Нещодавно у низці електронних ЗМІ з’явилась інформація, яка ставила під сумнів законність двох останніх ухвал міської ради. Власне, в ухвалах № 60 і № 61 ідеться про погодження міською радою акту передачі в оренду на 10 років території, прилеглої до спільного будинку на вул. Кримській 31-а та 31-б, який належить депутатам міської ради Тарасу Сосновському та Володимиру Кадушкевичу.
Ухвали, які проходили у порядку денному сесії Львівської міської ради у розділі „Різне”, викликали у медіа підозру, з мотивацією: „щось тут не чисто”. Тим паче, йшлося про ділянку, яка знаходиться в межах парку Снопківський. Оскільки відомо, що „дружина Цезаря повинна бути поза підозрами”, „Ратуша” вирішила з’ясувати обґрунтованість закидів до депутатів. Паралельно спробуємо описати й безпосередньо процедуру купівлі земельних ділянок у міської влади.
Ігор Гуменчук, заступник начальника управління природних ресурсів та регулювання земельних відносин:
– Львів’яни можуть придбати земельну ділянку у двох варіантах: на аукціоні або конкурсі. Аукціон відрізняється від конкурсу тим, що землю отримує той, хто запропонує більше грошей. У конкурсі кожен подає пропозиції щодо конкурсних умов. Конкурсна комісія, до якої входять депутати та представники різних виконавчих органів влади, приймає рішення, чиясь пропозиція є кращою (конкурси міська рада досі ще не проводила, хоча цього року ми плануємо провести декілька). Потім приймають ухвалу сесії, яку ми називаємо „першою ухвалою”, яка дозволяє управлінню земельних ресурсів, як організатору торгів, здійснювати підготовку технічної документації на земельну ділянку. Технічна документація – різноманітний набір висновків, погоджень, від управлінь екології, санстанції, які підшивають у книжку. Збір технічної документації триває від трьох місяців до півроку. Ба більше, ми вивчаємо юридичну основу цих земельних ділянок. Земельна ділянка на аукціоні повинна бути абсолютно „чистою”, без жодних юридичних обтяжень. Технічну документацію затверджують „другою ухвалою сесії”. Тоді ж затверджують і стартову ціну земельної ділянки. Через місяць відбувається аукціон. Після купівлі земельної ділянки людина отримує право приватної власності. У кожної земельної ділянки є цільове призначення. Наприклад, землі для житлової та громадської забудови. І функціональні призначення – наприклад, землі житлової забудови. У технічній документації також зазначено, скільки поверхів повинен мати будинок. Тобто, людина не купує кота у мішку, вона знає про всі параметри майбутньої споруди. Наступним кроком власника ділянки є внесення проектних пропозицій до різних інстанцій: він погоджує проект в архітектурі, отримує технічні вимоги. Згодом власник очікує підписання архітектурно-планувального завдання. І все ці документи несе до інспекції держархбудконтролю для отримання дозволу для проведення планувальних робіт. Наступним кроком є рішення виконкому про надання дозволу на проектування та будівництво. Коли у забудівника вже є проект, і цей проект пройшов усі необхідні експертизи, інспекція держархбудконтролю надасть дозвіл на проектування і будівництво. Під час будівництва за роботами здійснюють авторський нагляд та нагляд інспекції. Після закінчення будівництва за розпорядженням міського голови створюється комісія з прийому у експлуатацію. Комісія здійснює контроль і робить висновки. Після цих перевірок виходить розпорядження міського голови про затвердження акту приймальної комісії. Цей акт є підставою для оформлення документів на право власності на будинок”.
– Якщо вже є побудоване житло чи можна потім затверджувати землю, на якій він стоїть?
– Будинок не може бути побудований без землі. Якщо такий випадок фіксують, то висновок – це самовільне будівництво.
– На прикладі ухвал № 60 і № 61 поясніть, чи законно були надані земельні ділянки?
– У цих ухвалах вказано, що землі, які просять депутати Сосновський і Кадушкавич, будуть використані для обслуговування вже ІСНУЮЧОГО будинку. Вони просто хочуть отримати прилеглі до будинку землі. Місто розглянуло це прохання, врахувало наявність червоних ліній, і видало певну кількість у межах розумного і дозволеного. Тут аж ніяк не може йтися про самовільне будівництво.
Роман Стецьків, начальник інспекції держархбудконтролю:
– По-перше, Сосновський Тарас Миколайович купив собі у власність земельну ділянку на вул. Кримській, 31-а вже давно. У 2003 році міськвиконком дозволив йому побудувати індивідуальний двоквартирний будинок. Рішенням міськвиконкому № 357 від 7 травня 2003 року дозволили проектні та будівельні роботи. Він розробив проект на виконання робіт, мав висновки всіх служб, отримав дозвіл і розпочав будівництво. В січні 2005 року будинок прийняли в експлуатацію. Після того пан Сосновський і пан Кадушкевич звернулися до сесії міськради, аби їм додатково „для обслуговування” цього будинку дали земельну ділянку. Ту частину, яку не могли б використати в інших цілях, і дали для будинку депутатів В ОРЕНДУ на 10 років. На мою думку, тут усе законно.
Ігор Войналович, заступник начальника управління природних ресурсів та регулювання земельних відносин:
– В ухвалах № 60 і № 61 йдеться про погодження, а не надання земельних ділянок. Тобто земельні ділянки ще не надали. За українським законодавством, кожен громадянин має право звернутися до міськради з проханням про надання земельної ділянки, а міська рада повинна розглянути ці прохання. Громадяни Сосновський та Кадушкевич звернулися, а ми, як управління, яке повинно підготувати документи до розгляду до сесії міськради, це зробили. Відповідно до законодавства, наше управління не має права відмовити громадянам у вирішенні їхніх прохань. Ці львів’яни звернулися з приводу надання земельних ділянок по обидва боки від будинку. У нас є всі висновки до даного проекту, є погодження архітектури, є план земельної ділянки, отже, ми розглянувши все, подали прохання на розгляд сесії. У нас немає жодних зауважень.
Володимир Кадушкевич, член фракції УНП:
– Я тому даю вам коментар, що дуже поважаю ваше видання. 3 – 4 роки тому ми отримали право власності на землю, де і вирішили збудувати будинок на двох. Але території дещо замало, тому ми попросили міську раду виділити нам ще декілька соток землі. От і все. Яке вже тут „самовільне будівництво”?
Тарас Сосновський, член фракції НСНУ:
– Будинок ми збудували давно, маючи на це всі дозволи і право власності на землю. Я можу показати всі документи. Але перед нашим будинком є територія, на якій колись зможуть побудувати, скажімо, кіоск. Мені би цього не хотілося. Краще було орендувати цю частину землі. Про це ми і попрохали міськраду.
У документах, наданих „Ратуші” депутатом Тарасом Сосновським, ідеться про те, що земельну ділянку по вул. Кримській, 31-а він дійсно придбав 26 грудня 2002 року. Площа земельної ділянки – 783,8 кв. м. Продавцю цієї ділянки – пані Ользі К. – заплатили 300 тис. грн. Серед наданих документів були також розпорядження Галицької районної адміністрації про оформлення права власності.
Але, звичайно, стурбованість низки ЗМІ забудовами припаркових територій є цілком пояснюваною. Нестримна вирубка і забудова парку „Піскові озера”, зменшення території „Стрийського парку”, новобудови у парку ім. Богдана Хмельницького, скандал навколо захоплення території в парку „Залізні води”, врешті-решт низка котеджів біля того ж таки „Снопківського”, котрі скоро залізуть на знамените озеро „Зелене око” – все це ланки одного ланцюжка. І наймення йому – „недовіра до влади”. Саме тому журналісти так часто б’ють тривогу. І не біда, якщо деколи вона передчасна…
Володимир САМУСЕНКО, “Ратуша”
