Цими днями у Миколаєві відбулося народне віче, ініціатором якого стала так звана національна опозиція. На віче цей захід був мало чим подібний – ні тобі банального інформаційного приводу, ні намагання мешканців міста донести свої прагнення та сподівання до влади через відкрите обговорення. Замість обіцяного народного віче люди отримали майже дві години уроку з теми „За кого слід голосувати на виборах до Верховної Ради”. А досвідченим педагогом, який проводив цей урок з політології став не хто інший, як герой Украни Левко Лук’яненко.
Цього разу Левко Лук’яненко, відомий громадський і політичний діяч, дисидент та правозахисник, лідер Української республіканської партії – приїхав на Львівщину неспроста, а, щоб переконати мешканців цього округу віддати свої голоси за одного з кандидатів виборчих перегонів – Тараса Батенка.
Зустріч героя з народом організатори планували розпочати о чотирнадцятій годині. Однак охочих послухати Лук’яненка прийшло не багато. В той час у наметах різних політичних сил, що стояли довкола парку, роздавали агітаційну літературу. Перед початком заходу, близько чотирнадцятої години, до площі біля Матері Божої, що в центрі міста, почали з’їжджатися автобуси з вивіскою “ВІЧЕ”.
І ось нарешті з’явилися ті, хто надто вже хотів бачити і слухати Лук’яненка. Молоді люди спортивної зовнішності впевнено крокували довкола площі, на якій відбувався захід. Зрозумілим для всіх присутніх був той факт, що чоловіки та юнаки ці – точно не місцеві. Спортсмени з зачіскою, як у солдатів, правоохоронці – усе нагадувало черговий масовий захід у примусово-добровільному порядку відомого нам провладного почерку.
Беручи до уваги таку знакову постать, як Левко Лук’яненко – для кожного українця це не просто ім’я, а символ незалежності України, заради якої він відсидів два десятки років у тюрмах, віче було нечисельним. Проте словом „віче” його узагалі важко назвати, адже значну частину слухачів становили власне ті, кого привезли у автобусах та вивезли відразу по завершенні зустрічі.
Варто додати, що на щирих патріотів, які слухали свого генія, вони були мало схожими, адже частина молодиків увесь час пересувалась з місця на місце, а інша – своїми тілами загородила представникам ВО „Свобода” та „Батьківщина” прохід до сцени, оскільки вони стояли з транспарантами, на яких можна було прочитати „ВО “БАТЬКІВЩИНА” проти БАТЕНКА”, „КАНДИДАТ БАТЕНКО – ПРОЕКТ РЕГІОНІВ” та „БАТЕНКО, НЕ ПРОДАВАЙСЯ ЗА ТРУБУ!”
Місцеві правоохоронці намагались змусити активістів згортати свої агітаційні центри – намети, та триматись осторонь шанованих персон, що тієї миті виступали на сцені. Мовляв, це – не їхня територія. Більше того, не пропустили вони до сцени навіть жінку старшого віку, яка в межах народного віче хотіла поставити пану Лук’яненкові декілька питань про особу, що він її цього дня представляв народові. Зокрема, питання, що цікавили цю пані, стосувались грубого й цинічного використання церкви й священнослужителів кандидатом у депутати Батенком у виборчих перегонах.
Так на народному віче народові слово ніхто й не дав.
