Прес-конференція депутата Львівської міської ради Зеновія Сірика мала символічну назву: «Звіт міського голови». У такий спосіб З.Сірик вирішив вкотре звернути увагу громадськості на вперте мовчання Андрія Садового, який затято уникає спілкування з львів’янами, які його обрали.
Мовчання Садового особливо вражає, якщо згадати ту невтомність, з якою він «носився» Львовом у передвиборчу кампанію. У камуфляжі або довгому плащі у супроводі вірних літописців з ТРК «Люкс» Андрій Іванович встигав усюди, спілкуючись з мешканцями проблемних будинків чи гуртожитків, з буркотливими пенсіонерами, з вічно невдоволеними торговцями львівських ринків, словом, з усіма, хто у вдячність за таку активність і солодкі обіцянки став його електоратом.
Подяка виборців не спонукала Садового до адекватної відповіді. Після переможної виборчої кампанії новообраний мер раптово змінив стиль поведінки, окопавшись у стінах Ратуші. Від початку своєї каденції (а це вже майже два з половиною роки) Андрій Садовий не провів жодного відкритого звіту перед мешканцями Львова. Між цим, нагадаємо міському голові законодавчу норму: «Міський голова не рідше одного разу на рік звітує про свою роботу перед територіальною громадою на відкритій зустрічі з громадянами (п.6 статті 42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).
Зайве нагадувати, що Садовий з не меншою впертістю ігнорує й місцевих журналістів, для яких за часи свого мерства так і не спромігся дати жодної відкритої прес-конференції. Звісно, законодавство не змушує міського голову це робити, тому залишається лише посилатися на передвиборчі обіцянки, у яких Садовий переконував, що спілкуватиметься з пресою ледь не щотижня.
Садовому немає що сказати? Бо запитань у громади накопичилось чимало. І не всі вони будуть приємними для мера. У того ж Зеновія Сірика добрі слова про роботу міського голови знайшлися лише при згадці про різні атракції, як от фонтан, шоу Гофа чи розмаїті концерти на Ринку. Що ж стосується системних речей, які впливають чи впливатимуть на повсякденне життя львів ’ян, то тут похвалитися нічим. А найгірше (що констатують практично усі обізнані люди) — у команди мера немає жодного уявлення про те, куди і як повинно рухатися місто. При цьому Садовий примудряється впевнено заганяти Львів у боргову яму, наче наркоман присівши на кредитну «голку». Залишилось ще взяти мільярд на будівництво стадіону — і львів’ яни можуть надовго забути мрії про хороші дороги чи гідні комунальні послуги.
Здається, міський голова і сам розуміє, що взяв на себе заважкий тягар. І що кермувати вісімсоттисячним містом дещо складніше, ніж кількаосібним «Інститутом розвитку міста». От і втікає від своїх виборців чорним ходом (як позавчора з редакції «Високого замку») чи взагалі зривається на брутальність (як у сумнозвісній історії з показаним підприємцям великим пальцем).
Проте стати для звіту перед виборцями все одно доведеться. Бо якщо Андрій Садовий і далі ігноруватиме закон, то львів’яни можуть нагадати йому й інший пункт тієї ж статті 42 Закону України «Про місцеве самоврядування», який починається словами «Повноваження міського голови можуть бути припинені достроково…».
