Днями у головному корпусі Національного університету “Львівська політехніка” колегія та профком студентів та аспірантів, товариство “Просвіта”, молодіжна “Просвіта” та Інститут архітектури презентували спільний проект — інсталяцію, присвячену пам`яті жертв Голодомору 1932-1933 років. Про це повідомляє прес-служба Національного університету “Львівська політехніка”.
Основу її становлять смужки полотен, які утворюють чорне-біле поле і небо, у якому шугають чорні птахи — ворони і круки — як символ смерті, біди та нещастя. А люди, як і ворони, харчувалися чим могли, не перебираючи, аби не вмерти з голоду. Ідея інсталяції належить студентці кафедри дизайну і основ архітектури Ірині Дмитришин та викладачам Ірині Дутко і Маріанні Дубовій.
Директор інституту архітектури професор Богдан Черкес назвав твір найвдалішою роботою цієї творчої групи серед подібних, раніше створених. Він вважає, що це кращий художній твір львівських політехніків на тему Голодомору. Відкрила зібрання з нагоди представлення інсталяції голова товариства “Просвіта” професор Христина Бурштинська.
Студентка Ірина Дмитришин розпочала свій виступ поетичними рядками невідомого автора, очевидця тих трагічних подій. Відвідувачі інсталяції входять до символічного чорного коридору, на стінах якого можна записати свої думки про цю жахливу трагедію. Коридор час від часу освітлюється ультрафіолетом, оскільки написи виконуються відповідними світловими маркерами. Написаний текст видно лише при увімкненому світлі. Перші записи на “стіні плачу” залишили ректор Львівської політехніки професор Юрій Бобало, директор Інституту архітектури Богдан Черкес, голова товариства “Просвіта” Христина Бурштинська.
