Настоятель храму святих апостолів Петра і Павла, військовий капелан (УГКЦ) про самогубство, «міст самогубців» та настанови, як цього уникнути:
«Самогубство – це не вихід, а перекладання проблем, труднощів та усіх обставин, які спричинились до прийняття такого рішення на своїх рідних та ближніх…
Для тих, хто роздумує над самогубством важливо пам’ятати, що у життєвих труднощах вони ніколи не є одинокими. Своїми думками та бажаннями потрібно ділитись, не закриватись у собі, йти туди, де можуть розрадити та правильно вислухати. Часто надійною опорою можуть стати ті, хто є близько, хтось із родинного оточення, друзів, співпрацівників, представників Церкви. Не слід забувати про Бога!
В одному місті з моста у ріку за певний час стрибнуло чимало людей, покінчивши із своїм життям. Навіть від того і сам міст отримав народну назву – міст самогубців. Одного пізнього вечора із зворотної сторони моста, тримаючись за поруччя, із великим трепетом, у воду дивився потенційний самогубець – молодий юнак. Повз міст проходив старший чоловік. Зупинився. Глянув на юнака та промовив до нього: «Я розумію, що мої слова мало що додадуть радості у твоєму житті. Видно, що ти прийняв тверде рішення. Коли ти проходив недалеко моста, напевно що бачив контейнери зі сміттям та й бездомних людей, які живуть із того, що їм кинуть люди. У твоїй кишені є гроші. Візьми, віддай ці гроші бездомним, Ти можеш врятувати їхнє життя, поділитись з ними із тим, що тобі вже ніколи не пригодиться! А потім повертайся назад, сюди на міст і роби те, що хочеш!». Юнак механічно засунув свою руку у кишеню та вийняв звідти гроші! Поглянув на них, подякував старому та й побіг рятувати життя інших! Коли важко, здається, що ти вже ось-ось стрибнеш, завжди залишається нагода змінити свій життєвий шлях та й допомогти іншим просто жити!»
Детальніше читайте тут: Суїцид. Піти не можна залишитися.
