Порівняно з ІНШИМИ творами мемуарної літератури спогади Богдана Чайківського мають специфічний характер. Адже основною фігурою, яка виступає на сторінках книжки, є не стільки сам автор, скільки Роман Шухевич – Голова бюро Проводу Організації українських націоналістів, голова Генерального cекретаріату Української головної визвольної ради і Головний командир Української повстанської армії.
З вересня 1933 р. і до грудня 1938 р. у пана Чайківського була щаслива можливість спілкуватися з Романом Шухевичем і членами його родини. Через це багато фрагментів спогадів, що стосуються особливостей характеру, особистих уподобань, поведінки в побутових обставинах і загалом внутрішнього світу Романа Шухевича становлять першорядний інтерес. Чайківський показує його як веселу, товариську людину, котра була душею будь-якої компанії. В пам`яті сучасника залишились глибока ерудиція та музикальний талант майбутнього провідника національно-визвольних змагань на українських землях.
Розповідаючи про ставлення молодого інженера до освіти й науки, автор паралельно вводить нас у середовище свідомого студентства, де сформувався не один видатний діяч революційного руху. Прочитавши про різноманітні спортивні досягнення Шухевича, приходиш до висновку, що їх неможливо було отримати без постійних тренувань, великої наполегливості та сили волі.
Цікавою є і згадка Богдана Чайківського про великий авторитет свого друга серед кримінальних злочинців. Останні беззаперечно виконували будь-які прохання бойового референта Крайової екзекутиви ОУН, з яким раніше разом сиділи у в`язниці. Відомо, що кримінальники визнають тільки сильних особистостей, вроджених лідерів. І
Але головна цінність споминів полягає в тому, що вони зображують Романа Шухевича як успішного бізнесмена. Весною 1937 р. у нього ВИНИК задум організувати рекламну фірму, яка була б матеріальною і фінансовою базою для ОУН. Вона отримала назву “Фама”, що у перекладі з латинської на українську мову означає “чутка”, “розголос”, “поголоска”. Співвласником фірмі став Чайківський, який мав вищу економічну освіту.
Праця бюро почалася з організації реклами в українських газетах і фірмах. Незважаючи на відсутність стартового капіталу та спонсорської допомоги, “Фама” незабаром перетворилася на потужну багатогалузеву бізнесову структуру. Завдяки організаторським здібностям і підприємницькому хисту засновників у ній з`явилися відділи реклами, оголошень у пресі, декорації вікон, дизайну вітрин, торговельних виставок, друкування, оформлення афіш і транспорту. Великі прибутки почала приносити кінореклама. Було підготовано до видання адресний довідник українських підприємців. Згодом вдалося налагодити виробництво содової води та здійснити вихід на закордонні рекламні ринки. Розширення діяльності фірми відбувалося через створення широкої мережі представництв, що були місцем праці й легалізації для українських революціонерів. Адже колишнім політв`язням у Польщі було дуже важко знайти пристойну роботу. Ще одним завданням, яке виконувала “Фама”, стало забезпечення легального прикриття інформаційної діяльності ОУН.
Різноманітна громадська робота фірми перебувала в безпосередньому зв`язку з ідеями національно-визвольного руху передвоєнної доби. Наприклад, Роман Шухевич на засіданні “Молодої Громади” запропонував співробітникам “Фами” взяти на себе організацію похорону генерала УГА Мирона Тарнавського, який помер 29 червня 1938 р. За короткий час вони зробили військовий катафалк, виготовили штучні кущі калини, смолоскипи-світильники та все інше, потрібне для художнього оформлення церемоніалу.
Незважаючи на процвітання й широкі перспективи розвитку фірми, Шухевич 24 грудня 1938 р. покинув компаньйона, щоб взяти участь у створенні збройних сил Карпатської України, оскільки бізнес ніколи не був метою його життя, а лише одним із засобів для досягнення мети — відновлення незалежної соборної Української держави.
Наступна зустріч автора зі своїм другом відбулася в червні 1941 р. Нас не може не вражати прозорливість Шухевича, який ще тоді передбачав поразку нацистської Німеччини. З великим інтересом ми довідуємось і про кілька пригод, що трапились з ним під час перебування на Закарпатті.
Після розформування в січні 1943 р. куреня “Нахтігаль” Шухевич нерідко переховувався у Чайківського. Останнє їхнє побачення мало місце в 1944 р. Тоді Військовий референт Проводу ОУН виклав своєму другові, котрий на той час уже був офіцером дивізії “Галичина”, план переходу бійців цієї частини на бік УПА. Шкода тільки, що пан Богдан бодай коротко не розповів на сторінках книжки про свою діяльність у цьому напрямі.
Хоч опубліковані спогади висвітлюють лише окремі епізоди авторового життя, проте відтворюють героїчну і трагічну долю покоління, до якого належить пан Чайківський, містять цікаву інформацію про визначних людей, з якими йому судилося зустрічатися чи співпрацювати. Найбільшу вартість, безумовно, становлять матеріали про досі майже не відому підприємницьку діяльність Романа Щухевича, що є переконливим доказом вродженого провідницького таланту майбутнього командира УПА.
Видання відкриває вступне слово голови Наукового відділу Братства УПА Василя Кука, далі йде біографія автора, потім його спогади, а в кінці подано короткий нарис життєвого шляху Романа Шухевича. Книжка МІСТИТЬ багато фотографій провідника національно-визвольної боротьби на українських землях, членів його родини, а також зразків рекламних оголошень фірми “Фама”.
Іван Дзира
