні відновлення Державного історико-архітектурного заповідника розставлять 6 червня під час загальноукраїнського семінару-наради щодо ситуації із збереженням і реставрацією пам`яток архітектури за участю міністра регіонального розвитку та будівництва Василя Куйбіди.
