Мирослав Скорик: “Крушельницька присвятила життя мистецтву” - „Ратуша“, 1 липня

У перші десятиріччя XX століття на оперних сценах світу царювали чотири особи чоловічої статі – Баттістіні, Карузо, Тітта Руффо, Шаляпін. І лише одна жінка спромоглася сягнути їх висот та стати нарівні з ними. Нею була Соломія Крушельницька…

Рінальдо Кортопассі

Хто така Соломія Крушельницька?

Соломія Крушельницька народилася на Тернопільщині у селі Білявинці. Уже в дитинстві Соломія виявила виняткову музичну обдарованість, під батьківським керівництвом вивчила нотну грамоту, а з братами та сестрами співала у домашньому хорі. Оперний дебют співачки відбувся 1893 року на сцені Львівського міського театру Скарбека (нині театр ім. М. Заньковецької). Соломія закінчила Львівську консерваторію зі срібною медаллю, а згодом вирішила продовжити навчання в Італії. Як співачка та актриса виступала на сценах Італії, Польщі, Радянського союзу та ін. У 1952 році отримала звання професора, а вже через місяць померла. Похована Соломія на Личаківському цвинтарі. Однак на вулиці С. Крушельницької, у будинку де у 1903 — 52 рр. мешкала співачка, діє музично-меморіальний музей С. Крушельницької.

Родина Крушельницької

Залишились у Львові й нащадки Соломії Крушельницької. Одним із її найближчих родичів є галицький лицар, Почесний громадянин Львова, відомий композитор, перу якого належить опера „Мойсей”, „Гамалія”, голова Львівської спілки композиторів України Мирослав Скорик.

— Пане Мирославе, ви належите до роду Соломії Крушельницької, ким саме вона є для вас?

— Власне Соломія не мала дітей, але моя бабця, по материній лінії, була її сестрою, а я Соломії внучатий племінник, якщо так можна сказати.

— Розкажіть, чи підтримуєте зв`язок з усіма членами родини Крушельницьких?

— Ми з родиною знаємося між собою, щоправда, доля розкидала нас по світу. Майже всі близькі родичі Крушельницької змінили прізвище, до прикладу, одна зі старших сестер Соломії, Одарка, вийшла заміж і стала Бандрівською, вона також була співачкою, піаністкою, доцентом консерваторії. Інша – Ольга — вийшла заміж за піаніста зі сім’ї Шухевичів. У Соломії було п’ять сестер та двоє братів. Одак її брати не мали нащадків, тому рід Крушельницьких ішов, в основному, по жіночій лінії. Проте є у нас далекі родичі з прізвищем Крушельницьких – це нащадки дядька Соломії Крушельницької по батьковій лінії, та вони не є тісно пов’язані з нашої родиною. Окрім того, одна зі сестер Соломії виїхала до Аргентини, а ще інша — до Канади, так що й там є рідня, з якою ми також підтримуємо зв`язок. Власне, збирає всю родину музей Соломії Крушельницької, такі зустрічі відбуваються щороку в день її народження. Підтримувати контакт з усіма надзвичайно важко, тому що їх дуже багато, я навіть не всіх знаю.

— З якими визначними львівськими родинами переплелися корені Крушельницьких?

— Насправді рід Крушельницьких досить тісно поєднався з іншими доволі відомими львівськими родинами, до прикладу, мама С. Крушельницької мала братів, її батько також мав брата, то і з їхньої сторони є цікаві люди. Скажімо, художниця Музика, вона, власне, й походить із того відгалуження родини (Савчинських). Богдана Фільдс, яка вчилася у Львові, а тепер живе у Києві, також походить від Савчинських – вітки Крушельницьких. Моя бабця вийшла заміж за відомого політичного діяча Володимира Охримовича, а мати вже вийшла заміж за батька Скорика. Я гадаю, що з вищезгаданого частково можна зробити висновок, наскільки великою є родина Крушельницьких.

— Пане Мирославе, ви пишете музику, чи вплинуло на ваш вибір свого часу те, що в роду була відома співачка та актриса?

— Мені приємно, що в родині була така зірка, як Соломія Крушельницька, але так трапилося, це аж ніяк не моя заслуга. Щоправда, свого часу Соломія порадила моїм батькам віддати мене до музичної школи, оскільки побачила в мені талант.

— Розкажіть, будь-ласка, як це трапилося і які у вас залишилися спогади про неї?

— Хоч я був дуже маленьким, коли зустрівся зі Соломією, але пам’ятаю її. У пам’яті досі зберігся її образ. Коли мені було 6 чи 7 років і мої батьки побачили, що маю нахил до музики, повели мене до Крушельницької. Я їй щось заграв на фортепіано (вже не пам’ятаю що), і вона зрозуміла, що талант у мене насправді є, що маю абсолютний слух (це коли чуєш звук і відчуваєш, якої він висоти, – то є природний дар, він допомагає музикантам, хоча й не є основним). Саме тоді Соломія порекомендувала віддати мене до музичної школи. А наступним спогадом про неї є концерт десь так у 1946 — 47 році, на якому Крушельницька ще співала, хоча й не мала вже сильного голосу, бо була у віці. Та я це запам’ятав.

— А чи у багатьох членів вашої родини, себто нащадків Соломії, були артистичні дані?

— Так, вони були у багатьох членів сім’ї, дідусь Соломії Крушельницької був поетом – це Григорій Савчинський, її племінниця,Одарка Бандрівська, була співачкою, викладала в консерваторії. Можливо, певною мірою артистичні здібності й передалися. Однак нині в родині переважають професії не тільки творчі, до прикладу, мій брат є інженером з хімії, батько був професором з історії, тобто професії у родині найрізноманітніші, не тільки творчі.

— Пане Мирославе, а чи ведете родовідне дерево?

— Генеалогічне дерево я, звичайно, веду, але воно у мене не є настільки детальне, як би цього хотілося. Річ у тім, що дістати потрібні відомості нелегко. Я простежив близько 5 – 6-ти колін, тобто дізнався про дідуся і бабусю С.Крушельницької, але, в основному, я займаюся родоводом по батьковій лінії. Що ж до Крушельницької, то у дослідженні родинних зв’язків і підтримуванні їх велику роль відіграє музей, влаштовуючи щороку родинний збір. Наша родина рік у рік розростається і стає все більшою, – це закономірно, і знати всіх стає дедалі важче.

— Батьки, певна річ, розповідали вам про Соломію, і ви її частково пам’ятаєте, розкажіть, будь-ласка, якою вона була людиною, які риси характеру були їй притаманні?

— Вона була людиною виняткової порядності й присвятила себе служінню саме мистецтву, я б сказав, вона була унікальна. Крушельницька все залишила: і особисте життя, й інше заради роботи, концертів, праці та мистецтва. За це її дуже поважали у мистецьких колах і поза ними. Вона не цуралася рідних, багато допомагала сестрам, батькові й матері. Я кажу так не тому, що вона мені рідна, а тому, що це насправді так, я говорю ці слова цілком об’єктивно. Крушельницька була порядною, винятково сумлінною, дуже працьовитою, можливо, тому й досягла такого високого рівня. Видатні люди завжди згадували про неї з великою повагою. Навіть особисте життя Соломії залишається таємницею, оскільки вона не надавала йому надто великого значення, вийшла заміж, коли їй було вже близько 50 років. Крушельницька жила в Італії, а пізніше мала нещастя приїхати сюди. Тяжко їй було під час радянської влади, оскільки в неї відібрали італійське громадянство, але попри все, волю її не зламали.

Згадка житиме у пам’яті

Нині львів’яни мають змогу ознайомитись із життям та діяльністю славетної співачки у музично-меморіальному музеї Соломії Крушельницької у Львові. Музей розташований у будинку, який співачка придбала для своєї родини 1903 року і прожила там до 1952-го.

Життя і доля Соломії Крушельницької наче продовжуються в експозиціях, представлених у музеї, де кожна річ нагадує про артистку. „Існування такого музею для нащадків Соломії Крушельницької, — зазначив Мирослав Скорик, — це велика гордість і радість”.

Основний матеріал експозицій музею передала Одарка Бандрівська, (племінниця Соломії Крушельницької), камерна співачка, яка свого часу навчалася у Соломії Крушельницької, а потім викладала у Львівській консерваторії. Вона зберегла весь родинний архів Соломії, фото, особисті речі й передала їх музею. Раніше музей Крушельницької належав до музею Івана Франка, однак 1995 року він набув статусу самостійності. Матеріали про артистку допомагали збирати й інші її родичі, зокрема Мирослав Скорик. Різноманітні фото, зошити та інші речі учні Соломії передають донині.

Сусіди, які ще пам’ятають Соломію Крушельницьку, говорять про неї, як про старшу пані, яка завжди пригощала всіх дітей цукерками, а для дорослих влаштовувала концерти. Музика й нині лунає в стінах музею Соломії Крушельницької, оскільки студенти-піаністи консерваторії час від часу дають там концерти.

До ювілейних дат тут проводять тимчасові виставки, конференції і, звісно, концерти. У музеї зберігаються документи, рукописи, фотографії, книжки, нотні видання, фрагменти костюмів, меблів, а також деякі прикраси Соломії Крушельницької. Окрім цього, в музеї існує окремий фонд звукозаписів, де перебувають відреставровані записи пісень у виконанні Соломії Крушельницької 1928 року, видані в США, диск 1973 року із записами оперних арій та народних пісень. Однак, існують і нинішні копії записів С. Крушельницької, які підготував Андрій Кочур.

Соломія Крушельницька прожила 80 років. І впродовж усього життя жодні політичні негаразди, буремні події не зламали її волі, не змінили світогляду, вона завжди залишалася вірною своїм принципам та поглядам. Усе своє життя Соломія присвятила мистецтву і досягла чималих вершин.

Матеріал підготувала Катерина ПОВРОЗНИК