Світу забракло чудес

Мавзолей у Галікарнасі, Єгипетські піраміди, Александрійський маяк, Колос Родоський, сади Семираміди, статуя Зевса, храм Артеміди. Це перелік семи чудес світу.

Втім, так ми могли говорити про них лише до 7 липня цього року. Тепер же слід казати, означуючи ці споруди, щось на кшталт: перші сім чудес світу, чи найдавніші сім чудес світу. Адже з`явилася наступна черга семи дивовижних об`єктів на планеті. Можливо, це й логічно, з огляду на те, що з перших семи чудес світу реально залишилися лише єгипетські піраміди. Усе ж звучить це, погодьтеся, якось дивно: перші сім чудес світу та другі сім чудес світу, або сім чудес світу-2.

Фантазія швейцарського мандрівника

Ідея визначення наступної серії семи чудес світу спала на думку швейцарському мандрівникові Бернарду Веберу, якою він і поділився у 2001 році зі світом. Та лише на декларуванні цього заміру швейцарець не зупинився. Він оперативно заснував фонд “Нові сім чудес світу” та створив інтернет-сайт www.new7wonders.com, присвячений згаданій ідеї.

Наприкінці 2005 року ініціативна група на чолі з Вебером відібрала із 77 претендентів 21 найбільш видатний архітектурний об`єкт. І врешті, саме з них наприкінці 2005 року і почали визначати тих сім, які 7 липня 2007 року й отримали “лейби” нових чудес світу. Проголосувати за “свій” об`єкт могла будь-яка людина у світі — через Інтернет або ж зателефонувавши. За різними даними (власне те, що точно не відомо, скільки осіб проголосувало, змушує ще з більшим скепсисом ставитися до цього визначення) участь у голосуванні взяло від 70 до 100 мільйонів мешканців планети Земля.

Врешті-решт, голосування таки завершилося, і на лісабонському стадіоні (Португалія) під час помпезної дефіляди оголосили нові чудеса світу. Тож громадськість дізналася, що такими відтепер слід вважати: Велику китайську стіну, мавзолей Тадж-Махал в Індії, амфітеатр Колізей у Римі, висічене в камені місто Петра в Йорданії, статую Христа Спасителя у бразильському Ріо-де-Жанейро, місто інків Мачу-Пікчу в Перу та місто майя Чічен-Іца у Мексиці.

На здивування багатьох, звання “чудес” не удостоїлися, наприклад, Акрополь та Ейфелева вежа. Ну а росіяни рвуть на собі волосся через те, що не оцінили їхній Кремль.

ЮНЕСКО проти

Та скепсис нові чудеса світу і спосіб їх визначення викликали не лише у кореспондента “УіЧ”, але й у набагато авторитетніших структур, як-от ЮНЕСКО. Ця організація розкритикувала ідею і метод швейцарського мандрівника, заявивши: “Така ініціатива не здатна активно сприяти збереженню пам`яток історії та давнини і не відповідає науковим та виховним завданням ЮНЕСКО, які полягають у тому, щоб ідентифікувати, захищати і зберігати пам`ятки, що є надбанням людства”. Окрім цього, ЮНЕСКО розкритикувало форму вибору новітніх чудес світу, зазначивши у своєму офіційному повідомленні: “Не всі мешканці планети мають доступ до Інтернету або телефонного зв`язку”. Отже, резюме ЮНЕСКО є однозначним: “Список семи нових чудес світу — результат приватної ініціативи, і він не вплине якимось істотним чином на збереження обраних пам`яток”.

Та чомусь здається, що панові Веберу абсолютно начхати, які заяви поширює ЮНЕСКО. Він свої завдання і питання вирішив. По-перше, “пропіарився” сам, по-друге створив ажіотаж у світі, привернув увагу медіа та зірок світової величини і, врешті-решт, можна не сумніватися, заробив на цьому чимало грошенят. Що ще треба для щастя?

Українська відповідь швейцарцеві

Як не дивно, та в Україні знайшовся свій Бернард Вебер. І ним є не якийсь не відомий нікому досі мандрівник, а такий собі пан Микола Томенко — той самий, що полюбляє грати у теніс і виступати з трибуни Верховної Ради чи по телебаченню. Саме він є головою оргкомітету всеукраїнської акції “Сім чудес України”, яка фінішує 21 серпня. Тоді й буде названо сім чудес України. Наразі є 21 претендент на входження до “чудової сімки”. А саме: Національний дендрологічний парк Софіївка (Умань, Черкаська область), будинок Державної промисловості у Харкові, Свято-Успенська Святогорська лавра (Слов`янськ, Донецька область), комплекс споруджень ХІІІ-ХІХ століть Хотинська міцність (Хотин, Чернівецька область), державний історико-археологічний музей-заповідник Кам`яні могили (Запорізька область), Олеський замок (Львівська область), Луцький верхній замок, комплекс князів Острозьких — замок та Острозька академія (Рівненська область), Лівадійський палац-музей (Велика Ялта), музей Писанка у Коломиї (Івано-Франківська область), замок Паланок у Мукачеві (Закарпатська область), Антонієві печери (Чернігів), Національний заповідник Софія Київська (Київ), національний заповідник Херсонес Таврійський (Севастополь), національний заповідник Острів Хортиця (Запоріжжя), національний історико-архітектурний заповідник Кам`янець (Хмельницька область), національний заповідник Переяслав (Київська область), Києво-Печерська лавра (Київ), Свято-Успенська Почаївська лавра (Тернопільська область), Одеський державний академічний театр опери та балету, Шевченківський національний заповідник у Каневі (Черкаська область).

На думку Томенка, обрання семи найвизначніших місць України привабить до нашої держави значно більшу кількість туристів.

Та на визначенні цих семи чудес Томенко і компанія зупинятися не мають наміру. Так, пан Микола зазначив, що вже наступного року можливе проведення акції “Сім природних чудес України”, оскільки деякі з названих об`єктів не потрапили до списку номінантів, тому що не є об`єктами історичної або культурної цінності, однак мають природну цінність. Тож далі буде.