Екологічні проблеми Дністра - „Поступ“, 16 лютого

Проблема забрудненості Дністра залишається і надалі актуальною. А шляхів її вирішення наразі не видно. Оскільки басейн Верхнього Дністра розміщений на території Львівської області, яка характеризується високим рівнем господарської діяльності, то очевидно, що тут є багато підприємств, зокрема таких, що займаються нафто- і газодобуванням. Подекуди їхні відходи без необхідної фільтрації потрапляють у річку, яка, зрозуміло ж, не може самоочиститись від такого величезного „результату виробництва“. Отже, у басейні Дністра розташовані три зі ста найбільших забруднювачів природного середовища України: Акціонерне товариство „Нафтопереробний комплекс Галичина“ (м. Дрогобич), Роздільське ДГХП „Сірка“ і Стебницьке ДГХП „Полімінерал“.

Хоча збитки від забруднення води постійно вимірюють, накладають штрафи на посадовців та притягують їх до адміністративної відповідальності, екологічна ситуація від цього, на жаль, не покращується. Позаяк очисні споруди не можуть приносити прибутків, їхнє спорудження повністю залежить від державного фінансування. До того ж трапляється, що підприємства мають істотні заборгованості за електроенергію. Зрештою, навіть залишаються без світла. Звідси випливає ще одна проблема очисних споруд: через зниження температури гине спеціально вирощений намул, який очищує воду, тому доводиться його закуповувати знову. А на це немає коштів.

Тільки-от справжньою проблемою для екології Дністра є не прибуткові підприємства, які можуть собі дозволити побудувати фільтри, а населені пункти. У річку потрапляють неочищені води каналізаційних мереж. Нині неефективно працюють очисні споруди Стрия, Хирова, Сколе, Славського, Миколаєва, смт. Івано-Франкове. У місті Турці каналізаційною мережею охоплена лише незначна частина міста, тому стічні води стікають без очистки у річку Яблунька, притоку Дністра. Ще одна притока, Малинівка, перетворена у відкриту каналізацію. Туди зливають господарсько-побутові і виробничі стоки Самбора, оскільки у місті відсутні очисні споруди.

Завдяки клопотанню державного управління екології та природних ресурсів у Львівській області фінансування на очищення Дністра збільшено. Обласний фонд охорони природного середовища 2002 року надав 900 тис. грн, а у 2003-му — 2,5 млн грн. Проте цих коштів замало, щоб поліпшити ситуацію. „Німці вважають, що це проблема економіки, а не екології“, — каже технічний координатор спільного українсько-німецького проекту „Екологічний аналіз і фахова оцінка басейну Дністра як моделі річкового ландшафту у Східній Європі“ Валентин Стецюк. Наприклад, сім років тому німецькі мес-медіа „кричали“ про забрудненість річки Рейн. А зараз її настільки очистили, що розводять лосося і отримують від продажу значні прибутки.

Учасники проекту „Екологічний аналіз і фахова оцінка басейну Дністра як моделі річкового ландшафту у Східній Європі“ також намагаються хоч якось покращити ситуацію в Україні — вивчають гідрологічний режим, стан сучасного сільського господарства, зміни флори і фауни під впливом діяльності людини. Такі дослідження допоможуть розробити рекомендації щодо ощадливого землекористування. Через рік, коли проект буде завершено, ці рекомендації передадуть в облдержадміністрацію. Проте не відомо, чи ця праця складе „враження“ на чиновників, адже вони не надто люблять займатися „зайвими“ новаторськими проектами, а надто, якщо вони виходять „знизу“. Хоча нині державні організації витрачають значно більше грошей на штрафи та усунення наслідків екологічних проблем, проте не поспішають за ці ж кошти ліквідувати самі проблеми, щоб згодом отримувати гроші там, де вони зараз втрачаються.

Проте проект мав би задовольнити й екологів, адже його концепція закликає не переступати певної межі, щоб природа мала можливість самовідновлюватись, тобто не доводити до критичного моменту і не вимагати від природи більше, ніж вона може дати. Традиційно вважають, що охорона природи тільки заважає економічному розвиткові. Та, на думку екологів, охороняти навколишнє середовище можна так, що це буде економічно вигідно. Потрібно лише місцевим особливостям знайти практичне застосування. Скажімо, екологічно чисті ягоди та гриби, які ростуть у районі Верхнього Дністра, можна було б переробляти та продавати у ту ж таки Європу.

“В екології треба переходити від галузевого планування до просторового. От є, наприклад, природна одиниця — басейн Дністра, а адміністративно вона може бути розділена. Тому владним верхівкам двох областей деколи важко дійти згоди у вирішенні деяких проблем екології річки. Тому тут потрібен „басейновий підхід“, — каже Валентин Стецюк.

На його думку, люди зовсім не думають про довкілля — екологічна культура населення дуже низька. Наприклад, коли йдуть дощі, то у Дністер буквально стікає з усіх дворів гноївка. Екологи, які щороку проводять експедиції, знають не один факт такого недбальства. Скажімо, одного літа почистять джерела, а наступного у ньому знову повно сміття.

Смітники інколи влаштовують просто на берегах річок. Окрім різного мотлоху, туди навіть викидають трупи тварин. Отож, за таких умов не потрібно проводити особливо ретельних досліджень, щоб зрозуміти, у якому екологічному стані перебувають річки. Екологи переконані, що боротьбу за чистоту довкілля треба починати з себе і, відпочиваючи біля річки, всього-на-всього не викидати у неї бляшанок.

Ольга МОВЧАН