Після десяти років нерозкритих убивств львівських підприємців і водночас відомих кримінальних “авторитетів” міліція розкрила вбивство школярки Марії Куцинди.
Так, саме вбивство школярки, а не замах на директора ринку “Шувар” Романа Федишина. На жаль, це мало втішить згорьованих батьків дівчинки. Зате у львів ’ ян з ’ явилася надія на те, що у майбутньому вдасться приборкати злочинність, а будь-яке зло неодмінно буде покаране.
У нашому суспільстві так уже повелося, що трагедія пересічної людини відступає на задній план — усю увагу звертають на тих, хто має статус, вагу, гроші. Пригадайте, скільки було галасу і версій довкола вибуху на “Шуварі”. Про загибель невинної дівчинки згадували якось мимохідь. Львівські можновладці навіть не спромоглися провести дитину в останню путь. А в Європі, куди ми так прагнемо, у таких випадках ледь не перші особи держави віддають шану невинним жертвам.
Що сталося з галичанами?! Адже дівчинка загинула внаслідок забав з вибухівкою дорослих дядьків. Дядьків, які тут народилися, яких тут хрестили, які, власне, є “продуктом” нашого середовища.
Політика, як відомо, брудна річ. З огляду на це спробуємо поглянути на криваві події, що сталися на “Шуварі”, крізь політичну призму. Допоки Юлія Тимошенко переконує функціонерів Європи у тому, що лише вона залишилася в Україні носієм європейських цінностей, у Львівській міській раді наприкінці вересня голову фракції БЮТ Романа Федишина усувають із займаної посади. Громадськість переконують у тому, що так ліпше. Можливо, для місцевого БЮТу і ліпше, але навряд чи для пана Федишина. Останній, імовірно, замислюється над способами підвищення свого рейтингу. Спочатку у ЗМІ поширили інформацію про виділення Світовим банком 20 мільйонів євро на розвиток ринку “Шувар”. Навряд чи таку інформацію варто сприймати всерйоз. Такі суми просто так не дають. Достатньо пригадати історію з виділенням Світовим банком кредиту на модернізацію водопостачання у Львові. Тоді цю угоду ратифікувала аж Верховна Рада. Про решту — виділення коштів, їх освоєння (у чиїх кишенях вони осідають?) і реальне покращення водопостачання — сумно згадувати.
Мабуть, 20 мільйонів євро було замало для рейтингу. Тому з ’ явилася нова ідея. Генерал Максимов, який під час прес-конференції у понеділок розповідав про затриманих, явно не все розповів. З поінформованих джерел стало відомо, що насправді замах інсценізовано. Затриманий міліцією підозрюваний насправді є однокласником директора ринку й обіймав завдяки панові Федишину одну з керівних посад. Цей чоловік отримав 5 тисяч доларів США на підготовку і реалізацію вибуху. До справи він залучив ще двох виконавців, які навіть встигли випробувати аналогічний пристрій. Тренувалися — інакше кажучи. Наслідок — відомий. Цікаво, скільки виділили родині загиблої Марії Куцинди автори цього кривавого сценарію?
Не виключено, що генерал Максимов так і не скаже громаді усієї правди. Не дадуть. Політика. Та невже честь мундира і людське життя нічого не варті проти таких політичних ігрищ?! Не за таку політику два роки тому люди виходили на Майдан. Люди чекали змін. У тому числі і у правоохоронних органах. Та, незважаючи на всі недоліки правоохоронної системи, слід віддати належне й подякувати міліціонерам бодай за затримання так званого “замовника” і виконавців. Можна зрозуміти і Віталія Максимова, який, попри заяви міністра Луценка про те, що міліція вже не є інструментом у руках політиків, нині опинився у непростій ситуації. І тиск на нього чинять зусібіч. Депутати міськради, громадськість, до того ж прокуратура мають свій “особливий” погляд. Про роботу прокуратури у вузьких колах складають легенди. Згадати хоча б теперішнього заступника генерального прокурора і його зв ’ язки із львівським криміналітетом. Уродженець Львівщини, колишній “взуттєвик” та будівельник дістався до вищих щаблів прокуратури і став відомий своїми “ділами” не тільки у Львові, але й у Києві. Як у цьому випадку не зрозуміти генерала Максимова, якого періодично “звільняють”? Ймовірно, стараються “любі друзі” Президента, готуючи крісло для Василя Рябошапка, який “не тоне” за жодних політичних штормів. Бодай з огляду на це львів ’ янам варто стати на захист генерала. Звичайно, він не зламав систему. Та чи й під силу це одній людині? Питання риторичне. Утім, слід віддати йому належне — у політику і бізнес-угруповання Максимов утягнути себе не дав.
Але навряд чи можна погодитися зі словами генерала, який стверджує, що “бєспрєдєл” у бізнесі породжує кримінальні розбори. Бізнесменів, як, до речі, і міліціонерів, не варто чесати одним гребінцем. Завдання правоохоронців — і виявляти нечистих на руку бізнесменів, і притягувати їх до відповідальності відповідно до законів України, а не спостерігати за їх знищенням. Якщо би правоохоронні органи належно відстежували роботу управління транспорту і зв’язку Львівської міської ради, то навряд чи знайшовся б охочий за допомогою варварського способу — спалення — знищити пана Вовчака і тим самим вплинути на перерозподіл на ринку пасажирських перевезень.
Допоки правоохоронці та чиновники не навчаться шанувати бізнес, допоки не усвідомлять, що тільки розвиток бізнесу зміцнить нашу державу і що його потрібно захищати, а не використовувати як годівничку, добра в Україні доведеться чекати ще дуже довго.
Показовий випадок. Під час перебування цього тижня у Львова Голови Верховної Ради Олександра Мороза знайомий підприємець перевозив 10 пар взуття. Його зупинили правоохоронці, які у той день заполонили чи не всі вулиці (цікаво, чому працівників міліції у будні в таких кількостях не побачиш — таке враження, що їх змушують захищати не пересічних громадян, а високих посадовців). Так от. Міліціонер і питає: “Що везеш?” “Нічого”, — відповідає той. “Відкрий багажник”, — наказує правоохоронець. “Відкриваю”, — слухається підприємець. “А це що таке?” — запитує міліціонер. “Мешти”. “А казав нічого, — задоволено протягнув чоловік у формі. — Ну, то що, будеш думати?” “А я подумав, бо везу мешти, а ви що маєте на увазі?” — поцікавився підприємець.
Чи то завдяки приїзду Мороза, а чи відвазі підприємця обійшлося без хабара.
Якщо так поводитимуться всі, тоді, можливо, вдасться переламати ситуацію. Якщо під стіни влади, як це було наприкінці минулого тижня, виходитимуть представники бізнесу і протестуватимуть проти її бездіяльності, якщо суспільство почне вичавлювати зі себе рабів і вимагати від чиновників виконувати свої обов’язки, якщо трудовий бізнес об’єднається і захищатиме свої права, тоді чиновники зрозуміють, хто кому служить. Адже “бєспрєдєл” з боку державних службовців, правоохоронних органів і політиків породжує “бєспрєдєл” у бізнесі.
Андрій ХОРУНЖАК, “Україна і час”