Ігор Прядкін: “Львів свого часу був одним із найпотужніших центрів велоспорту” - „Львівська газета“, 25 травня

|

Львівська дитячо-юнацька спортивна школа олімпійського резерву “Локомотив” робить чималий внесок у виховання майстрів високого класу. На чемпіонаті України в грудні минулого року її вихованці здобули 14 медалей, а двоє з них – Ліза Бочкарьова та Віктор Гузов – стали чемпіонами. Не менш успішно розпочали наші “локомотивники” виступи в цьому році.

Нещодавно у Львові на велотреку СКА відбулися доволі представницькі змагання за Кубок України. Участь у них узяли 22 команди практично з усіх куточків країни. Велогонщики ДЮСШОР “Локомотив” виступали на змаганнях окремою командою та неодноразово входили до числа призерів турніру. Докладніше про це і про сучасний стан велоспорту у Львові та в Україні “Газеті” розповів заслужений тренер України, директор ДЮСШОР “Локомотив” Ігор Прядкін.

– У кубкових змаганнях серед дівчат у гіті на 500-метрівці другою та третьою фінішували Марта Романишин та Анна Нагірна відповідно. Молода перспективна Наталя Глушко продемонструвала високий четвертий результат серед 19 учасників. У індивідуальній гонці на дистанції довжиною 2 кілометри Анна була найшвидшою, а Марта посіла третю сходинку п’єдесталу. Ще одну “бронзу” Марта Романишин здобула в гіті на 200-метрівці з ходу. У спринтерських перегонах “Локомотив” презентувала на третій сходинці “подіуму” Анна Нагірна. У груповій гонці дівчат провідні місця знову здобули Романишин і Нагірна. У парній гонці серед чоловіків “локомотивець” Віктор Гузов, який виступав разом із вінничанином, виборов срібну нагороду. Також друге місце в командній гонці посів наш Костянтин Крадецький. Варто зазначити, що до цих змагань наших спортсменів належно підготували заслужений тренер України Олег Павленко, тренери Василь Шаповалов і Валерій Романенко.

– Розкажіть про плани команди?

– Відразу після розіграшу Кубка України спортсмени розпочали підготовку до шосейних перегонів. У цьому виді наші дівчата вже проявили себе на змаганнях у Хмельницькому, а нині вирушили на турнір у Кіровоград. Загалом же триває цілеспрямована підготовка до Всеукраїнської спартакіади серед школярів із велоперегонів на шосе та треку. Щодо міжнародних стартів, то Віктор Гузов незабаром вирушить у складі національної молодіжної збірної на представницькі змагання в Болгарію.

– Чи володіємо нині хорошим олімпійським резервом у велоспорті, який і в майбутньому гідно представлятиме Україну у світі?

– Що стосується майбутньої Олімпіади в Афінах, то нещодавно наші провідні велосипедисти змагалися на відбірковому турнірі в Австралії, а згодом візьмуть участь у світовій першості. За підсумками цих турнірів остаточно формуватиметься склад національної збірної. Однак наша перспективна молодь навряд чи зможе втрутитись у боротьбу за місце в “основі”. Реальніше про це будемо говорити впродовж наступного передолімпійського циклу та напередодні ігор у Пекіні-2008.

– Хочеться сподіватися, що наші велогонщики поповнять призову скарбницю й на Олімпіаді в Афінах.

– Звичайно. Нашою головною надією у шосейних гонках є відомий львівський велогонщик Ярослав Попович, який нині доволі впевнено виступає на престижній велобагатоденці “Джиро д’Італія”. Щодо треку, то маємо доволі сильну команду – срібного призера минулої Олімпіади.

– Як ви ставитеся до того, що велоспорт, на відміну, скажімо, від боксу, поєднує в собі професійну й олімпійську категорії?

– Особисто я вважаю, що цей факт свідчить виключно на користь велоспорту. Такий принцип, на відміну від того ж боксу, дає можливість отримати об’єктивний результат. На Олімпіаді всі спортсмени змагаються за звичними правилами, і значної різниці між олімпійцями і, так би мовити, професіоналами, немає.

– Велоспорт – не дешевий вид спорту, адже велосипед, спорядження спортсмена коштують чимало. Як даєте із цим раду?

– Справді, велоспорт не є дешевим задоволенням. На жаль, у нас немає коштів на оновлення матеріально-технічної бази, понад 50% велосипедів, машини технічного обслуговування давно вичерпали свій ресурс експлуатації. Тому ті ж шосейні велосипеди часто купують за свої гроші заможні батьки юних велогонщиків. Минулого року нам таки вдалося придбати два трекові велосипеди. Уявіть, лише одна рама такого “спортивного снаряда” коштує 3700 гривень, а виробляє її завод імені Антонова – відомий в усьому світі виробник літаків. А нещодавно Львівська залізниця допомогла нам придбати два дискові колеса до цих велосипедів, загальною вартістю 5 тисяч гривень. Зауважу, що нам вони дісталися дешевше, адже одне таке нове колесо імпортного виробництва коштує щонайменше 650 доларів США.

– Змагання з велоспорту часто стають об’єктом зацікавлення з боку різних комерційних структур, як от німецька команда, яку спонсорує “Дойче Телеком” та інші. Можливо, на це варто звернути увагу і в наших умовах?

– У нас усе відбувається за дещо іншою схемою: організовують профільні олімпійські центри, які акумулюють спонсорські кошти тощо. На жаль, на Львівщині такого не спостерігають, хоча саме у Львові свого часу був один із найпотужніших центрів велоспорту.

– Покращанню ситуації міг би посприяти той факт, що у нашому місті розміщений велотрек…

– Львівський велотрек – це просто унікальна споруда. На теренах колишнього СРСР таких було лише два: у Львові та Москві. На жаль, тепер можна констатувати, що залишився лише один – московський. У львівського дірявий дах, гниє дерев’яне полотно, взимку немає опалення. Через це на тренування до нас відмовилася приїжджати національна збірна, а також поляки та білоруси. Велотрек занепадає, СКА не має коштів на його утримання. Всі спроби бити на сполох успіху не принесли. Тож залишається лише сподіватися, що знайдуться охочі врятувати споруду, а тим часом лише згадуємо початок 80-х років, тоді саме у Львові відбулися змагання за Кубок світу з велотреку.

Розмовляв Андрій Везденко

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.


Загрузка...