Вперше Шевченківський Гай прибирали секс-меншини.
Чистота львівських парків і гаїв, мабуть, одне з основних бажань львівських геїв. Саме тому до Міжнародного дня боротьби із гомофобією львівські представники нетрадиційної орієнтації (чоловічої статі) вирішили поприбирати у Шевченківському Гаю і зробити з цієї події певну публічну акцію. Активісти створеного у Львові “Гей-форуму” повідомили про такі незвичні для них наміри більшість інформаційних агенцій Львова. Оскільки Міжнародний день боротьби із гомофобією припадав на минулий четвер, 17 травня, в який християни, що бояться содомського гріха, святкували свято Вознесіння Христового, львівські геї вирішили перенести свою толоку на суботу, 19 червня. Хто б що не казав, а це, мабуть, перший випадок у Львові, коли представники сексуальних меншин вирішили провести відкриту публічну акцію.
Гей, а де геї в гаю?!
Незрозуміло, з яких причин у прес-релізі “Гей-форуму” так і не вказали, коли саме львівські геї мали б прибирати Шевчеківський Гай. Аби не втратити нагоди зустріти львівських „голубих” за важкою роботою, репортерська група зустрілась із директором музею „Шевченківський Гай” Іваном Дубом і поцікавилася, чи заплановані на суботу якісь акції. Пан директор повідомив нашого фотокора, що на нього „вийшли” якісь люди і домовилися про те, що прибиратимуть у гаю у суботу від 12.00 до 14.00…
Настала субота… Поки теплі промінці прорізалися крізь хмари, Шевченківський Гай пустував. На призначену 12-ту годину нікого підозрілого не побачили. Коло входу в музей роїлися лише охоронці гаю і наш фотокор, який присів на лавку. Сумно в гаю без геїв. Одна за одною в гай заходили щойно одружені пари, які вигадували різні історії, аби якомога менше заплатити за вхід. Дехто з охоронців підозріло зиркав власне на нас: певно чутки про природоохоронну сексуальну акцію дійшли не тільки до журналістів… Під уважними поглядами ми знічувались, усіма своїми діями демонструючи свою гетероприналежність. І ось через півгодини потому біля будиночків нарешті з’явилися якісь постаті з віниками. Оскільки фотокор краще бачить, він одразу пізнав у цих постатях… двох місцевих прибиральниць. Геї не йшли. Правду кажучи, уже через годину ми з фотокором почували себе якось незручно. Ані охоронці, ані працівники точно не знали, хто і навіщо мав прибирати у цей день у парку. Одразу згадалась інформація, яку подавали день тому: у Львові для прибирання гаю назбиралось лише п’ять геїв. Можливо, не змогли зібратися або ховаються десь у кущах? Аби нас із колегою остаточно не запідозрили в гріхопадінні, ми з ним одразу о другій годині, на яку запланували завершення прибирань, вирішили покинути підозрілий гай.
Любі друзі все зробили тишком-нишком
Координатором акції, яка для нас так і не відбулась, був пан Андрій Лещишин. Саме у нього ми вирішили дізнатися про подробиці всіх подій. Пан Андрій переконував нас, що акція таки відбулась, але не у запланований час. Виявляється, гомосексуалісти все ж зібралися в суботу о 15.00. “Так, ми поприбирали територію, як і розраховували: з третьої години до шостої. Усі були дуже задоволені (хто б сумнівався. – Авт.), залишилось багато вражень (віримо! – Авт.). Загалом нас було 10 осіб. Ми не мали жодної іншої мети, аніж чистота нашого Шевченківського Гаю. На честь цієї події ми навіть хотіли провести вечірку в одному із львівських клубів ще у п’ятницю. Але вечірка зірвалась, оскільки в Інтернеті, на одному з форумів ми прочитали, що нас планують побити ультраправі скінхеди. Клуб, у якому ми мали зібратися, я не називатиму, адже ми там не перший і не останній раз. Хочу також зазначити, що геї у Львові є, але з них, напевне, лише 5 — 6 осіб готові відкрито визнати свою орієнтацію”. На запитання, чи були присутні на акції якісь журналісти із львівських видань, організатор гей-тусовки пояснив, що були лише представники київських видань. З мерії теж ніхто акцію своєю присутністю не вшанував. Ситуація дуже дивна. Чому не запросили львівських журналістів? І навіщо тоді було проводити цю акцію, якщо вона не була публічною? Якщо декілька представників одностатевої любові і хотіли провести час у парку з віниками, то необов’язково було надавати цьому такої ваги і повідомляти про це ЗМІ. Пояснити ситуацію ми попросили львівського журналіста, який уже давно публічно визнав свою нетрадиційну орієнтацію.
Гей про геїв: геї – це вам не секс-меншини
Виявляється, Остап Дроздов не брав участі в акції гайового прибирання. Чому? Не всі геї, мабуть, солідарні. За його словами, такі акції не є надто обґрунтованими і в принципі виглядають трохи смішно. “Проблеми у ставлення до геїв у нашому суспільстві як такої немає. Проблема, мабуть, є у самих представників таких спільнот, як цей “Гей-форум”. Багато геїв не можуть чітко окреслити своєї мети і проблематики, що їх турбує. Саме тому їм часто доводиться вдаватися до таких смішних, на мій особистий погляд, акцій. Коли вони не можуть артикулювати свої вимоги, їм доводиться ходити із граблями чи то лопатами, доглядати природу. Я сам дізнався про акцію з Інтернету. Мені про неї не повідомляли”, — розповів „Ратуші” журналіст Остап Дроздов. На запитання, чи виникають у львівських геїв проблеми з іншими представниками суспільства, Остап Дроздов відповів, що людина, яка полюбляє інші види сексу, не повинна якось по-іншому почувати себе у суспільстві. “Я не люблю слова сексуальні меншини. Ми не є меншиною. Якщо ми — меншина, тоді і прихильники онанізму є меншиною. Є різні люди, є й різні геї. Є хороші геї, є погані. Взагалі геям не варто приховувати свою орієнтацію. А так буває: вдома вони брешуть мамі, потім брешуть друзям чи подругам, і на роботі теж брешуть. Такі геї не заслуговують поваги. Вони живуть неприродно, некомфортно. Треба насамперед любити себе, і тоді все буде добре”, — закінчив пан Остап.
Ну, любити себе не важко. Це вам не з десятьма дивними чоловіками в кущах прибирати…
Володимир САМУСЕНКО, «Ратуша»