Чи демонтують хрести у Львові?

Як сакральні МАФи загрожують безхребетним

Проблема з несанкціоновано, без відповідних дозволів, встановленими хрестами в нашому місті виникає не вперше. Тим разом — не просто хрест, а цілу хресну дорогу (12 хрестів) за одну ніч, напередодні Великодня, встановили на горі Хомець у парку „Зне­сіння” — заповідній зоні, „надзвичайно цінному для екологів та ботаніків клапті землі з унікальною для нашого регіону рослинністю, заселеною червонокнижними видами”. Ботаніки в шоку. 18 липня з ініціативи керівництва парку в міській раді провели круглий стіл, під час якого вимагали рятувати сплюндровану гору, багату на види безхребетних, та демонтувати сакральні МАФи. Закон — на їх боці. Громада ж налаштована не на жарт рішуче і готова обороняти хресну дорогу від напасті: лягати під хрести, техніку та танки. Натомість правоохоронці застерігають: якщо дійде до демонтажу хрестів, то хто тоді боронитиме жменьку міліціонерів від збунтованого натовпу?

Несанкціоновано зведених сакральних споруд у славному та побожному Львові не бракує. Іноді їх встановлюють для того, щоб позначити якесь знакове для віруючих місце, іноді в пам’ять про загиблих чи убієнних (хрест на проспекті Шевченка в пам’ять про Ігоря Білозіра, чимало хрестів встановлено обабіч доріг у місцях ДТП), іноді з незрозумілих причин на хвилі всезагального піднесення (хрест біля Матері Божої на проспекті Свободи, що його встановили в період Помаранчевої революції), а іноді, чого гріха таїти, встановлення хреста для деяких парафій є маневром — першим кроком для загарбання землі. Спершу встановлюють хрест, що покликаний оберігати землю від “ворогів”, а згодом на його місці можна буде звести храм. Про дозволи (і не лише мирської влади, але і благословення церковної) ніхто не дбає. В таких умовах хрест, або якась інша сакральна споруда, з будь-чиєї ініціативи на завтрашній ранок може з’явитись будь-де: на площі Ринок перед входом у Ратушу, на місці фонтана перед Оперним, поряд із пам’ятником Шевченку чи Грушевському, чи в будь-якого львів’янина перед брамою. Більшість горожан наче і розуміють або принаймні відчувають якусь відсутність логіки в такому, хай на релігійному підґрунті, та все ж беззаконні. Однак до рішучих дій, аби припинити самовільне встановлення хрестів, ані влада, ані правоохоронні органи не вдаються. Бояться?

У міському середовищі є певні правила: якщо громада хоче встановити сакральний символ — хрест чи каплицю, вона зобов’язана звернутися по дозвіл до міської влади. А хресну дорогу на горі Хомець, що в парку “Знесіння”, встановили вночі та без жодних погоджень. Керівництво парку, обурене таким вчинком, звернулося з листами до Личаківського райвідділу, міської та природоохоронної прокуратури, а також до священиків довколишніх парафій. Жодної реакції від жодної з інстанцій не було. Тим часом гора Хомець, за словами директора регіонального ландшафтного парку “Зне­сіння” Олександра Завадовича, є унікальною і потребує охорони від будь-якого людського впливу. Її статус заповідної території вимагає навіть обмеження до неї доступу відвідувачів, не кажучи вже про встановлення там будь-яких об’єктів.

Екологічна складова питання

„Цей об’єкт унікальний тим, що тут представлена степова рослинність. Таких територій на Західній Україні дуже мало. Адже для нас характерна рослинність лісостепової зони. Тут же представлені види, характерні для степу — Східної та Центральної України, але не для нас. Окрім того, там багато червонокнижних видів. А кожен із видів, занесених до Червоної Книги України, є ресурсом загального значення, і його охорона є пріоритетною. Гора Хомець, зрештою, — природоохоронне ядро парку „Знесіння”, — стверджує президент Служби охорони природи Тимур Бедернічек. Він, як запальний активіст „зеленого” руху, переконаний: хрести, без сумніву, треба демонтувати, і додає: якщо цього не зробить міська влада, правоохоронні органи чи судові виконавці, то він особисто, разом із представниками цієї організації, зробить це власноруч. „Тут проживає багато видів безхребетних. Можливо, для звичайного відвідувача парку це не має особливого значення. Однак для науковців це становить неабияку цінність”, — переконує пан Бедернічек.

Юридичний аспект

Закон у цій ситуації на боці екологів і ботаніків. Невідомі особи, встановлюючи хрести, порушили низку норм Кодексу України про адміністративні правопорушення, як-от: використання землі не за цільовим призначенням, самовільне зайняття земельної ділянки та здійснення в межах територій і об’єктів природно-заповідного фонду, забороненої господарської та іншої діяль­ності. Крім того, порушено норми Кримінального кодексу України, йдеться зокрема, про умисне знищення або пошкодження територій, взятих під охорону держави, та об’єктів природно-заповідного фонду.

Кривчицька громада думає по-іншому

Та попри статус заповідної зони гори і переконливі фрази запальних екологів про унікальне різноманіття безхребетних, на Хомці є ще й реалії. А реалії для цього вельми унікального природного об’єкта були не дуже втішними. Гора до встановлення на ній хрестів буда доволі-таки неприємною місциною, бо недоторкану степову флору та фауну облюбували наркомани, п’яниці та різноманітні розпусники, тож бідолашні безхребетні вряди-годи натрапляли на побиті тут пляшки, розкидані шприци та використані презервативи. Та і від п’яних співів і вересків їм навряд чи спокійніше та затиш­ніше, аніж від відспівування молитов недільними вечорами.

“Це місце було справжнім притоном. До нас навіть прибігали звідти рятуватися голі 14 — 15-річні дівчата, що поїхали туди “відпочивати” з “друзями”. А траву на горі кілька разів підпалювали алкоголіки. Ми навіть пожежників викликали”, — розповідає місцева мешканка, пані Олена.

Про нецільове використання об’єктів природно-заповідного фонду, доступ куди мав би бути обмеженим, свідчить і фраза, на яку автор цих рядків випадково натрапила в Інтернеті: „Беріть шашлик і вперед на Хомець, що на Знесінні”, — закликають на одному з львівських форумів. От тобі і заповідна зона. Цікаво, де були в той час екологи, що так браво зараз готові демонтувати хрести? Чому про “природоохоронне ядро парку „Знесіння” не змогли подбати ані дирекція парку, ані екологи раніше?

Хто боронитиме правоохоронців?

Стражі порядку в даній ситуації стоять на позиції “трохи воно так, а трохи і не так”. Попри начебто явне порушення закону, правоохоронці не поспішають втручатись. “Де ви всі будете, коли обурена громада піде на жменьку правоохоронних органів, які демонтуватимуть хрести?” — поцікавився начальник сектору дільничних інспекторів Личаківського райвідділу Артем Комісаров, присутній під час круглого столу з приводу конфлікту на горі Хомець. За його словами, досвід свідчить: спілкування з громадою в таких ситуаціях може бути доволі складним, коли люди кидаються під техніку та на правоохоронців. І його інтуїція, у цьому випадку, здається, не обманює. Поспілкувавшись із громадою Кривчиць, розумієш, що так легко демонтувати та перенести хрести не вдасться. “Ми будемо кидатись під хрести та під техніку. То вже не той час, аби демонтувати хрести, — розповідає пані Олена. — Коли тут процвітала розпуста, ніхто того не помічав. А зараз хресна дорога всім заважає. Навіть коли ми там молимося, ходимо виключно по дорозі, яка там уже є. Трава довкола хрестів не витоптана”.

До теми. Про хрест на проспекті Свободи

Ще один приклад “несанкціонованого” сакрального МАФ-у — хрест, встановлений у період Помаранчевої революції на проспекті Свободи. На його встановлення, як і у випадку з парком “Знесіння”, нема дозволу ані міської влади, ані благословення жодної з церков. Та “здивування” з приводу його виникнення викликає не лише відсутність дозволів, але і відсутність явного мотиву, з якого його встановлено. Адже поруч уже віддавна стоїть фігура Діви Марії, до якої вірні можуть помолитися. Як поінформували „Ратушу” в компетентних органах, ідейним натхненником встановлення цього хреста є пан Володимир — особа, що вже чотири роки відбуває покарання у в’язниці за шахрайство, і ще чотири має перед собою. Такі ж хрести Володимир встановив у Києві та Донецьку.

Юрій Криворучко, начальник управління архітектури ЛМР:

— Щодо встановлення сакральних символів, то тут влада максимально намагається врахувати думку громади. Однак у місті є практика: якщо громада хоче позначити знаком хреста якесь місце, вона звертається з відповідним листом до міської ради та отримає дозволи. В нас був такий випадок: коли земельна ділянка вже мала власника, а там збудували капличку. Тепер місто зобов’язане шукати для власника нову земельну ділянку. Це, звісно, теж не правильно, адже чому місто має виділяти ще одну земельну ділянку?

Сьогодні ми живемо в такому часі, що демонтувати сакральні об’єкти — справа недоречна і невдячна. Думаю, до демонтажу справа не дійде, бо в виконавців просто не підніметься рука, аби виконати таку вказівку. Часи демонтажу хрестів уже минули. З іншого боку, люди, які встановлюють такі сакральні споруди без відповідних дозволів, теж беруть на себе провину та відповідальність, бо встановлюючи хрести, вони теж мусили б подумати про наслідки. Вони самі ж чинять усупереч тим заповідям, які сповідують, і спонукають інших підписувати та виконувати рішення про їх демонтаж. Як архітектор я вважаю, що якщо хрест громада принесла і поставила, в момент душевного прориву, то хай він стоїть. Тим більше, якщо з точки зору функціонування міста він не заважає. Поставили, хай стоїть. Епоху демонтування сакральних об’єктів ми вже пройшли. Є таке місто в Польщі, православна святиня — гора Грабарка в Польщі на кордоні з Білоруссю, куди кожен, хто йде на прощу, несе зі собою хрест. На цій горі стоїть близько тридцять тисяч хрестів. Тому боятися цього не треба. Львів і так уже місто хрестів. Подивіться, скільки хрестів є на шпилях і на банях наших храмів”.

о. Севастіян Дмитрух, голова сакральної комісії Львівської архиєпархії УГКЦ:

— Самовільне встановлення хрестів — беззаконня. І те, що таке діється, вказує на те, що в місті немає влади. Такого робити не можна. І влада повинна вживати якихось заходів, аби не допустити таких самовільних вчинків. Адже завтра, можливо, хтось захоче встановити хрест перед Оперним театром. Що тоді? Для встановлення хреста має бути благословення єпископа та дозвіл влади міста.

Нині тривають переговори з владою міста про перенесення хреста на проспекті Свободи в більш доцільне місце.

Що ж до, власне, хресної дороги на “Знесінні”, то тут варто розглянути ситуацію в цілому. Від мешканців того району є свідчення, що там діялися беззаконня, збиралися наркомани, алкоголіки та сатаністи. А може, ці хрести відженуть такі злочини? Якщо керівництво парку впродовж бага­тьох років не змогло дати лад, то, може, це зробить хресна дорога? Тож у цьому випадку це є питання до міської та церковної влади — дати дозвіл на демонтаж, чи, може, ті хрести благословити?