Повії працювали, не жаліючи живота свого – обслуговували по 5-7 клієнтів на добу.
Проституцію, як відомо, побороти практично не можливо. Однак можна успішно боротися із сутенерами. У Трускавці працівники відділу боротьби із злочинами, пов`язаними з торгівлею людьми, УМВСУ у Львівській області разом із дрогобицьким УБОЗом знешкодили діяльність організованої групи, яка пропонувала відпочивальникам для розваг дівчаток, “готових задовольнити будь-які примхи клієнта”. Створили цю секс-артіль два мешканці Самбора (колишні військовослужбовці) та житель Дрогобича, який, що цікаво, до того, як опанувати бізнес у сфері надання любовних утіх, носив міліцейську уніформу.
— Окрім Трускавця, злочинці успішно діяли і в інших містах області, зокрема в Моршині, Дрогобичі, Бориславі та Східниці, — каже Ігор Жига, заступник начальника відділу БЗПТЛ. — Оскільки у курортні місця приїжджають люди з чималими коштами, то сутенери мали достатньо роботи і непогані перспективи на майбутнє. У їхньому розпорядженні завжди були напоготові кілька дівчаток, склад яких час від часу змінювався, транспорт, мобільний зв`язок, звідниця та щедрі клієнти.
Перша ластівка
Зараз важко сказати, що стало поштовхом для створення організованої групи. Відомо, що одного весняного дня зустрілися два колишні військовослужбовці — Сергій Яворницький та Андрій Тянкін. Сергій запропонував товаришу разом підшукати кількох дівуль, які б за певну винагороду розважали клієнтів, а вони б із цієї “солодкої справи” мали свої відсотки. Чоловіки вдарили по руках. А згодом до своєї спілки запросили ще одного знайомого — Романа Кунчака.
Для початку тріо вирішило придбати мобільні телефони і використовувати їх лише, так би мовити, з робочою метою — жодних дзвінків до знайомих, батьків та дружин. Потім запустили у хід візитки та роздали їх таксистам. На них були зображені оголені дівчата, а біля невеличкої реклами під багатозначною назвою “Елітний відпочинок” зазначені номери “менеджерів” фірми.
Першою повією, яка погодилася працювати під їхнім протекторатом, стала мешканка Самбора Марія П. Після вдалого старту старанної підопічної, коли з`явилися живі гроші і надія на успішний розвиток задуманого, сутенери підсилили її іншими трудівницями сексуальної ниви. Для цього їм довелося викликати з Донецька досвідчену жрицю кохання — Аллу Мартинову. Жінка, вочевидь, з неабияким знанням справи швидко допомогла поставити бізнес на широку ногу. За якийсь час на терени Галичини вона не тільки передислокувала цілий загін путан зі Східної України, а й сама, засукавши рукави (чи то пак спідницю), з молодечим запалом бралася до роботи. Наталі, оксани, світлани, ірини — всі працювали, не жаліючи живота свого, за стахановськими нормами: по 5-7 клієнтів на добу. Щоправда, як згодом зізналися повії правоохоронцям, іноді їм доводилося “простоювати” через брак клієнтів. Але таких днів у тижні зазвичай було дуже мало.
Ротація повій
— Згідно з розробленим планом, — веде мову Ігор Жига, — сутенери підшукали для дівчат квартири. До замовників вони спершу возили дівчат автомобілем Кунчака. Проте коли його машина вийшла з ладу, почали користуватися послугами таксі. Серед клієнтів повій, окрім приїжджих, були й місцеві мешканці з чималим достатком і певним становищем у суспільстві. Одна година розваг із жінкою коштувала для них 130 гривень у Дрогобичі, у Трускавці розцінки були вищі — 150, одна ніч — 100 доларів. З цих грошей повіям перепадало 50 гривень за годину і 50 доларів за ніч. Решту організатори клали собі до кишені.
Слід підкреслити, що ніхто із сутенерів не змушував дівчат займатися цим ремеслом силоміць. Усе відбувалося на добровільних засадах і за наперед визначеною сумою гонорару. Повії, які не мали попиту у чоловіків, сходили з дистанції, а на їхнє місце приходили інші — молодші, вродливіші та сексуальніші. Бувало, що дівчата відкривали й кредитну лінію для деяких чоловіків. Так, “першій ластівці” — самбірській Марії — сутенери дозволили відтермінувати постійному клієнтові оплату за послугу на кілька днів.
Секс-артіль, схоже, серйозно дбала про реноме, виборюючи собі таким чином місце на цьому ринку послуг. Тому жодна з повій не нарікала на своїх опікунів, і бунту на кораблі, який міг би привернути небажану для сутенерів увагу міліціонерів, не передбачалося. Фірма процвітала, а її організатори сміливо дивилися у майбуття. Однак сталося не так, як гадалося. Про диво-артіль через кілька місяців її плідної діяльності стало відомо не лише любителям тілесних насолод.
— Ми отримали оперативну інформацію про те, що у курортних містах діє група повій під прикриттям сутенерів, — розповідає пан Жига. — Вирішили перевірити. Дізналися, де і коли будуть дівчата. Спочатку схопили повій та звідницю Аллу Мартинову, а згодом вийшли й на організаторів.
Характерно, що під час судового засідання, яке відбувалося у Дрогобичі, двоє підсудних Яворницький і Тянкін, на відміну від Романа Кунчака, свою вину визнали цілковито. Як не намагався останній вигородити себе, мовляв, займався тільки перевезенням дівчат, у нього нічого не вийшло. Суд засудив трьох сутенерів до п`яти років позбавлення волі. Однак на підставі ст. 75 Кримінального кодексу звільнив їх від відбування призначеного покарання за умови, що протягом двох років вони не скоять нового злочину. А от Аллі Мартиновій не довелося посидіти на лаві підсудних у Дрогобичі. Її справу виокремили і скерували до Донецька. Подейкують, що тамтешні суди не є такими ліберальними, як галицькі.
Юрій ОЛЕНЕЦЬ, “Україна і час”