Ніякими заборонами проституції не подолати, але держава і не намагається робити щось інше у цьому напрямку.
Скільки вже писано і сказано у нас про подолання такого явища як проституція, а віз проблем, пов’язаних із нею, не зрушився ні на міліметр. Україна вже не перший рік посідає одне з провідних місць у світі інтимних послуг. Нещодавно в Туреччині міліція викрила нелегальний притон, де, крім росіянок та молдаванок, працювали і наші дівчата. Та ще й як “працювали”?! Вони становили дві третини його персоналу. Прикметно, що наша міліція не може похвалитися жодною операцією подібного масштабу, хоча більшість повій, звісно, “стажуються” на рідній землі перш, ніж вирушити за кордон. Але українське суспільство, схоже, переживає свою ганьбу у позі наляканого страуса, бо не вважає за необхідне зараз про це й говорити, не те, щоб щось змінювати.
Проституція – це залучення до безладних статевих зносин з іншими особами, крім подружжя, в обмін на негайну оплату послуг грошима чи іншими цінними речами. Таку педантичну дефініцію подано в Британській енциклопедії. Там зазначено, що проститутки можуть продавати своє тіло як для гетеросексуальних так і гомосексуальних стосунків, але поширена проституція переважно серед жінок, клієнтами яких є чоловіки. Поки що це і справді так. Проте нею все більше починають займатися й особи сильної статі, що означає лише пеодальше загострення проблеми. Зокрема, на Львівщині останнім часом уже затримували осіб, які пропонували сексуальні послуги жінкам. І їх бізнес виявився не менш успішним, ніж у їхніх посестр по професії!
Позашлюбні зв’язки у всі часи і серед різних народів трактували не однаково. Гетери — вільні жінки у давній Греції були, наприклад, шановними громадянками, і дружини дивилися крізь пальці на те, що їхні чоловіки вчащали до цих всесторонньо освічених і добре вихованих жриць кохання. Окрім того, сплачуючи великі податки, вони істотно поповнювали скарбниці міст-полісів. Проте переважно проституцію у суспільстві впродовж багатьох століть або замовчували, або шпетили шльондр на всю губу. Їх суворо карали за гріхи: привселюдно шмагали батогами, ставили тавро, кидали до в’язниць, каменували та оголошували смертні вироки. А повії як були, так і залишилися. І їхня кількість, здається, навіть збільшилася!
Що зробиш: попит є — буде й секс за гроші. Тим паче, що деякі модельні агентства, оргкомітети конкурсів краси, рекламні компанії по-суті пропонують нам те, що відрізняється від проституції хіба що спогляданням того, у чому при великому бажанні можна взяти участь. Традиційно консервативні британці, приміром, відвідують ледачих дівчат частіше, ніж кінотеатри! Дослідники Королівського економічного товариства 2001 року підрахували, що чоловіки у цій країні витрачають на повій близько 770 млн. фунтів (майже 1,5 млрд. доларів), а на перегляд кінофільмів тільки 400 млн. фунтів.
На підставі даних із Інтернетсайтів економісти дійшли висновку, що держбюджет Об’єднаного Королівства можна було б поповнювати на 250 млн. фунтів щорічно, якби проституція була легальною. Проте уряд Британії вважає, що економічним міркуванням не місце в дебатах щодо проституції. У країні досі діє акт парламенту від 1959 року, який забороняє відкрите сприяння проституції, зате дозволяє повіям обслуговувати клієнтів удома і забезпечує реабілітаційну перекваліфікацію тим із них, хто хоче змінити професію.
А от голандці, які вирізняються в Європі крайнім лібералізмом, проституцію вирішили легалізувати ще 1998 року, намагаючись обмежити тіньовий сектор економіки і отримати додаткові надходження у державну скарбницю. І ці надходження чималі, оскільки в Нідерландах, за оцінками епкспертів, у цій сфері зайнято приблизно 30 тисяч проституток. Зараз їхнє заняття вважається таким, як і всі інші не заборонені види економічної діяльності. Заодно легалізація дозволяє запровадити в борделях суворий контроль і штрафи не лише за невчасну сплату податків, а й за такі порушення як примушування до цього заняття, проституцію неповнолітніх тощо.
Із 1 січня 2002 року набрав сили закон про проституцію і в Німеччині, першою статтею якого за проституцією закріплено статус трудової діяльності. Закон зобов’язує проходити регулярні обстеження у медичних установах тих, хто займається проституцією. Медичні заклади вони можуть вибирати самі. Цей пункт важливий з урахуванням досвіду таких країн як Греція, де для обстеження повій створено контрольні органи, діяльність яких найчастіше призводить до того, що жінки й чоловіки уникають реєстрації, чим перекривають собі доступ до послуг медиків.
Німецький закон про проституцію пропонує всім зайнятим у цій сфері укладати трудові угоди, що передбачають соціальне страхування, тобто надають право на допомогу з безробіття, безкоштовну перекваліфікацію і т.п. Таким чином, якщо той, хто займається проституцією не задоволений своїми заробітками, або з якихось інших причин хоче відмовитися від цього заняття, він реєструється на біржі праці, де йому, як і іншим безробітним, пропонують перекваліфікацію з отриманням допомоги на час навчання аж до влаштування на роботу за новим фахом.
У Європі, як уже згадувалося, повністю легалізовано проституцію також у Греції, в США — в штаті Невада, відомому своїм гральним бізнесом (Лас-Вегас, Ріно). Цілком толерантно ставляться до проституції і у великих містах заходу США. Головною біллю американців є не стільки проблеми власне проституції, скільки збереження здоров’я нації та проблеми, які часто-густо є супутниками проституції – кримінальна злочинність, наркоманія і т.д.
Дуже суттєво наповнюють за рахунок проституції свої державні бюджети і багато країн Південно-Східної Азії, в яких до економічного буму останніх років торгівля жінками була чи не основним джерелом доходів. Та що там казати, якщо проституція стає щораз звичнішим явищем у мусульманських країнах Близького Сходу, де своїх путан традиційно каменують. Але вигідне місце порожнім не буває – на допомогу спраглим грішного сексу арабам приїздять наші повії. Приміром, до таких порівняно ліберальних держав як Єгипет, де правовірний мусульманин без остраху може побавитися і в азартні ігри і провести час в обіймах жриці кохання із СНД.
Київські туроператори розповідали мені, що дівчат із модельних агенцій для втіхи шейхів відбирають нерідко працівники посольств арабських країн і організовують їхні поїздки через наші турфірми. За два тижні роботи моделькам обіцяють, як правило, 10 тисяч доларів заробітку, а як виходить насправді… Самі єгиптяни кажуть, що років 10 тому на пляжах у цій країні не можливо було побачити оголену жінку, а тепер туристки із Росії спокійнісінько засмагають топлес.
Так, світ невпинно змінюється, а суспільство стає дедалі відвертішим і позбавляється колишньої цноти, яку тепер називають невинним словом комплекси. На ці зміни держава й суспільство зобов’язані адекватно реагувати. А ми все ще соромимося визнати легальним те, що ніхто ще не подолав і не зможе подолати. Тож чи не пора хоча б щось упорядкувати у давньому спадку цивілізації, щоб мінімізувати його наслідки для тих, хто, ризикуючи насамперед здоров’ям, тікає від жінок із важким характером до дівчат легкої поведінки?
Коментарі до теми:
Ольга Балакірєва, заступник директора Українського інституту соціальних досліджень
— За оцінкою УІСД, секс-бізнесом в Україні тією чи іншою мірою займаються близько 250 тисяч жінок. Ми проводили опитування понад 600 представниць найдавнішої професії, серед яких тільки 20 відсотків заявили, що їм подобається працювати в сексуальній індустрії. При цьому 73 відсотки з них сказали, що вибрали це заняття, аби “не працювати за копійки”, а 61 відсоток сподівається заробити грошей і покинути займатися проституцією. Таким чином, жінки мотивують свою поведінку перш за все матеріальними нестатками.
Паралельно вирішенню соціальних питань державі потрібно удосконалювати законодавство, що стосується сексуальної індустрії. Новий Кримінальний кодекс передбачає покарання осіб, які надають секс-послуги, однак організаторам такого бізнесу кара не загрожує. Тим часом, згідно з даними опитування, повії отримують на руки лише близько 20 відсотків заробленого (від 300 до 1000 доларів на місяць). Усе інше забирають сутенери. Треба створити також умови для реалізації цих жінок у інших сферах життєдіяльності, розширити мережу недержавних підприємств, що надають їм медичну, інформаційну та юридичну допомоги.
Віктор Терен, народний депутат України (фракція БЮТ)
— Не знаю, чи будуть обговорюватися законопроекти щодо легалізації проституції у Верховній Раді. На засіданнях нашої фракції таке питання не стояло. Але я гадаю, що наші жінки варті розгляду серйозніших і так би мовити чистіших проблем. Може, й не варто порушувати це питання перед 8 березням. На мій погляд, як народного депутата, сьогодні є важливіші проблеми, які потребують втручання держави — це підняття духовності. А дозволити проституцію чи ні… Не думаю, що це вирішить проблеми з правами людини або покращить загальний клімат у державі. Якби так стояло питання у Верховній Раді, я, очевидно, голосував би проти легалізації.
Василь КУТЯНИН, „Новий погляд”