Руслана сама вибирала танцюристів для „Диких танців“

Коли Руслану запитували у Стамбулі та вдома, вже після перемоги на “Євробаченні”, хто автор “Диких танців”, вона, окрім себе (як автора музики, слів та аранжувальника), неодмінно згадувала дизайнера костюмів Роксолану Богуцьку та керівника модерн-балету “Життя” Ірину Мазур. Без цих людей “Дикі танці” були б зовсім іншими.

Це інтерв’ю з керівником модерн-балету “Життя” Іриною Мазур я взяла у Стамбулі у дні роботи “Євробачення”, а доробляла його вже після повернення додому, коли стало відомо, що Ірина Мазур отримала звання заслуженої артистки України.

– Як ви працюєте з Русланою? Вона показує пісню – і у подальший процес не втручається?

– Руслана приносить фонограму або заготовку майбутньої пісні, так звану “рибу”, і пояснює, чого вона чекає від танцю. Вона дуже добре відчуває, що треба. В “Диких танцях” вона з самого початку зробила ставку на танець. Вимоги були лише дві: щоб це було оригінально і щоб відрізнялося від усього, що зараз є в Європі та в Україні. “Ми маємо бути найдикішими!”, – сказала вона.

– У Руслани за останній рік навіть фігура змінилася, силует став більш спортивним, підкачаним. Вона працює на репетиціях нарівні з танцюристами? Чи займається додатково в атлетичних залах?

– Вона працює на репетиціях, починаючи, як усі, з розминок, з “корпуса”. Вона знає, що таке індивідуальні заняття і заняття в групі. Теперішній рельєф їй дали лише танцювальні репетиції. Нічим, окрім танців, вона для цього не займалася. Щоправда, і напруга – неймовірна. Графік концертів настільки щільний і виснажливий, що ми встигаємо приїхати лише на день, і знову збираємо валізи. Під час зимового туру по Україні танцюристи часом не витримували – змушені були мінятися, а Руслана працювала без відпочинку.

– Чимало людей, які дивилися виступ Руслани на “Євробаченні” і згодом розпитували мене про подробиці тої події, впевнені, що з нею на сцену виходили два хлопці-близнюки. Насправді це не близнюки, і навіть не брати. Представте усю п’ятірку читачам, будь ласка. Почнемо з Володі Мазура…

– Зі свого сина починати? (сміється) Ну добре. На “Євробаченні” у Стамбулі з Русланою на сцену виходили Володя Мазур, Саша Гарбарчук, Ілона Горда, Леся Перун, Світлана Блінова.

Володя танцювати почав пізно – у десятому класі. Його до певного часу танці взагалі не цікавили. Я його у першому класі віддала до балетної школи, та навчання йшло з примусу. Нарешті бабця з дідом сказали: не муч дитину, тебе ж ніхто ні до чого не примушував… Ми дали йому спокій. У десятому класі він раптом прийшов на репетицію: буду, мовляв, танцювати. Я поставила його на розминку і особливої уваги не звертала. До речі, дотепер не дала йому жодного індивідуального заняття. А тоді минув деякий час, і він сказав мені: “Постав мене у цей номер”. – “Ти ж не танцюєш, – кажу, – як я можу тебе поставити”. А він: “Але ж я твій син”. Натиснули разом з батьком. “Та постав його у задню лінію, – переконував мене чоловік. – Все одно його не буде там видно”. І з того часу у Володі з’явився азарт, він почав дуже наполегливо працювати. А потім дивлюся: та його вже можна ставити у номер не тільки тому, що він мій син.

Сашко Гарбарчук (“близнюки” з Володею, як вважає дехто) танцює у мене вже десять років. Цікаво, що кілька років тому в нас і справді танцював його брат-близнюк… Під час промо-туру на Мальті Сашко за годину до концерту на репетиції зазнав травми – надрив зв’язок. На нозі утворилася величезна гематома – він не зміг вийти на сцену. Руслана потім жартувала, що на Мальті Сашко виявився більш “розкрученим”, ніж вона: набігли журналісти, усі запитували, що з танцюристом. І потім, на “Євробаченні”, мальтійці підходили, цікавилися, як його нога. А перед фіналом “Євробачення” – про це читачі “ВЗ” знають з репортажів зі Стамбула – отруївся Володя. Лежав під крапельницею за лаштунками… Дівчатам щастить більше – з ними таких несподіванок (тьху-тьху) не стається. Світлана, Леся та Ілона прийшли в “Життя” майже одночасно і вже років шість-сім танцюють у мене. Я зауважила, що талановиті танцюристи приходять зазвичай не по одному. А, можливо, просто таланти один від одного спалахують, їм цікаво конкурувати з рівними, а не зі слабшими. Світлана – розумниця, закінчила школу з золотою медаллю, Інститут фізкультури – з червоним дипломом, магістратуру закінчує зараз з відзнакою і буде вступати до аспірантури. І все це робить одночасно з виступами, турами, гастролями! Леся – студентка Львівської комерційної академії. Ілона закінчила Київський університет культури, відділення “сучасна хореографія”.

– Хто відбирав танцюристів для “Диких танців” на “Євробачення”? Адже, за правилами конкурсу, вийти на сцену можуть не більше шести артистів.

– Руслана сама це зробила. Хоча моєю думкою, звісно, цікавилася. В результаті поїхали ті, які відпрацювали найбільшу кількість концертів по Україні. Вони були у добрій формі, бо пройшли сувору школу напруженого туру. Таких важких умов, в яких ми “відкатали” зимовий тур, – 30 концертів день у день у холодних залах, без замін – годі й пригадати. У гримерках пара з рота йшла. А після концертів у моїх танцівників шкіра парувала. Я у верхньому одязі стою, а вони – напівголі. В “Диких танцях” взагалі танцюють дванадцять танцюристів, а якщо врахувати заміну – то виходить до двадцяти. Я сказала Руслані: “Вибирай сама, кого вважаєш за потрібне”. І вона вибрала тих, хто більше за всіх працював цього року. Мали, до речі, значення і вокальні здібності. Знову ж таки за умовами конкурсу, в музичній фонограмі не мало бути жодного вигуку – все мали співати наживо, навіть “гей-гей” кричати. А в концертах, коли ми показуємо програму “Дикі танці”, танцюристи разом з Русланою співають. Наприклад, попурі українських пісень, сороміцьку коломийку… А хлопцям довелося у Стамбулі на прес-конференції навіть показати, як з трембіти звуки видобувають – ніхто з присутніх цього зробити так і не зміг.

– Як ви оцінюєте підтанцьовки, хореографічну частину виступів інших учасників “Євробачення”?

– Загальна картина навіть розчарувала. Ми розраховували на більш високий рівень оформлення номерів, чекали, що це буде сучасне дійство-шоу. Але загальну стилістику побаченого я би визначила так: “79-й рік”.

Справив враження виступ росіянки Юлії Савичевої, яка працює з французьким балетом: четверо темношкірих хлопців з оригінальним гримом виглядали на сцені цікаво і сучасно. Мені сподобалася Сербія-Чорногорія, яка показала не просто пісню Желіко Йоксімовіча, а й дуже гармонійно вибудуване шоу із залученням флейти, скрипки, барабанів, які були представлені дуже артистично. Ці два шоу – плюс виступ Руслани – демонстрували рівень видовищ, які мають бути на “Євробаченні”.

Натомість я побачила там кілька виступів, рівень хореографії яких у нас вже не побачиш і у районних центрах…

– Я звернула увагу на те, що, незважаючи на напружений графік, – дві репетиції щодня перед фіналом „Євробачення“ – дівчата з балету дуже мало їли…

– Справа в тому, що усі танцюристи на гастролях набирають вагу. Їдять, як правило, вже після концерту, вночі, а потім падають спати. З таким режимом навіть при навантаженнях зайві кілограми набираються. Потім зганяють зайве у тренажерних залах…

Галина ВДОВИЧЕНКО

Довідка „ВЗ“

Модерн-балет “Життя” створили Ірина та Степан Мазури у 1986 році після п’яти років роботи танцюристами у джаз-балеті Мануели Шварц у Німеччині.

Свій стиль, особливість своєї школи Ірина Мазур визначає як синтез національної ритмопластики з елементами джазу та східноєвропейського модерну. Модерн-балет “Життя” має сольну програму. Робота з Русланою в проекті “Дикі танці” – це лише один з напрямів роботи колективу.